Схилимо голови. 30-річний борець загинув, врятувавши побратима

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує борця вільного стилю Петра Біласа, який загинув у боях за Україну 30-річним, рівно два роки тому, 5 травня 2024 року.

Слід у спорті

Петро Білас народився 25 лютого 1994 року в Трускавці на Львівщині, в рідному місті навчався у середній загальноосвітній школі №2. Вільною боротьбою хлопець почав займатися зі шкільних років. Петро перемагав на змаганнях національного та міжнародного рівнів, виконав норматив кандидата в майстри спорту. Пізніше Білас навчався у Івано-Франківському фаховому коледжі фізичного виховання та Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського, де здобув ступінь магістра за спеціальністю «Фізичне виховання».

Під час строкової служби Петро тренував загальну фізичну підготовку військовослужбовців та готував їх до змагань. Завдяки вкладу тренера армійські спортовці перемагали на змаганнях серед військовослужбовців Збройних сил України. Згодом, у цивільному житті Петро в Трускавці розпочав кар’єру вже як тренер з вільної боротьби, а також працював вчителем фізичної культури і захисту Вітчизни.

Бойовий досвід

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Петро Білас став на захист Батьківщини. У війську мав позивний Спортсмен. Під час служби Петро надзвичайно результативно виконував завдання в зоні бойових дій, зокрема у боях за Бахмут на Донеччині. Завдяки точному виконанню мінометної роботи Білас врятував життя десятків побратимів. Одного разу Петро опинився на волосину від смерті: ворожа куля влучила у магазин його автомата, що й зберегло життя воїна.

Загибель

Загинув командир мінометного взводу, молодший лейтенант Петро Білас 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Старомайорське Волноваського району на Донеччині. Рятуючи життя одного із побратимів, воїн потрапив під обстріл. Життя побратима Петру врятувати вдалося, але своє не зберіг. Досі тіло не передане рідним та не поховане.

Родина

У Петра Біласа залишилися батьки, дружина та донька, якій на момент загибелі тата було три роки.

Цікаво, що Петрів тато, вчитель за освітою Петро Левкович Білас теж пішов захищати Україну через півроку після сина, закінчивши курси бойового медика. Він отримав позивний Левкович та почав службу у 420 стрілецько-штурмовому батальйоні, який потім увійшов до складу 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Десантник Петро Білас-старший мав три поранення, пройшов довгий і важкий шлях солдата, має на своєму рахунку близько 200 виходів на «нуль».

Читайте також:

На війні з роZіянами загинув член збірної України з греко-римської боротьби