Той, що звів Неїв ковчег: в Естонії пішов із життя Іво Ней

Навіть у його імені та прізвищі було дещо антирадянське. «Іво Ней» – щось тут є футбольно-маршальське, чи не так? Якщо Бориса Спаського називали заледве чи не найменш радянським із есересерівських чемпіонів світу (це, звісно, було задовго до того, як на шаховий трон зійшов Гаррі Каспаров), то Іво Ней, який входив до команди Спаського на матчі за світову шахову корону проти Роберта Фішера, в цій царині може дати 10-му чемпіону світу величезну фору.

Фізична освіта (Тартуський університет), вільне володіння німецькою та англійською, чудове вміння грати в теніс на аматорському рівні, елегантний одяг, якесь показове ігнорування Спорткомітету СРСР – відмітні риси Іво. Людина народилася, як казали за радянських часів, «у буржуазній Естонії». І звідси ось воно все. Ну й той факт, що Ней родом із заснованого Ярославом Мудрим міста Тарту, – не остання цеглинка в будівлю українських симпатій до естонського почесного гросмейстера. Так, ще йодна особливість: Іво – міжнародний майстер за результатами, почесний гросмейстер – за внеском у шахи!).

Щодо спортивних досягнень відзначу його успіх на чемпіонаті СРСР серед школярів у 1948 р. Тоді він розділив 1–2-ге місця з Віктором Корчним. Власне, переможцем чемпіонату Естонії Ней ставав аж 8 разів: уперше – в 19-річному віці, а ввосьме – через 23 роки. Лише в 2020-ті Кайдо Кулаотс перевершив це досягнення. Найпам’ятнішим міжнародним турніром для Нея став Хоговенс-турнір у Бевервейке в 1964 р., коли, набравши 11,5 очка з 15-ти можливих, він поділив 1–2-ге місця з гуру естонських шахів Паулем Кересом. Позаду тоді залишилися такі зірки світових шахів, як Лайош Портіш, Бент Ларсен і Борислав Івков.

Ней – Ларсен, Бевервейк, 1964

Є в його активі й окремі яскраві перемоги в партіях проти чемпіонів світу Тіграна Петросяна, Михайла Таля тощо.

Чимало уваги Ней приділяв популяризації шахів. Зокрема впродовж 16-ти років вів на естонському телебаченні програму «Шахова школа». Був у радянський період заступником голови Федерації шахів Естонії. Однак основна сфера докладання його зусиль у шахах – це, безперечно, тренерство. Він разом із Паулем Кересом заснував Талліннську шахову школу й упродовж чверті сторіччя був її директором. Готував до звитяжних матчів Нону Гапріндашвілі та Майю Чибурданідзе. Був тренером збірної СРСР на командному чемпіонату Європи в 1980 р., а в 1989–1996 рр. працював зі збірною Фінляндії.

Найзначущою подією в кар’єрі Нея, як на мене, став матч за світову шахову корону Спаський – Фішер у 1972 р. Багато хто з шахових істориків обмежував роботу Нея в команді Спаського лише тенісом (чудовий спаринг-партнер для Бориса Васильовича) й перекладацькою діяльністю (в совків з іноземними мовами було не дуже, а Ней на цьому тлі неабияк виокремлювався). А от щодо шахової складової, то на Нея сипалися звинувачення в передаванні важливої інформації американцям: мовляв, шпигун у команді Спаського. Особисто Борис Васильович використав саме це слово щодо Нея вже в 2016 р. А в 1970-ті – навпаки – відкидав усі звинувачення на адресу естонця. Прикметно, що в наш час Ней висловив щире здивування словами Спаського. Естонець казав, що спілкувався зі Спаським у Таллінні на початку 2010-х цілком у дружній манері за обідом у ресторані. Та й келих-другий вина тоді перехилили, чого там. Жодних звинувачень ексчемпіон світу на адресу Нея в особистій розмові не висував. Ней підкреслював, що якби це було правдою, то радянська спортивна влада знайшла би спосіб дискваліфікувати запроданця, зробити його невиїзним тощо. Проте чогось подібного не сталося. І тут я б відзначив якесь неповторне вміння Іво звести такий собі віртуальний шаховий ковчег для порятунку власної репутації. Ковчег, що просякнутий щирою любов’ю до Гри, осяяний особистими рисами естонського гросмейстера. Й не було на той ковчег ради в радянців. Так, Ней написав у співавторстві з Робертом Бірном книжку «По обидва боки шахівниці», що вийшла на Заході. Однак вважати це доказом його шпигунської діяльності, певно, було би перебільшенням.

Хай там як, а в 94-річному віці пішла в засвіти остання людина, яка мала безпосередній стосунок до легендарного шахового протистояння в розпал Холодної війни Спаський – Фішер. Якщо казати про естонські шахи назагал, то, звісно, насамперед, згадується монументальна фігура Пауля Кереса – людини, чиї шахові досягнення свого часу знайшли відбиття навіть на національній валюті Естонії. Так ось: Нея я б назвав першим після Кереса шаховим діячем в Естонії. І це вже само собою є відзнакою його ролі в шахах, та й назагал у культурному житті (в 2016 р. Нея було пошановано національною премією від фонду культури та спорту «Капітал культури») цієї маленької балтійської країни. Світла пам’ять, легендо!

Олексій РИЖКОВ