Сіверт Баккен – амбітний біатлоніст, щирий друг і світла людина

У вівторок, 23 грудня 2025 року, весь біатлонний світ шокувала трагічна новина: 27-річного норвезького спортсмена Сіверта Ґутторма Баккена знайшли мертвим. Як повідомила Норвезька асоціація біатлону, його без ознак життя виявили в номері готелю, розташованого в альпійському містечку Лавазе в Італії. Саме туди норвежці попрямували після напрочуд насиченого етапу у французькому Ансі, щоб трішки потренуватися та заразом відзначити новорічні свята разом зі своїми друзями…

Вся біатлонна спільнота із глибоким сумом відреагувала на шокувальну новину. Багато хто написав цілі пости під фотографіями Сіверта й вимовив надзвичайно щирі слова, що його характеризують… Не стало ще однієї світлої людини. Тож згадаймо професійний шлях цього амбітного спортсмена, чиє життя зарано й несправедливо обірвалося…

***

Сіверт Ґутторм Баккен народився 18 липня 1998 року в норвезькому містечку Ліллехаммер. Як і чимало скандинавських хлопців, юнак доволі рано почав виявляти себе у біатлоні та показувати гарні результати.

Вже в 2016 році норвежець завоював дві золоті нагороди на юнацьких Олімпійських іграх за підсумками гонки переслідування та одиночної змішаної естафети. Відтак Баккен став 2-разовим чемпіоном.

Опісля в сезоні-2016/2017 він взяв участь в Юніорському чемпіонаті світу в категорії «Юнаки» в словацькому містечку Брезно-Осрблі. Тоді Сіверт виявив себе як талановитий спортсмен, що в доволі ранньому віці демонструє амбіції. Спочатку він посів 3-тю сходинку за результатами спринту, програвши лише французу Емільєну Клоду й українцю Сергію Теленю. За підсумками тієї гонки Баккен пішов на два кола штрафу. Крім того, Сіверт разом із партнерами по команді – Йоргеном Брендегеном Крогсетером і Вебйорном Сьорумом – став золотим призером чоловічої естафети.

Наступного року Сіверт також змагався на Юніорському чемпіонаті світу, щоправда, вже в категорії «Юніори». Тоді хлопчина разом із Йоханнесом Дале-Шевдалом, Ендре Стрьомсгеймом і Стурлою Легрейдом став срібним призером у класичній естафеті.

Сезон 2018/2019 років став одним із знакових у кар’єрі біатлоніста. 29 листопада 2018 року він дебютував на етапі Кубка IBU в шведському містечку Ідре. Тоді за результатами спринтерської гонки він став 20-м, схибивши чотири рази. Вже в італійському містечку Ріднаун-валь-Ріданна Сіверт здійнявся на подіум, ставши бронзовим призером у спринті. В тій гонці він пішов на додаткові 150 метрів.

***

Справжній прорив стався на етапі в австрійському Обертілліаху. Саме там Баккен спочатку переміг у суперспринті в кваліфікації, а опісля і в спринтерській гонці. Він також взяв участь в Юніорському чемпіонаті світу в словацькому Брезно-Осрблі в категорії «Юніори». Спортсмен здобув дві медалі бронзового ґатунку в зв’язці спринт – персьют. Зокрема він змагався і на Юніорському чемпіонаті Європи в норвезькому Шушені, де тріумфував у спринтерській гонці, пройшовши її безпомилково. В гонці переслідування біатлоніст став срібним призером, схибивши шість разів загалом. І в змішаній естафеті разом із партнерами по команді Хільде Фоссе, Ренді Соллід Нордванг і Вебйорном Сьорумом здобув срібну нагороду.

В сезоні 2019/2020 років норвежець взяв участь у чемпіонаті Європи, що проходив у Раубічах. Там за результатами гонки переслідування він став 3-м. Окрім того, Сіверт провів класний етап у цьому самому місті, де за підсумками двох спринтів і масстарту тричі здіймався на найвищу сходинку п’єдесталу пошани.

Наступного сезону стався дебют Баккена на етапі Кубка світу. Він увійшов до складу основної команди в німецькому Обергофі. Вперше Сіверт вирушив на дистанцію 8 січня 2021 року, змагаючись у спринтерській гонці. За її результатами посів 24-те місце, не схибивши жодного разу. Результат дав йому змогу взяти участь і в персьюті, за підсумками якого він став 33-м, зазирнувши на додаткові 450 метрів. Надалі норвежець провів сезон на Кубку IBU, інколи потраплячи на п’єдестал пошани й до квіткових церемоній.

Зрештою, в тоталі він посів 69-те місце, набравши 25 очок ще на німецькому етапі на початку того року.

***

Сезон 2021/2022 років став найкращим у кар’єрі Сіверта. Він повністю провів його на Кубку світу. 12 березня 2022 року Баккен уперше здійнявся на подіум, ставши бронзовим призером на етапі в естонському Отепя в гонці з масовим стартом.

В своєму інтерв’ю після гонки він сказав: «Це те, про що я мріяв увесь сезон. Бути на подіумі разом із такими атлетами – це велика честь і доказ того, що я рухаюся в правильному напрямі». Тоді норвежець опинився на п’єдесталі пошани разом із партнером по команді Ветле Шостадом Крістіансеном і французом Кантеном Фійоном-Має. Також Баккен наголосив що боротьба на останньому колі була дуже напруженою. Він сказав, що відчував силу в ногах і просто намагався «витиснути із себе все до останнього метра».

