Анастасія ГНАТИШИН: «Краще програю, ніж зроблю нічию»

Сьогодні, 12 червня, вона святкує 16-річчя. Святкує у надзвичайно почесному статусі чинної чемпіонки Європи. Найсильнішою на континенті львів’янка Анастасія Гнатишин стала тиждень тому, здійснивши завдяки цій перемозі вражаючий ривок у рейтингу FIDE відразу на 215 позицій угору. Відтепер Настя 17 шахістка світу і зупинятися на досягнутому не збирається. В цьому, першому в новому статусі інтерв’ю Sport.ua дівчина поділилася емоціями від перемоги в Батумі.

- Коли їхала на чемпіонат Європи, розраховувала поборотися за місце в десятці, щоб потрапити на Кубок світу, - каже Настя. – При цьому розуміла, що завдання це непросте. Що можу поборотися за щось більше, зрозуміла після шостого туру.

- Якою була ваша стратегія на чемпіонат Європи?
- Її не було. Виходило перемагати – перемагала. На кожну партію готували з тренерами різні варіанти дебютів. Робили все, щоб здивувати суперниць. Правда, були партії, в яких неочікуваними варіантами дивували й мене. Але все ж у більшості випадків дебютними заготовками дивувала я.

- Коли в сьомому турі ви програли грузинці Мері Арабідзе, а у восьмому зіграли внічию з австрійкою Ольґою Баделкою, згадалися події чемпіонату України дворічної давнини, коли ви сім турів ішли без втрат, але програли дві заключних партії і стали третьою…
- Так, тоді поступилася Євгенії Торопцевій і Анастасії Рахмангуловій. Звісно, коли програла Арабідзе, згадала про той досвід. Тому зраділа, що у восьмому турі зробила нічию з Баделкою. Могла цю партію й виграти, але найголовніше, що змогла стабілізувати ситуацію, зрозуміла, що все гаразд і далі знову перемагала.

- Арабідзе взагалі виглядала після перемоги над вами найбільшою фавориткою, але невдало провела кінцівку чемпіонату…
- Багато шахісток показували гарну гру. Скажімо, мені було дуже важко грати чорними проти чемпіонки Європи-2024 Ульвії Фаталієвої з Азербайджану. Розуміла, що для того, щоб зберігати шанси на чемпіонство, мушу лише перемагати.

- Здається, перемога над Фаталієвою входить у топ-3 перемог у вашій кар’єрі в купі з виграними партіями над досвідченими Інною Гапоненко та Наталією Жуковою на березневому відбірному турнірі в олімпійську збірну…
- Я таких рейтингів для себе не складаю, але перемагати таких титулованих суперниць, звісно, приємно. Кожна перемога – це окрема історія.

- Ви сповідуєте агресивний стиль гри і дуже рідко граєте внічию. Втім, у заключному турі в партії проти полячки Клаудії Кулонь нічия вас влаштовувала і ви її досягли…
- Розуміла, що ризикувати не треба. Хоча якщо була б потреба, то ризикнула б. Розраховувала на довгу виснажливу боротьбу, а проти мене пішли в ендшпіль з самого початку. Такий розвиток подій мене трохи заспокоїв. Хоча в цьому ендшпілі Клаудія й могла мені створити проблеми. Добре, що врешті все завершилося так, як завершилося. А взагалі дуже не люблю нічиїх. Краще програю, ніж зроблю нічию. Ця риса в мене з раннього дитинства. Тому нічиїх в мене справді небагато. Дві за турнір – це достатньо.

- Ви агресивна за шаховою дошкою, але складаєте враження максимально спокійної в житті. Вас можна вивести з рівноваги?
- Можна, але це дуже важко.

- Для тренера національної збірної Михайла Бродського чемпіонат Європи був одним із заключних етапів відбору в олімпійську збірну. Вже мали з ним розмову?
- Він сказав, що місце в олімпійській команді мені вже ґарантоване і повідомив, як будемо готуватися до Олімпіади в наступних три місяці. Важливо, що витрати на підготовку візьме на себе Федерація шахів України. Також приємно, що підтримувати мене почав благодійний фонд «Вектор спорту».

- Знаю, що ви любите подорожувати. Які враження залишилися від Батумі, міста, яке вважається одним із головних грузинських курортів?
- В основному гуляли разом із мамою біля моря. Але не купалися, бо вода доволі брудна. Саме місто не вразило. Бувала в набагато красивіших. Але в будь-якому разі тепер Батумі для мене назавжди залишиться особливим, бо саме тут зуміла стати чемпіонкою Європи. Та й загалом це місто щасливе для українських шахістів. Раніше тут чемпіонкою Європи ставала Наталія Жукова, також найсильнішою на континенті тут ставала чоловіча збірна України, а дівчата вибороли срібло.

- Яке було ставлення місцевих мешканців до українок?
- Нейтральне. Ніхто нас не підтримував і нічого поганого теж не говорив. Єдине, розпитували, що у нас зараз робиться, кілька представників оргкомітету. Це все. Відзначу, що на вулицях Батумі дуже багато москалів. Правда, поводилися вони спокійно.

- Яке з привітань з чемпіонством було найнесподіванішим?
- Вітань було дуже багато, але виключно від людей, з якими знайома особисто.

- Взагалі, весна у вас вийшла вельми насиченою на шахові події: березень – відбір в олімпійську команду; квітень – чемпіонат України, чемпіонат Європи без поділу на статі; травень – командний Кубок Мітропи…
- Залишилася не дуже задоволеною виступом на чемпіонаті Європи, але загалом усі квітневі турніри сприймала як етапи підготовки до Євро серед жінок. І Кубок Мітропи теж, хоча, звісно, приємно, що там допомогла збірній України стати першою.

- На чемпіонаті Європи за участю чоловіків не менш сенсаційно, ніж ви, переміг 17-річний харків’янин Роман Дегтярьов..
- Його приклад додавав мені впевненості, що нічого неможливого немає. Пораділа за Романа. Взагалі, перемоги молодих українських шахістів мене не дивують. Ми багато працюємо і при цьому можемо грати розкутіше, бо не відчуваємо хвилювання за досягнення результату. Шахісти з високим рейтингом, мабуть, хвилюються більше.

- Після чемпіонату Європи дозволите собі невеличку відпустку?
- Поки відпочиваю у Львові. Можливо, ще з’їздимо кудись із родиною, щоб набратися енергії. Бо липень і серпень вже розписані заходами підготовки до Олімпіади – тренувальний збір у Львові, один чи два турніри. Планувала сходити в гори, але поки не склалося.

Читайте також:

Анастасія Гнатишин. Нова шахова принцеса з сім’ї, у якій семеро дітей