КОТОВСЬКИЙ: «Це все наші особисті технічні помилки, нічого більше»

Український лижний акробат Дмитро Котовський прокоментував невдачу в кваліфікації командних змагань, яку Україна завершила на шостому місці, не зумівши пробитися до фіналу.

– Якась чорна кішка пробігла перед Олімпіадою? Щось із приземленням.

– Чорний мамонт пробіг. Та ні. Це все наші особисті технічні помилки, нічого більше.

Погода була хороша і вчора, і сьогодні. Просто технічно не впоралися. Тактику обирали таку, бо всі заявляли дуже складні стрибки – що вчора, що сьогодні. На сьогодні був складний, але базовий стрибок. Проте навіть у базовому можна допустити найпростіші помилки.

Учора ми відштовхувалися від того, що три дні не стрибали – старти постійно переносили, не було достатньо часу на розминку й підготовку програми. У нас зазвичай як: закінчили розминку – і одразу старт. З «Ураганом» закінчив – «Ураганом» почав.

– Напередодні Олімпіади на зборі все було гаразд? Збір пройшов добре?

– Так, усе було добре аж до самої Олімпіади. На тренуваннях стрибки були дуже хороші – і технічно, і по приземленню. Усе вдавалося.

– Не було психологічного тиску – що це, по суті, останній шанс України на медаль? Може, це якось тиснуло? Відповідальність тут більша, ніж на Кубку світу.

– Те, що відповідальність більша – це очевидно. Хто б що не говорив, але воно десь усередині сидить і відчувається.

Проте, як мені здається, зі своїм психологічним станом я впорався досить добре. Не було такого, що ноги трусяться чи ще щось.

Сам стрибок був хороший, на мою думку. Якщо є сильні переживання, помилки починаються ще з розгону на трампліні. А тут усе було добре, але на приземленні допустив невелику помилку.

– Що позитивного можна винести з Олімпіади?

– З самої Олімпіади – мабуть, нічого. Але якщо брати весь сезон, то позитив у тому, що технічно все складається, як пазли. Відчуття при ідеальному стрибку є. Залишилося скласти ці пазли в єдину картину – і тоді буде більше стабільності й упевненості за рахунок цієї якості.

– Ви відчували підтримку під час Олімпіади?

– Так. На диво, підтримували так само, як і на попередніх стартах, але я відчував це інакше. Навіть після вчорашнього старту багато людей написали слова підтримки. І я справді це відчув – те, чого раніше не відчував. Не знаю, з чим це пов’язано, але було саме так.

– Чи складно готуватися, коли в Україні немає зимового трампліна? Наскільки я розумію, ви тренуєтеся у Швейцарії, Чехії, Австралії.

– Звісно, складніше. Ми могли б більше часу проводити вдома, на своїй базі, робити більше стрибків. База була б наша, увесь день – наш.

Можливо, зросла б кількість молодих спортсменів. Люди приходили б, дивилися, приводили б дітей. Комусь би сподобалося – і він почав би розвиватися в цьому напрямку. Це було б супер. Але поки що не маємо. Сподіваюся, буде.

– У чоловічому суперфіналі дуже висока конкуренція – стрибки захмарної складності. Чи відчуваєте, що потрібно ризикувати на кожному старті? Чи додає це складності?

– Загалом складність стрибків зростає пропорційно разом із нами. Але я знаю: коли наші стрибки й приземлення хороші, ми отримуємо високі бали.

Я особливо не думаю про інших спортсменів. Якщо я виконаю свою роботу якісно, бал буде відповідним і цього буде достатньо, щоб рухатися вперед.

– Яка атмосфера у ком’юніті стрибунів?

– Думаю, не в усіх видах спорту така атмосфера, як у нас. Я не знаю, як в інших, але у нас дуже класно. Ми знаємо один одного, завжди підтримуємо. Навіть перед стартом, коли виходиш у стартову зону, п’ятеро людей обов’язково побажають удачі. І це взаємно.