Коваленко, Іванчук і Романишин: в України – рейтинг-фаворит і дві легенди

Ще до старту нинішній чемпіонат Європи встановив рекорд, адже згідно з попередніми заявками в ньому має зіграти 502 гравці. Попередній максимум датований 2023 р., коли в сербській Врнячці-Бані змагалося 484 шахісти. Назагал показник у 400 гравців шаховий єврочемпіонат перевищував лише 4 рази, й здебільшого на якусь дещицю. А тут, якщо всі попередньо заявлені гравці підтвердять свою участь, то на нас очікує пів тисячний огром учасників.

Якщо заглибитися в історію індивідуальних чоловічих чемпіонатів Старого Світу (а ці змагання є фактично перевесниками ХХІ ст.), то ми побачимо, що наші співвітчизники вряди-годи діставалися п’єдесталу. В 2004 р. Василь Іванчук, а в 2013 р. Олександр Моісеєнко виборювали «золото», в 2001 р. віцечемпіоном континенту став Руслан Пономарьов, а в 2006 р. 2-м перетнув фінішну стрічку Василь Іванчук. Прикметно, що останнім часом тон на особистому шаховому Euro задають німці. Вже в 2020-ті двічі кращим на континенті став Маттіас Блюбаум, «срібло» в цей самий період завойовували Вінсент Каймер і Фредерік Сване, останній здіймався і на 3-тю сходинку п’єдесталу. Попередній єврофестиваль у румунському Ефоріє приніс німцям одразу й «золото», й «срібло». Щоправда, чинний чемпіон Європи Блюбаум не захищатиме цього разу свій титул, адже вирішує зараз куди складніші завдання: бере участь у кандидатському турнірі, переможець якого дістане право кинути виклик чемпіону світу Доммараджу Гукешу у боротьбі за світову шахову корону.

В попередньому списку учасників змагу в Катовіце вельми широким є українське представництво. Якщо в останній момент не буде відмов і все складеться так, як планувалося, то три з половиною десятки наших співвітчизників вийдуть на старт. Маємо серед них і рейтинг-фаворита всього чемпіонату: чемпіона Європи в команді Ігоря Коваленка. Він буквально щойно переможцем закінчив турнір в іспанському містечку Сен-Вісенте дель Распеч. І там, будучи фаворитом, він здобувся на низку творчих досягнень. Зокрема, переконливо переміг у вирішальній партії останнього туру американця Ліма Путнама, що передував у турнірній таблиці до того. Щоправда, серед суперників Коваленка в Сен-Вісенте дель Распечі практично не було навіть п’ятисотників. Мені більше запам’яталися дві перемоги Коваленка на початку третьої декади березня в рамках командних змагань у німецькій шаховій бундеслізі. Й у партії проти шведа Лінуса Юханссона, й у партії проти серба Мирослава Мільковича український шахіст створював потужну пішакову пару по центральних вертикалях, що й ставало, зрештою, запорукою успіху. Додам, що свого часу Коваленко ставав віцечемпіоном індивідуального чемпіонату континенту, репрезентуючи Латвію.

