Best of the West: 5 яскравих звитяг на спомин про Яна Тіммана

Сумна звістка з Нідерландів, де не стало одного з топових шахістів 1980-х (або, якщо хочете, епохи Каспарова й Карпова) Яна Тіммана, підкидає дровітні у багаття пам’яті. Останнє 10-річчя існування СРСР у шахах пройшло під знаком просто шаленого домінування комуністичної імперії. Захід після добровільного сходження із шахової сцени Роберта Фішера ніяк не міг консолідувати свої зусилля щодо висунення нового шахового генія, здатного щось протиставити радянщині. Віктор Корчной, суперник Карпова, що залишився на Заході (воліючи «просто грати в шахи), все ж таки вихованець радянської шахової школи, хоча й із власним поглядом на тогочасні реалії і небажанням скорятися диктату кадебешників у мудрій грі. А от із суто західних шахістів виокремлювався Ян Тімман. Й недаремно він дістав прізвище Best of the West, адже топовий Тімман, як на мене, був кращим і за топового Роберта Хюбнера з ФРН, й за топового Ульфа Андерссона зі Швеції. Якщо можна казати про вершину кар’єри уродженця Амстердама, то багато хто назве матч з Анатолієм Карповим за звання чемпіона світу ФІДЕ в 1993 р. Як на мене, краще Тімман грав усе ж таки на початку 1980-х: зокрема в 1982 р. впродовж певного часу мав 2-й у світі рейтинг після Карпова. Прикметно, що на провокаційні запитання (а інколи й твердження медійників), чи був би він чемпіоном світу, якби о тій порі не сяяли Каспаров і Карпов, нідерландець відповідає, що багато чому навчився, спостерігаючи за партіями «двох К» (як тоді казали, «КарКасу шахів»), а якщо б їх не було, то, може, й такого прогресу в його грі не cталося б.

Ігрова стилістика? Безстрашний боєць (на кшталт Еммануеля Ласкера), що не надто прихильно ставився до нічиїх, не лякався поразок, слушно вважаючи, що перемог, зрештою, буде більше. Любов до ускладнень, прагнення кидати виклик супротивникам саме в тій ігровій стилістиці, де ті почувалися, мов риби у воді. «Це ж цікаво», – казав про це Ян. «Навіть якщо я матиму в дерев’яній діжці подолати гримлячий водоспад, і внизу на мене очікуватимуть озброєні тубільці, я продовжуватиму боротьбу», – ці слова Тіммана цілком можуть послугувати за девіз.

Від провідних шахістів епохи домінування «двох К» шахового хіпі вирізняв широкий і різноманітний дебютний репертуар. Крім того, Тімман був знаним дослідником ендшпілю, автором книги «Мистецтво ендшпілю». Такий інтерес уродженець Амстердама пов’язував із прагненням до досконалості, наголошуючи на важливості наукового та художнього аспектів. У практичній грі кортить набрати очко за виграш, досконалість – це вже, як вийде. А от у книжці про ендшпіль тему досконалості можна неабияк розвинути. Спортивний аспект? Нідерландець якщо й не відкидав повністю, то принаймні якось мінімізовував психологічну складову боротьби. Йому приписують фразу: «Граю проти шахівниці більше, ніж проти людини». Зверніть увагу: навіть не проти фігур.

Порівняння шахової минувщини та сьогодення? Тімман висловив цікаву думку з цього приводу: «Раніше ви могли покластися на свій талант. Це був фантастичний час. Вам не потрібно було багато вчитися, вам не потрібно було багато готуватися; все було природньо. Ось чому мені це так було до вподоби. Якби мені, як у сучасному світі, потрібно було знати дуже багато про певний варіант, це було б інакше. Це просто важка праця, а в ті часи я не полюбляв важкої праці. І якби мені знову було 18, я б, мабуть, теж не хотів гнути спину». В іншій бесіді шаховий хіпі підкреслював, що тепер шахи є точним знаттям, натомість зник ігровий елемент, пішла магія шахів. Кокетував довговолосий Best of the West? Може, й не без того. Втім, проглянувши пропоновані переможні партії Тіммана (а протистояли йому в них найсильніші шахісти тогочасся), ви можете й самі відповісти на запитання, скільки в тих звитягах від натхнення, а скільки від важкої праці.

