Аналіз Гран-прі Лас-Вегаса. Ферстаппен знову у боротьбі і що з Макларен

На Гран-прі Лас-Вегаса, що пройшов минулого тижня, сталося чимало подій як під час самої гонки, так і поза нею. Макс Ферстаппен упевнено переміг, не маючи реальної загрози від конкурентів, адже відібрав лідерство вже на старті.

А дискваліфікація Макларен після фінішу суттєво перемішала підсумки заїзду та вплинула на їхні позиції у боротьбі за титул Формули-1.

Попри те, що Норріс і досі має комфортний запас, ситуація різко загострилася – Ферстаппен уже зрівнявся з Піастрі, а перед двома фінальними етапами може статись що завгодно.

Про перебіг подій, боротьбу лідерів та наслідки для чемпіонату – у цьому матеріалі.

Макларен: куди пропала швидкість із суботи та причина провалу

Помаранчева команда мала дещо стримані очікування від першого етапу фінальної трійки. Традиційно Лас-Вегас просто не підходить Макларену, адже розкриває всі їхні слабкості і не дає проявити сильні сторони. Холодна погода позбавляє переваги у контролі температури гуми. До того ж асфальт тут більше стирає гуму механічно, а не зношує через перегрівання. І баланс Макларен: сильний у поворотах завдяки рішенню підвіски та загальній концепції, але слабший на прямих – а Лас-Вегас із них, по суті, й складається.

Тож грати у гру суперників і намагатись бути швидкими за рахунок мінімальної притискної сили означало б гарантований програш. Тому команда вирішила діяти навпаки: додати притискну силу та відіграватися у поворотах і на виходах із них. До того ж на основну частину вікенду (кваліфікацію та гонку) прогнозувався дощ, що також давало б їм перевагу з такими налаштуваннями. І все саме так і сталося у суботу.

Під час кваліфікації пішов настільки сильний дощ, що вперше за довгий час пілоти використовували не просто проміжну гуму, а повноцінну дощову, хоч згодом і перейшли на ближчий до сліків варіант. У таких умовах Макларен працював значно краще за інших, і в руках Норріса це ледь не вилилося у поул із перевагою більш ніж у секунду. Піастрі ж традиційно мав проблеми у прохолодних умовах і ще й не встиг поставити час через зірвану жовтими прапорами фінальну спробу.

Читайте також:

Звідки така перевага у Норріса і куди зникла швидкість Феррарі?

У гонці, яка проходила по сухій трасі, такої розкоші, як у мокрій кваліфікації, помаранчеві вже не мали. Після помилки Ландо у першому повороті, коли він виїхав за межі траси, його шанси на перемогу фактично завершилися. Чистого темпу бракувало, а без дощу зробити щось кардинальне було неможливо.

Норрісу вдалося лише відіграти позицію у Рассела на Мерседесі, який мав серйозні проблеми, і зрештою фінішувати другим, хоч наприкінці британець змушений був скидувати по 4 секунди з кола. Впевнений пілотаж, результат вищий за очікування.

У його конкурента за чемпіонство й напарника, Оскара Піастрі, ситуація була менш оптимістичною. Він також втратив місце на початку заїзду і був змушений відігруватись. На фініші без штрафу Антонеллі він би завершив гонку саме там, де й стартував. Лише покарання італійця дозволило австралійцю стати четвертим.

Однак усе це вже не мало значення, адже обох дискваліфікували: планка днища їхніх болідів була зношена більше, ніж дозволено, і на фініші її товщина виявилася меншою за нормативні 9 мм. Уже виникла низка чуток та підозр щодо Макларен і цієї самої планки, але це тема для окремого матеріалу. Тут же буде розглянуто офіційну версію команди та чинники, які на це вплинули і не дозволили уникнути порушення.

Насправді знос планки на сучасних болідах не рідкість. Граунд-ефект притискають болід максимально низько до землі, через що в якийсь момент днище контактує з покриттям, що й призводить до його зношення. Просте підняття боліда тут не допоможе, адже виграш від низьких налаштувань машини значно більший, тож усі команди змушені йти на ризик, який іноді закінчується подібним чином.

