Святослав МИХАЙЛЮК: «Хочу зіграти за збірну України на чемпіонаті світу»

Український баскетболіст Святослав Михайлюк дав ексклюзивне інтерв'ю Sport.ua, в якому розповів про свої успіхи у «Юті Джаз», розмову з Михайлом Бродським, бажання зіграти за збірну України на чемпіонаті світу та багато іншого.

– Максим Міхельсон в інтерв’ю Sport.ua сказав, що в «Юта Джаз» ви знайшли свого тренера в НБА. Погоджуєтеся із цим? Що саме тренер вимагає від вас на паркеті?

– Думаю, так. Це один з небагатьох тренерів, який повірив у мене, довірив мені ігровий час, побачив і зміг використати всі мої сильні сторони. Це дуже допомогло мені відчувати себе вільно на майданчику та показувати той рівень баскетболу який дозволив мені відіграти всі ігри у стартовій пʼятірці, допоки ми не змінили курс на розвиток молоді і підготовки резерву на наступний сезон.

Взагалі в ігровому плані вважаю що цей сезон для мене став найкращим у моїй кар’єрі. Звісно, чемпіонський сезон стоїть окремо. Але то більше про результат, емоції та неймовірний досвід.

– З ким із партнерів по «Юта Джаз» ви найкраще розумієте один одного?

– Я думаю, з багатьма гравцями, які були в минулому сезоні, тому що ми вже рік грали разом і добре призвичаїлися один до одного.

– Влітку минулого року великий резонанс був після того, як і збірну України не доїхало одразу декілька гравців і Айнарс Багатскіс різко про це висловився. Очевидно, що гравцям така критика не сподобалася, але ж ви розумієте, що для того, щоб проігнорувати виклик в збірну, країна якої воює, має бути мегаповажна причина? Яка була у вас?

– По-перше, це не була критика — це було викривлене подання інформації зі сторони перш за все тренера, а потім і ФБУ. Ніхто не ігнорував виклик у збірну, і я це вже повторюю не вперше.

І це дуже принципова позиція, тому що для мене завжди велика честь виступати за збірну Україну і вислови про ігнорування збірної не відповідають жодній реальності. Я не хочу в черговий раз пережовувати цю ситуацію. Скажімо так, причина була та дуже важлива, але найголовніше що була чоловіча розмова з тренером, де начебто всі почули один одного. Але вийшло так як вийшло. Неприємно, але треба рухатись далі.

– Після цього чи була у вас розмова із Айнарсом Багатскісом? Можна сказати, що образ немає і ви готові надалі грати за збірну?

– Після цього розмови з тренером не було. Але в нас була хороша розмова з Михайлом Бродським, ми все обговорили та домовилися про наші подальші кроки в збірній.

Стосовно образ навіть не хочу коментувати. Ще раз повторюся, неприємно, але потрібно рухатися далі. Ми граємо не за тренера чи ще за когось, ми граємо за збірну України і це найголовніше, це набагато більше і глибше, а все інше не важливо. Особливо в такий важкий час для нашої країни. До того ж в мене є і свої амбіції, я мрію зіграти зі збірною України на ще хоча б одному чемпіонаті світу і зроблю для цього все що від мене залежить.

– В Тредс бачив допис, в якому ваш колишній партнер по юнацькому баскетболу, який зараз боронить країну в лавах ЗСУ, дякував вам за придбане авто для його підрозділу. Ви постійно допомагаєте ЗСУ?

– По справжньому і постійно допомагають нашій країні ті хлопці які кожного дня боронять наші кордони на передовій. У порівнянні з ними мій внесок мінімальний, це лише гроші, а вони ризикують найціннішим - своїм життям. Тому давайте я так відповім, намагаюся допомагати. Є хлопці, з якими я грав у дитинстві, і вони зараз боронять країну, є рідні та друзі які на фронті. Є ще деякі проєкти. Але знову ж таки, все це смішно порівнювати з тим вкладом що роблять наші хлопці та дівчата в ЗСУ.

– В НБА ви змінили вже вісім команд. Коли дебютували в лізі в складі «Лейкерс», могли подумати, що вас чекатиме стільки змін?

– Якщо чесно, я про це не думав. Але це дуже великий досвід — пограти під керівництвом різних тренерів і в різних командах. Я був і в командах, які знаходилися внизу турнірної таблиці, і в тих, що виходили в плей-оф та вигравали чемпіонство.

Працював із тренерами, які ставили на перший план систему, і з тренерами, які будували гру навколо зірок, де система відходила на другий план.
Це дало мені великий досвід, і багато в чому саме завдяки цьому я отримав абсолютно нову, важливу роль цього року в Юті. Тому що тут дуже високо цінують мій досвід і розуміння систем як у захисті, так і в нападі.

Так склалося, що травми та низка обставин змусили керівництво клубу змінити напрямок по ходу сезону — на повну перебудову та омолодження. Але зараз у нас вимальовується дуже амбітна команда на наступний сезон.

– В «Юті» у вас перший рік контракту гарантований, а три інші – ні. Що це значить для вас?

– Це означає, що потрібно показувати свою найкращу гру кожного року. Але це не залежить від контракту. Я просто продовжую працювати і намагаюся показувати максимально можливий результат.

– В чому специфіка життя в Солт-Лейк-Сіті порівняно з тим же Бостоном, де в провели минулий сезон?

– Це два різні міста. Бостон значно більший і різноманітніший, ніж Солт-Лейк-Сіті. Але тут є хороші зимові курорти — люди приїжджають кататися на лижах і сноуборді та проводити час узимку.

– В якому місті ваш дім в США? Чи в якому місті ви б хотіли жити?

– Зараз дім там, де моя команда. Але влітку я, як правило, проводжу багато час у Вашингтоні, тому що там зараз мешкає мій тренер Максим Міхельсон, і я приїжджаю до нього тренуватися.

– Назвіть топ-5 європейців в НБА на даний момент?

– Йокіч, Вембі, Дончич, Янніс, Марканнен. Це якщо не брати Александера, оскільки він із Канади, – сказав Святослав.