Денис МАРЧЕНКО: «Скучив за футболом та робочою рутиною»

Воротар «Оболоні» Денис Марченко розповів про свої виступи за клуб та відновлення після отриманої травми:

– Чесно зізнаюся, скучив за футболом, робочою рутиною, за тим, щоб бути весь час із командою. На старті я особливо не надавав цьому значення, а згодом починаєш сумувати за всім цим. Найважче було спостерігати за іграми з трибун із відчуттям того, що ти міг би допомогти команді. Хочеться робити все від себе залежне, щоб команда зростала, добивалася хороших результатів. Чи хотів форсувати форму? Так. Хотів завершити курс реабілітації перед початком зборів.

Все змінилося минулої зими. Дуже класними були збори. Я став набагато впевненіше почуватися. Тренерський штаб довірився з першого матчу весни проти Ворскли (0:0), я хотів своєю грою віддячити за довіру та допомогти команді виконати завдання. Мені пощастило в тому плані, що рано почав тренуватися з першою командою, Оболонь вийшла в УПЛ, з'явилася команда U-19, і молоді пацани мали більше шансів потрапити в першу команду.

Перехід у дорослий футбол? Всі пазли зійшлися. Оболонь третій сезон грає в еліті, мене почали у ранньому віці залучати до першої команди. Можу сказати, що півроку в Першій лізі і після виходу до УПЛ знадобився час, щоб підтягнути фізику, технічно був слабенький. Додатково працював над собою і з часом це принесло свої плоди.

Мені пощастило, що Денис Шапочніков із 12 років мене знав. Він тренував мене в СДЮСШ Зміна, а потім почав залучати до тренувань з першою командою Оболоні. Працюючи у штабі Шищенка, Артем Кичак ділився з нами своїм досвідом, погравши багато років на високому рівні. Він знав, на що я здатний. Ще гравцем він уже готував себе до тренерської діяльності. Шапочніков у першу каденцію дав мені всю базу, коли я був ще слабкий у всіх аспектах, а потім поруч були Кичак і супердосвідчений Олександр Рибка та Назар Федорівський. Працюючи з такими профі, ти не можеш знижувати до себе вимоги.

Як потрапив у першу команду? Зміна мого року чудово показала себе у 2023 році на рівні ДЮФЛУ, поступившись лише Металісту у фіналі. На тій грі були присутні Іващенко, Антоненко та Шапочніков. Вони не пропускали наших домашніх ігор. Після цього мій перший тренер Артем Федорович Крушинський набрав і сказав, що хочуть подивитися на мене в першій команді.

Перше враження? Сильно злякався (сміється). Не очікував, що все так швидко станеться, коли хлопця з U-16 беруть до Оболоні. Дуже сильно підтримували батьки, які поділяли мою одержимість футболом, але їм було важливо не забивати на навчання. Ніхто не гарантує, що у футболі все піде за планом. Мені дуже подобається цікавитися різними речами, що виручало мене у старших класах, коли футбол почав виходити на перший план. Завдяки цьому я без проблем склав НМТ, набравши непоганий бал, як для хлопця, у якого звичайна школа закінчилася з пандемією.

Тренування з першою командою? Перші місяць-два мене пристойно трясло, а потім інтегрувався. Незважаючи на те, що спочатку багато помилявся, всі мене підтримували. Помилки? Дуже сильно переживав у ранньому віці через помилки. Навіть не міг довго заснути, прокручуючи все в голові, а через півроку в U-19 прийшло розуміння, що це частина роботи і кожен прокол потрібно направити в правильне русло.

Вимоги в U-19 та першій команді? Йде постійний діалог, тренери спілкуються між собою. Все підпорядковане одній вертикалі. Повертається чемпіонат U-21? Моя думка, що після U-19 потрібно грати з мужиками. Ефективніше було б заявляти дубль у Другу лігу, ніж варитися у зоні комфорту. Потрібно з ранніх років привчати себе до дорослого футболу: звикати до боротьби, високих швидкостей тощо.

З'явилося бажання вдосконалюватись, коли потрапив до першої команди. До того я мало розумів, наскільки це має значення: правильне харчування, на якому боці спиш, біомеханіка та інше. Поварившись у дорослому колективі, прийшов до усвідомлення того, що для гри на високому рівні і руху кар'єрними сходами треба докладати божевільних зусиль. У цьому плані великим був вплив Шапочнікова, який говорив про це постійно: треба працювати над собою індивідуально, а не тільки з командою.

Читайте також:

Денис МАРЧЕНКО: «У деяких матчах Оболонь не взяла свої очки»

Як футбол з'явився у житті? У шість років. З хлопцями у школі рубалися постійно. Це був 2013 рік. Попросив батьків віддати мене до школи. Потрапив до Зміни, де набирали команду 2007 року народження. Сильне враження на мене справив ЧС-2014 у Бразилії. Усі матчі, які транслювалися, у бабусі в селі намагався не пропускати. Гра Нойєра справила сильне враження.

