Схилимо голови. Чорний пояс, Долина смерті і загибель під Ізюмом

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Данила Золотухіна, який за рекордно короткий термін отримав чорний пояс з тхеквондо, а потім вирішив присвятити себе війську і з 2021-го боронив Україну в складі легендарної 95-ї десантно-штурмової бригади. Загинув Данило рівно чотири роки тому, 27 березня 2022 року під Ізюмом на Харківщині, назавжди залишившись 23-річним.

Слід у спорті

Данило Золотухін народився 18 липня 1998 року у Житомирі. Данило був спортивною дитиною, займався багатьма видами спорту, але довго не міг знайти того, який припав би до душі. Поки не прийшов у тхеквондо. Хлопцеві тоді було 12 з половиною років. Цей вік вважається дуже пізнім для цього виду спорту, але тренер все ж взяв Данила. І недаремно, адже хлопець став другою людиною в Україні, яка змогла за такий короткий термін, а саме два з половиною роки здобути чорний пояс, стати срібним призером чемпіонату України, багаторазовим призером Кубка України.

Золотухіне навіть отримав право і неодноразово виступав у ролі судді на змаганнях. У 2014 році він мав у складі збірної України виступати на чемпіонаті Європи, але через те, що змагання відбувалися у білорусі, яка підтримала анексію Криму, наша команда відмовилася там виступати.

Також Данило займався також парашутним спортом: здійснив більше 35 стрибків, був інструктором із парашутної підготовки.

Бойовий досвід

Бажання піти татовими слідами і стати десантником у Данила виникло ще в юності. Тож, закінчивши школу, він був зарахований у 199 навчальний центр десантно-штурмових військ, а вже після проходження навчання направлений для подальшого проходження служби за контрактом в 13 окремий десантно-штурмовий батальйон 95-ї ОДШБр.

Через рік, у серпні 2017-го, Золотухін вступив до Одеської військової академії на факультет десантно-штурмових військ, а вже у жовтні був призначений командиром навчального відділення й отримав звання молодшого сержанта. Закінчив академію Данило в червні 2021 року, отримавши військове звання лейтенанта, був направлений на проходження військової служби у 95 ОДШБр і призначений на посаду командира 2 десантно-штурмового взводу, 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.

Перший бойовий досвід Золотухін отримав ще до початку повномасштабного вторгнення. З 1 листопада 2021-го він брав участь у складі 95 бригади в боях у районі населеного пункту Шуми, що під Горлівкою Донеччині, неодноразово успішно виконував бойові завдання як командир диверсійно-розвідувальної групи, в цьому районі й отримав позивний Диверсант.

Повномасштабне вторгнення Данило зустрів на Донеччині. Надалі батальйон Диверсанта з боями переміщувався на Харківщину, поблизу міста Ізюм. Після важких боїв у середині березня біля населеного пункту Комишуваха на Донеччині указом Президента Золотухін був відзначений державною нагородою, медаллю «За військову службу Україні», про яку він так і не дізнався.

Ізюмський напрям на початку повномасштабного вторгнення був одним з найважливіших, адже москалі хотіли його прорвати на південь для того, щоб відрізати Луганську і Донецьку області, при цьому замкнувши в кільце наші сили оборони на цих напрямках. Тому було дуже важливо утримати цей рубіж. Наші військові стояли на смерть. Населений пункт Кам’янка Ізюмського району був місцем, де відбувалися найжорстокіші бої. Біля дамби на околиці Кам’янки кацапів вдалося зупинити ціною життів майже всього особового складу 1 батальйону 95 бригади, саме тому це місце назвали «Долиною смерті». Сестрі Дарині Данило тоді сказав, що Ангел Охоронець врятував його.

Загибель

Загинув командир взводу Житомирської 95-тої десантно-штурмової бригади Данило Золотухін 27 березня 2022 року, прикриваючи відхід побратимів, які отримали змогу вийти із червоної зони бою на перегрупування під Ізюмом на Харківщині. Під час ведення важкого оборонного бою Данило знищив ворожу броньовану машину та кількох ворогів і ціною власного життя допоміг відійти побратимам.

Понад 10 місяців він вважався зниклим безвісти, спершу був похований як тимчасово неопізнаний захисник на Краснопільському цвинтарі у Дніпрі. Лише 13 лютого 2023 року воїна перепоховали у рідному Житомирі.

У Данила залишилися батьки та сестра.

Читайте також:

Схилимо голови. Чемпіон України з велоспорту загинув на Харківщині