Щоб уникнути небезпеки для пілотів, існує правило – мінімальна товщина планки на фініші має бути не менше 9 мм. У пілотів Макларена рівень зношення перевищував норму: у Норріса – на 0,12 мм, у Піастрі – на 0,26 мм. Дискваліфікація була повністю справедливою та очікуваною.

Але питання в іншому – як команда Макларен могла допустити таку ситуацію? На це відповів керівник команди Андреа Стелла:

Під час гонки обидва боліди Макларен зазнали несподіваного високого рівня дельфінування, який не спостерігався на тренуваннях, що призвело до надмірного контакту днища з трасою. Команда наразі розслідує причини такої поведінки болідів, зокрема вплив випадкових пошкоджень, виявлених після гонки, які спричинили збільшення руху днища.

Як зазначила FIA, порушення було ненавмисним – жодної спроби обійти регламент не було, а також існували пом’якшуючі обставини.

Як видно зі слів Андреа Стелли, болід Макларен у гонці почав більше дельфінувати (коли машина на високій швидкості починає підстрибувати через не стабільну притискну силу), ніж очікувалося. Колектив не передбачав такого сценарію при налаштуванні, тож був до нього не готовий. Коли командний місток нарешті усвідомив ризики дискваліфікації, інженер попросив Ландо Норріса бути обережнішим на ділянках траси, де днище найбільше торкалося асфальту та бордюрів.

Крім того, Ландо змушений був частково відпускати педаль газу на довгих прямих: чим швидше їхав болід, тим сильніше днище притискалося до поверхні. Особливо це проявилося на трасі в Лас-Вегасі, де прямі займають значну частину кола, тож ефект виявився накопичувальним і значно більшим за прогнозований.

Причиною таких труднощів стала відсутність нормальних гоночних симуляцій під час тренувань. Траса була спочатку пильною та брудною, потім занадто мокрою, а також сесія переривалася прапорами, і більшість пілотів просто не змогли показати стабільний час.

У будь-якому разі Макларен власноруч віддав Ферстаппену додаткові 18 очок щодо Норріса та 12 – щодо Піастрі. Тепер залишилося уникати проблем в Катарі та Абу-Дабі, аби чемпіоном став пілот у помаранчевому боліді.

Мерседес

Якщо Макларен виступав краще, ніж очікувалось, хоча й був дискваліфікований, то Мерседес, навпаки, не дотягнув до потрібного рівня і фактично не виконав роботу достатньо добре, щоб реально боротися за перемогу на трасі, де були вкрай високі очікування.

Кімі Антонеллі припустився помилки у кваліфікації і стартував 17-м, а Джордж Рассел втратив шанси бути на першому ряду та розпочав гонку четвертим. Старт у британця вдався – одразу опинився другим, хоча пізніше завершив гонку на третьому місці. Пілот кілька разів намагався нав’язати боротьбу Максу Ферстаппену, але безуспішно, і це лише позначилось на підсумковому результаті.

На обох відрізках гонки Рассел намагався атакувати Ферстаппена: спочатку на самому початку етапу (6–7 коло), а потім після хвиль зупинок. Гонщик Мерседес атакував з усіх сил, намагався наздогнати суперника за перемогою, але двічі його спроби завершувалися невдало.

Причиною стало те, що нова гума швидко зношувалася через необережне введення в роботу. Через втрату темпу в кінцівці Рассел був змушений завершувати гонку обережно, щоб дотягнути до фінішу і мало не пропустив групу позаду себе.

Героєм гонки став новачок команди, Кімі Антонеллі. Хоч кваліфікація у нього вийшла не надто вдала – лише 17-те місце – сама гонка стала однією з найяскравіших у короткій кар’єрі італійця. Він стартував на м’якому комплекті, але не отримав жодної переваги. Ба більше – допустив помилку на старті, коли датчики зафіксували фальстарт, тож судді були змушені покарати Кімі, хоча фактичного виграшу він не отримав.

Помітивши, що софт не працює, а на другому колі з’явилася машина безпеки, команда миттєво покликала Антонеллі у бокси – і це спрацювало ідеально. Він опинився позаду групи повільніших болідів, тож змушений був їхати у стриманому темпі, завдяки чому гума обережно увійшла в робочий діапазон.

