Схилимо голови. Фанат луганської Зорі став на захист України 17-річним

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната луганської «Зорі» Данила Кириченка, який боронив Україну з 17-річного віку, а поліг у боротьбі за неї чотири роки тому, в ніч з 14 на 15 квітня 2022 року, назавжди залишившись 25-річним.

Слід у довколафутболі

Данило Кириченко народився 20 жовтня 1996 року в Луганську. Після дев’ятого класу школи хлопець вступив на навчання до коледжу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля та опановував професію IT-інженера. З самого дитинства найбільшою пристрастю і головним захопленням Данила був футбол.

На фанатську трибуну луганської «Зорі» Кириченко потрапив ще у зовсім юному віці, розпочавши з активної підтримки команди на домашніх матчах та виїздів до сусідніх міст Донеччини. Аби подорожувати з фанатами – Данило буквально тікав з дому. До справи він ставився серйозно. З теплою посмішкою одноклубники згадують веселу історію, що коли Данила приймали у фанатський колектив. Він прийшов у костюмі, як на урочисту подію. Йому було байдуже до чужої думки. Цей хлопець не соромився себе, був відкритим та мав гарне почуття гумору. В фанатському середовищі Данило мав прізвисько Бродяга.

Бойовий досвід

Не погоджуючись з утворенням у себе вдома так званої «ЛНР», 17-річний юнак у 2014-му долучився до лав добровольчого батальйону «Айдар». Ще за рік він став бійцем окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов», брав участь у Широкинській операції, де дістав уламкові поранення у стегно та в обличчя. Пізніше побратими згадували Данила в ті часи, коли він був наймолодшим та ще недосвідченим, але першим рвався у бій. Командири хвилювалися за нього та не хотіли брати на завдання.

Любов до футболу, яку Бродяга проніс через все життя, проявлялася і під час служби. Данило вактивно брав участь у турнірах «Азову», переважно на позиції голкіпера, а за гнучкість та стрибучість побратими жартома називали його «воротарем-кішкою». За будь-якої нагоди він намагався не пропускати жодного матчу «Зорі», а коли у них з дружиною народилася донька, на другий день дивився трансляцію гри у пологовому будинку з дитиною на руках.

Друге поранення Кириченко дістав під час боїв на Світлодарській дузі, де в 2021-2022 роках провів дев’ять місяців. Внаслідок того ворожого удару Данило втратив найкращого друга. Під час служби в «Азові» Бродяга закінчив офіцерські та сержантські курси. Він навчався у Донецькому національному університеті та мав на меті зростати по службі, не бачив себе ні ким іншим, окрім як військовим. Дружина згадує, як Данило казав, що в Азовському русі знайшов себе та своїх людей. І якщо б у нього таку можливість відібрали – не знав би, що робити.

Загибель

Повномасштабне російське вторгнення Бродяга зустрів у Маріуполі, де вони жили з дружиною та півторарічною донькою. Передчуваючи початок великої війни, Данило організував виїзд родини до Дніпра.

Під час перших тижнів війни разом з побратимами Кириченко їздив містом та виконував бойові завдання. Коли захисники Маріуполя відійшли на «Азовсталь», він також виїжджав на завдання, повертаючись після цього до бункера.

Данило Кириченко загинув у ніч з 14 на 15 квітня внаслідок влучання в будівлю авіабомби, яка завалила підземні поверхи.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Читайте також:

Схилимо голови. Шахтар за професією, Халк – як фанат і на фронті