1. Тімман – Каспаров, Хілверсум, 1985

Цю партію оглядачі назвали: «Тімман нікого не чекає». Аналогія з хітом The Rolling Stones очевидна (словогра англійською: time і Timman): ані час, ані обставини не залежать від людини. Елегантний шах, після якого чинний на той час чемпіон світу визнав свою поразку, – це щось від шедевру сюрреалістів: купа зв’язок на шахівниці, а фігури, якими керує володар вищого шахового звання, безпорадні. Зауважу, що це був перший матч Гаррі Кимовича в ранзі чемпіона світу (зрештою, Каспаров у ньому переміг). Він спричинив неабиякий інтерес у Нідерландах. Безпосередньо в ігровому приміщенні за останньою партією матчевого двобою спостерігало 4000 глядачів. Шахові вболівальники-ветерани розповідали, що за ажіотажем у Країні тюльпанів цей двобій можна було порівняти з легендарним чемпіонським для Нідерландів матчем Алехін – Ейве в 1930-ті.

2. Тімман – Шорт, Тілбург, 1990

Той турнір Інтерполіс складався для Найджела Шорта чудово. Й він до останнього туру зберігав шанс на перемогу в змагу. Однак англієць натрапив на натхнення Тіммана. Найджелові було оголошено класичний спертий мат. У підсумку Шорта випередили Гата Камський (на той момент йому було 16), наш співвітчизник Василь Іванчук, а також Борис Гельфанд. До слова, саме Іванчуку Тімман тоді двічі програв.

3. Тімман – Корчной, Тілбург, 1991

Ще один Тілбург, ще один турнір Інтерполіс. Роки по тому партію Тіммана проти Корчного влучно назвали «Опус містера Холланда». У фільмі режисера Стівена Герека з такою назвою головними героями є, певно, джаз і рок-н-рол. Так і ця партія видається суцільним рок-н-ролом із джазовими вкрапленнями, коли короля чорних упіймали в матову сітку в центрі шахівниці. Зрештою, в самому турнірі Тімман, хоча й не посів високого місця, але Корчного в турнірній таблиці випередив. До речі, маловідомий факт: Корчной теж свого часу був чемпіоном Нідерландів, адже після неповернення до СРСР і перед тим, як осісти в Швейцарії, проживав у Країні тюльпанів.

4. Карпов – Тімман, Зволле, 1993

У 2-й партії матчу за звання чемпіона світу ФІДЕ Best of the West зробив свого роду зворотній брейк, вигравши чорними після поразки білими в 1-й партії. З купи розмінів у міттельшпілі Тімман вийшов, маючи якість за 2-х пішаків. І практично бездоганно відіграв ендшпіль, зрештою, перемігши досвідченого та висококласного суперника.

5. Карпов – Тімман, Зволле, 1993

У партії, що стала в матчі передостанньою, Тімман зміг дещо відтермінувати коронацію Карпова, провівши чудову матову атаку на короля білих за допомогою важких фігур. Прикметно, що дві виграшні партії у тому двобої нідерландець грав чорними. Зазначу й те, що в рідній країні йому завше гралося по-особливому легко й, сказав би, творчо.

***

Порівняння шахової снаги Макса Ейве та Яна Тіммана в Нідерландах – це щось схоже на порівняння футбольної снаги Дієго Марадони та Ліонеля Мессі в Аргентині. Водночас Тімман-дослідник багато працював над аналізом партій свого видатного співвітчизника-попередника, систематизувавши ту роботу в книжках. Чемпіоном Країни тюльпанів шаховий хіпі був 9 разів, Ейве – 12 (Люк ван Велі має 8 національних титулів, Аніш Гірі – 5). Між першим та останнім чемпіонством у Макса – 34 роки, в Яна – 22. Ну, й титул чемпіона світу – вагомий, звісно, аргумент на користь Ейве. Втім, математикою (хоча 5-й чемпіон світу був знаним математиком, а Тімман виховувався в математичній родині) шахи не вимірюють. В часи топового Тіммана, як на мене, конкуренція в світових шахах була куди вищою, ніж у 1930-ті. Та й рівень гри здійнявся на замежні висоти. Водночас магія тоді ще існувала. Та чи варто шпетити сьогодення? Точний аналіз протиставляти магії? Питання принаймні дискусійне, однак і Best of the West, безперечно, мав певну слушність. Своєю підкресленою прихильністю до творчості, азартом шахового науковця, сумлінною багаторічною працею на посаді головреда шахового видання New in Chess, величезним книжковим спадком та якоюсь подеколи вражальною байдужістю до спортивного результату (водночас коли-не-коли результат приходив наче сам собою) Тімман здобув численних симпатиків по всьому світу. Пам’ятатимемо шахового хіпі!

Олексій РИЖКОВ