Того самого року на заключному етапі в рідному Голменколлені в останній гонці сезону Сіверт здобув таку довгоочікувану та єдину перемогу в своїй кар’єрі, й сталася вона в масстарті. «Це просто сюрреалістично! – казав Баккен. – Я бачив, як Стурла Легрейд пішов уперед на останньому колі, й спочатку подумав, що 2-ге місце – це вже неймовірний результат. Проте на останньому підйомі я відчув, що в мене ще залишилися сили. Я сказав собі: «Зараз або ніколи». Коли я перетнув фінішну лінію 1-м тут, удома, перед цими вболівальниками, це було відчуття повного хаосу в голові та безмежного щастя водночас. Я знав, що сьогодні ключем до успіху буде холоднокровність. На останній стрільбі стоячи я намагався не думати про те, що це боротьба за перемогу. Я просто робив свою роботу, як на тренуванні. Почути, як закривається остання мішень, і зрозуміти, що ти виходиш лідером на останнє коло в Голменколлені, – це те, про що пишуть у книжках. Я досі не можу повірити, що закрив усі 20 мішеней у такий відповідальний момент. Король на трибунах, тисячі норвежців, що вигукують твоє ім’я, – це надає крила. Я відчував їх підтримку на кожному метрі дистанції. Бути частиною цієї норвезької команди зараз – це щось особливе. Ми підштовхуємо один одного щодня, і сьогодні був мій день».

Такий гарний результат дав Баккену змогу не лише здійнятися на найвищу сходинку п’єдесталу, а й здобути свій єдиний трофей. Він зумів випередити на 4 очки в заліку гонок із масовим стартом свого найближчого суперника – француза Кантена Фійона-Має.

«Виграти гонку – це одне, але отримати Малий кришталевий глобус у боротьбі з найкращими біатлоністами світу – це доказ стабільності. Це була моя мета, але я не очікував, що це станеться так швидко. Це – ідеальне завершення сезону. Я пройшов тривалий шлях, було чимало важких моментів, і ця перемога – винагорода за всю ту роботу, яку я та моя команда вклали в цей успіх», – зазначив Баккен.

За підсумками сезону він посів 9-те місце, маючи в своєму активі 553 очка.

Після такого неймовірно насиченого та вдалого сезону спортсмен боровся із наслідками запалення серця (міокардиту) після вакцинації і COVID-19. Через це норвежець цілих два роки не з’являвся на трасі й пропустив не один сезон.

Врешті-решт Баккен повернувся в професійний спорт у сезоні 2024/2025 років. Щоправда, на той час конкуренція в норвезькій збірній була доволі високою, тож Сіверт провів усі старти на Кубку IBU. Він від гонки до гонки демонстрував дедалі кращі результати. А чемпіонат Європи в італійському Мартел-валь-Мартелло став найуспішнішим у його не надто довгій кар’єрі. За підсумками одного з головних стартів сезону Сіверт виграв спринт, вибивши 10 із 10-ти мішеней. І також разом із партнерами по команді Ветле-Шостадом Крістіансеном, Сверре Даленом Аспенсом й Ісаком Фреєм він став золотим призером класичної чоловічої естафети. Й варто відзначити, що на всю команду ця четвірка використала лише один додатковий патрон.

Такі класні результати по сезону, постійне потрапляння до залікової зони й чимала кількість призових місць зумовили те, що в загальному заліку Кубка IBU Баккен у підсумку посів 2-ге місце. Він програв лише Ісаку Фрею 218 очок у боротьбі за перемогу в тоталі. Завдяки цьому Сіверт розпочав наступний –олімпійський – сезон в основній команді.

Перший етап і зокрема перша гонка в шведському Естерсунді подарувала йому відразу потрапляння до квіткової церемонії. «Як направду, для мене сьогоднішнє 4-те місце важить більше, ніж деякі мої перемоги в минулому, – не приховував своїх позитивних емоцій Баккен. – Коли я стояв на старті, в мене тремтіли руки – не від холоду, а від усвідомлення того, через що мені довелося пройти, щоб просто знову надягти стартовий біб. Два роки я не знав, чи зможу я взагалі колись знову підняти пульс до змагального рівня, не ризикуючи життям. Бути сьогодні так близько до подіуму – це справжнє диво. Я відчуваю, що повернувся з того світу в прямому та переносному сенсі. На дистанції я повсякчас прислухався до свого серця. Це вже звичка, якої важко позбутися. Проте сьогодні моє тіло нарешті відповіло мені: «Все добре, ти можеш тиснути». Я програв кілька секунд на останньому колі, але я не засмучений. Сьогодні моєю головною перемогою було те, що я зміг боротися на рівних із найкращими хлопцями, не відчуваючи болю чи слабкості. Це була перемога медицини, моєї родини та моєї власної впертості. Я не знаю, скільки ще гонок мені відведено, але я пообіцяв собі насолоджуватися кожною секундою. Після того, як ти втрачаєш можливість робити те, що любиш, ти припиняєш сприймати спорт як належне. Сьогодні я 4-й, і я щасливий. Я просто хочу продовжувати цей шлях, хай скільки б він тривав. Кожен фініш для мене тепер – це подарунок...»

На другому етапі в Ансі біатлоніст став 5-м, знову потрапивши до шістки найкращих. Він також взяв участь і в першому масстарті сезону, що став для нього останнім...

Історія Сіверта Ґутторма Баккена – це приклад людини, яка бореться за те, що полюбляє, попри перепони на своєму шляху. Він був напрочуд амбітним хлопцем, який ще чимало міг домогтися як у спорті, так і в особистому житті. Це – один із талантів норвезької збірної, який доволі рано почав демонструвати гарні результати й змусив увесь біатлонний світ заговорити про себе.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким спортсмена.

Світла пам’ять!

Присвячується Сіверту.

Євгенія АНТОНОВА