У підсумку ця зупинка спрацювала як дуже далекий андеркат відносно тих, хто зупинявся через 15–20 кіл – і, як не дивно, виявилася ефективною. Кімі піднявся з 12-ї на 4-ту позицію. Далі стояло завдання втримати її, адже позаду були Макларен та Феррарі на свіжій гумі. Але Антонеллі знову продемонстрував чудові навички оборони. Він стримував Ферстаппена в Бразилії на довжелезній прямій – тут він зробив те саме з Піастрі та Леклером.

На 38-му колі стався небезпечний момент: здавалося, Оскар легко пройде Антонеллі, але Кімі пізнім гальмуванням відбив атаку й підставив Піастрі під контратаку Леклера. Надалі реальних шансів у жодного з них не було.

Єдиною проблемою був штраф у 5 секунд – він мав би автоматично відкочувати італійця назад, якщо б суперники були поруч. Але Антонеллі видав феноменальний відрізок ближче до завершення гонки: він відіграв три секунди за чотири кола. Це не врятувало від Макларен, але цього вистачило, аби зберегти позицію перед Феррарі.

Після дискваліфікації Макларен його результат перетворився на другий поспіль подіум. Ідеальна робота з гумою та ризик, який повністю себе виправдав.

Феррарі

У Скудерії мали надії поборотись за щось високе після гарних результатів на практиках. Проте провал у дощовій кваліфікації (Хемілтон – 20-й, Леклер – 9-й) фактично перекреслив ці шанси.

Хемілтон добре відіграв позиції на самому старті, уникнувши завалів та грамотно об’їхавши суперників, які були або в боротьбі, або постраждали від контакту. Він одразу опинився 13-м. Однак попереду були Хаас та Заубер, які мали високу швидкість на прямих і сформували потяг DRS. Впоратись британець зумів лише з представником американської команди і мав шанс нав’язати боротьбу Зауберу, але провальне коло виїзду та подальша відсутність темпу не дозволили претендувати на щось більше.

Леклер же застряг за Піастрі та Антонеллі. Він опинився так близько до пілота Макларен лише тому, що той боровся з Мерседес і не мав змоги його пройти. Інакше б монегаск помітно відстав. Проблемою стало те, що команда змінила налаштування на більш дощові – це не допомогло у кваліфікації й завадило у сухій гонці.

Загалом це вікенд втрачених можливостей і, можливо, останній шанс поборотись за віце-чемпіонство у Кубку конструкторів. Напруга довгого невдалого сезону у Скудерії лише більше зростає.

Ферстаппен і Ред Булл

Нідерландець ідеально спрацював на старті з другого місця, спровокував Норріса помилитись у першому повороті та захопив лідерство. Відтоді у його суперників шансів не було. Лише Рассел на Мерседесі теоретично міг зачепитись за щось, якби Макс помилився або Ред Булл затримав свого лідера на піт-стопі. Але цього не сталось.

На сухій трасі Ред Булл мав гігантський запас швидкості над суперниками – так само, як Макларен у дощових умовах. Коли за 16 кіл до фінішу Норріс випередив Расселла і мав наздогнати Ферстаппена, розрив почав стрімко зростати: з 4.9 за 5 кіл до 6.5. Середній темп Ферстаппена за підсумками гонки був на 0.4 секунди вищий за Макларен і щонайменше на пів секунди за решту пелотону.

У підсумку нідерландець зробив максимум і здобув свою 69-ту перемогу, значно скоротивши відставання від обох пілотів Макларен. Наразі він є головною загрозою титулу Норріса. Подальші зміни правил щодо використання гуми у Катарі та можливий спад форми Макларен через зміни планки днища й заборону її підігріву можуть зіграти на його користь, але саме тут він зробив усе необхідне, аби мати цю можливість.

Щодо Цуноди, то Юкі проводив дуже впевнений вікенд до кваліфікації, коли команда серйозно помилилась із тиском у шинах. У гонці спробували змінити налаштування та оновити мотор, але це не допомогло. І все це на фоні слів Ред Булл, що вони ще оберуть склад для обох команд після Катару.

Але є і позитивні моменти. Нібито вони бачать більший потенціал у Цуноди, ніж у Лоусона, та відмітили його прогрес і фактори, які заважали йому показувати результат. Поки що чаша терезів на боці Юкі, але у Катарі треба буде виправдати ці слова.