Василь Іванчук також грав у містечку Сен-Вісенте дель Распеч. І він здобувся на низку ефектних перемог, фінішувавши, зрештою, 3-м. Запам’ятався і перформанс Василя Михайловича на попередньому турнірі в Рейк’явіку. В столиці Ісландії наш гросмейстер також посів 3-тє місце на великому шаховому фестивалі Рейк’явік оупен. Так, фавориту змагань іранцю Аміну Табатабею (зрештою, цей шахіст і фінішував 1-м) Іванчук програв, але в інших партіях виглядав упевнено, прийшовши, зрештою, на фініш 3-м. Інтенсивність турнірних шляхів напередодні чемпіонату Європи може зіграти з нашими шахістами й злий жарт (сили все ж таки не безмежні), однак із чим – із чим, а з ігровою практикою в них проблем немає. Знають, що таке континентальний чемпіонський титул у команді й Антон Коробов (вершини діставався двічі) з Ігорем Самуненковим, на яких ми також покладаємо наші надії у Катовіце. Ну, а хто знає це відчуття якнайкраще, так це 74-річний Олег Романишин. У його колекції – 3 золоті медалі командних чемпіонатів Європи й неодноразові тріумфи на своїй шахівниці в континентальних чемпіонатах. Пригадую, брав автограф в Олега Михайловича ще далекого 1984 р. на командному Кубку СРСР у Києві у Будинку торгівлі на Львівській площі. До речі, на моїй програмці того змагання автограф львівського гросмейстера сусідить із підписами чемпіонів світу Михайла Таля та Василя Смислова, а також з автографом нинішнього очільника європейських шахів Зураба Азмайпарашвілі. Й от, нині, в 2026 р. Романишин виходить на старт чемпіонату Європи в ранзі найстаршого учасника

На кого слід звернути увагу як на неукраїнських фаворитів чемпіонату? Насамперед, скажу про чеха Давіда Навару. На зимово-весняному турнірі в Празі він зміг обіграти іранця-семисотника Пархама Махсудлу й представника славної сучасної плеяди узбецьких гросмейстерів Нодірбека Якуббоєва, поставивши мат своєму опонентові (з допомогою, ферзя, тури й пішака). Цікавою була партія Навари в тому самому турнірі й проти чинного чемпіона світу Доммараджу Гукеша. Ініціатива повсякчас переходила з рук у руки, й, зрештою, гросмейстери дограли практично до голих королів, перш як погодилися укласти мирну угоду.

Сповнений амбіцій і румун Богдан-Даніель Дяк. Він також грав у Рейк’явіку. Назагал пройшов турнір без поразок, але дещо зловживав нічиїми, відтак спромігся лише замкнути 10-ку кращих. Утім, 24-річний гросмейстер (а це почесне звання він дістав ще в 14-річному віці) являє собою неабияку шахову снагу.

Німеччина делегує до списку фаворитів Александра Донченка. В Ісландській Прем’єр-лізі на початку березня він виграв маратонську (82 ходи!) партію в нашого співвітчизника Михайла Олексієнка, бездоганно розібравшись у легкофігурному ендшпілі. Хоча назагал цієї весни Донченко дещо зловживає нічиїми, але практично не програє.

Ну й іспанець Давід Антон Гіхарро ще в 2014 р. ставав віцечемпіоном континенту, а нині має 2-й рейтинг серед учасників змагань у Катовіце. Щоправда, нинішньої весни він грає нестабільно (наприкінці березня, зокрема, програв нашому Ігорю Самуненкову, віддавши на поталу 8-му горизонталь, граючи чорними), однак низку яскравих звитяг усе ж таки здобув. Так, на вже згадуваному турнірі в Празі провів потужну атаку на короля чорних у партії проти вправного семисотника з Нідерландів Йордена ван Фореста.

Слід згадати й про 20-річного бельгійця албанського походження Даніеля Дарду. Професійний шахіст у 3-му поколінні, він добре грає саме на європейських форумах. Зокрема в 2023 р. став бронзовим, а в 2024 р. срібним призером континентального чемпіонату. Так, останнім часом він випав із когорти шестисотників, однак чемпіонат Європи – це турнір, де він почувається якнайкраще й творчо, й ментально, й фізично.

Отже, список конкурентів для наших провідних шахістів, націлених на місця на п’єдесталі, вельми представницький. Боротьба очікується цікавезна. Буде зіграно 11 турів за швейцарською системою. Призовий фонд становить 100 000 євро, чемпіон збагатиться на 20-тисячну суму, 2-й призер поповнить свій рахунок на 15 000 євро, 3-й дістане 10 000 в європейській валюті. Фінішує чемпіонат континенту 19 квітня. Щиро сподіваємося на високі результати українців.

Олексій РИЖКОВ