У Зміні я півроку відіграв лівим захисником. Взимку ми тренувалися у залі, стояли на воротах до голу. Відбив пару м'ячів і тренер відправив у ворота. Мені сподобалося і з того часу нічого не змінював. У воротах мені почало подобатися, що від мене багато залежить. Дуже сильно захопило. Мій перший похід на стадіон був у році 2014-му чи 2015-му.

Навички в полі допомогли навчитися гри ногами? Я був надто малий, щоб це розуміти. Ніякої тактики, просто вчилися правильно бити по м'ячу. Коли вже подорослішав і починалося ДЮФЛУ, я прийшов до того, що потрібно навчитися гри ногами, якщо хочеш грати на високому рівні. Якщо не двома, то хоч би однією, підтягуючи неробочу.

Яскраві моменти часів ДЮФЛУ? У нас була сильна за підбором команда 2007 року. Завжди виходили із групи, набираючи найбільше очок із чотирьох вікових груп. Обігрували Дніпро та Металіст. Кожну гру пропускаєш через себе, але на полі береш себе до рук і весь фокус уже на сам матч.

Психологічна стійкість? Перші півроку з U-19 допомогли пройти через це, коли йде смуга помилок. Я навчився це приймати, ставитися більш раціонально і сублімувати це в досвід, який робить тебе сильнішим. Деякі відео про психологію траплялися в соцмережах, щось справді відгукувалося мені. Згодом до мене прийшло усвідомлення, що не можна багато зациклюватися на невдачах, а помилки можуть зробити тебе лише кращим, якщо правильно на це реагувати. Захоплення футболом, як у дитинстві? Різні відчуття. Збоку емоційніше сприймаєш, ніж коли граєш.

Чому Оболонь почала здавати під кінець першої частини сезону? Чорні смуги бувають у всіх. Ми повинні всередині колективу самі знайти відповідь, проаналізувати те, що сталося, і провести роботу над помилками. Я намагаюся насолоджуватись кожним моментом, який відбувається на цьому етапі. Найбільше хочу знову працювати без обмежень, щоб навесні повернутися в найкращій формі.

Моменти у грі, які не подобаються? Не хотілося б акцентувати на чомусь одному. Потрібно працювати над усіма аспектами. Мені подобається грати у високій позиції, починати атаки, підчищати, коли вимагає ситуація. Матчі на нуль стали наслідком нашого стилю, коли ми почали більше діяти на м'ячі, тому суперники мали менше моментів. Навіть якщо мало моментів біля наших воріт, це не привід розслабитись, адже все може перевернутися миттєво. Десь підказати, постійно в русі перебувати. Намагаюся говорити по суті, бо якщо весь час починаєш розповідати, то тебе взагалі можуть перестати слухати. Підказка завжди повинна бути доречною.

Воротарські теорії? Так, присутні. Ще з першої каденції Шапочнікова у клубі. Потім із Кичаком робили розбори. Аналізувати теорію не менш важливо, ніж практика. Кожен із нас знає своє завдання на полі. За рахунок взаєморозуміння та довіри партнерів впевненіше почуваєшся. Я, у свою чергу, намагаюся робити свою роботу так, щоб не підвести команду в потрібний момент.

Кандидатом у збірну U-20? Я був дуже радий отримати запрошення до збірної. Коли ти представляєш Україну на міжнародному рівні, це щось особливе. Минулого літа вдалося познайомитися з хлопцями в Іспанії. Я дуже вдячний тренерському штабу збірної. Значить, я все роблю правильно.

Робота у збірній з Володимиром Тименком (тренер воротарів Полісся)? Вимоги дуже схожі з Кичаком, що полегшило мені інтеграцію у тренувальний процес. Ніхто не давав гарантій, що, будучи здоровим, я потраплю до фінального списку. Розчарування як такого не було. Підтримував хлопців по телевізору.

З ким встиг потоваришувати після іспанських зборів? З Іллею Волошиним (юнак Реала). Я знав його за ДЮФЛ, коли він грав за дніпровський інтернат. З Поповичем (Кішварда), Огарковим (Олександрія), Караманом, Мельниченком (Полісся). Що цікавого від Волошина можна було почути про Реал? На юнацькому рівні у Реалі немає стабільно основного воротаря. Шанс є у всіх.

Що допомагає відволіктися від футболу? Годинка за PlayStation допомагає переключитися. Часу проходити сюжетні ігри немає. Можу зараз дозволити собі катку в EAFC. У падел пограти з хлопцями. Яким би хотів бачити себе в найближчому майбутньому? Я волію фокусуватися на тому, що є зараз. Пройти збори та приносити користь Оболоні.