Схилимо голови. 12-разовий чемпіон світу помер, втративши ногу на фронті

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує 12-разового чемпіона світу з кікбоксингу Сергія Лисюка, який став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення, а помер рівно два роки тому, 22 листопада 2023 року в лікарні, після отриманих під час виконання бойового завдання поранень. Воїнові було 38 років.

Слід у спорті

Сергій Лисюк народився в 1985 році в селищі Короп Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. У 2011-му Сергій закінчив аспірантуру Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка, писав і публікував у наукових виданнях статті про особливості підготовки кікбоксерів, розвиток єдиноборств тощо.

Лисюк обожнював спорт та присвятив йому життя. Він майже 20 років представляв Україну на міжнародному рівні, був 12-разовим чемпіоном світу, дворазовим чемпіоном Європи. Також Сергій виховував молодих кікбоксерів. У 2023-му, незадовго до загибелі, двоє його вихованців стали чемпіонами світу з кікбоксингу WTKA.

Сергій був дуже вольовим спортовцем. Впродовж кар’єри він отримав величезну кількість травм, але при цьому вперто йшов до мети. «Тільки на одному зап’ясті, мабуть, було вісім переломів, - розповідала про чоловіка в інтерв’ю Чернігівській межіа-групі дружина Ольга. – Бувало, що Сергій чемпіонат світу виграв зі зламаною рукою. Іншого разу він зламав руку, два тижні проходив у гіпсі та поїхав на чемпіонат Європи: перед самим рингом знімав гіпс і… став чемпіоном. Ми сміялися: хтось з іноземців питав: «А чому він бив тільки лівою?» В останньому бою Сергій каже: «Я щось психанув, і як вдарю з правої!». «А чого ж він весь турнір правою не бив?», – питали європейці, й дуже дивувалися, дізнавшись, що права рука була зламана. Він взагалі не звертав на це уваги. Як казали сусіди: «Тебе без гіпсу можна побачити пару днів у році». Гадаю, що травматизм в нього був, тому що він не встигав нормально залікувати травми».

Паралельно у 2009-2019 роках Сергій працював старшим викладачем кафедри фізичної підготовки Академії державної пенітенціарної служби, у 2020-2022-му – контролером другої категорії ТУ служби судової охорони, а також очолював відокремлені підрозділи Чернігівської обласної федерації кікбоксингу ISKA та WTKA. Останні роки перед повномасштабним вторгненням Лисюк служив у судовій охороні, зокрема, охороняв Чернігівський окружний адміністративний суд.

Сім’я

Дружина Сергія теж була успішною спортсменкою. Олена Бібік з Прилук на Сумщині – чемпіонка Європи з біатлону серед атлетів з порушенням зору. З Сергієм дівчина познайомилася в студентському гуртожитку. Олена розповідала, що це було кохання з першого погляду. Через 10 років після знайомства у подружжя народився син Максим. Хлопець займається футболом у СДЮШОР «Десна».

Бойовий досвід

З початку повномасштабного вторгнення Сергій став на захист Батьківщини, на фронті мав позивний Аспірант. Спочатку він воював у складі чернігівської територіальної оборони та відбивав наступ ворожих сил на рідне місто. Влітку 2022-го, вже після того як окупанти залишили Чернігівщину, у Сергія закінчився контракт у судовій охороні.

Й хоча служба у Чернігові могла комусь здатися відносно спокійним місцем для роботи у воєнний час, Сергій свідомо вирішив не продовжувати контракт і перейшов на службу в Збройні сили України. Не останню роль у цьому виборі зіграло те, що вихованець Сергія Лисюка, кікбоксер Анатолій Леоненко на псевдо «Буйвол» під час боїв за Маріуполь втратив ногу. Ще один вихованець Сергія Євген Звонок, якого Сергій Лисюк мав би везти на чемпіонат світу у березні того самого 2022-го, з початком вторгнення вступив до лав ТРО й загинув під час бомбардування 18-ої школи на Подусівці.

При цьому чернігівське ТЦК мобілізовувати Лисюка не бажало, мовляв, аспірант, спортовець. Щоб потрапити в армію, Сергію, разом з його другом та вихованцем Анатолієм Шовкуном довелося їхати до в інше місто: звідти спортсменів відправили до Сил спеціальних операцій.

Служив Лисюк в Окремому центрі спеціальних операцій «Захід» імені князя Ізяслава Мстиславича, обіймав посаду старшого оператора-вогнеметника, брав участь у навчаннях у Великій Британії та Литві, отримав фах розвідника у Бердичеві на Житомирщині.

Згодом Лисюк боронив Східний напрямок фронту. В Бахмуті на Донеччині він деякий час був медиком свого бойового підрозділу.

Загибель

6 листопада 2023 року в районі села Степове Покровського району на Донеччині під час штурму ворожих позицій автомобіль, в якому перебував Сергій, наїхав на протитанкову міну. Навіть отримавши надважкі травми, боєць був у свідомості і допомагав товаришам, які надавали йому та побратимам першу допомогу. Серед поранених був і Анатолій Шовкун, який у підсумку втратив ногу, але залишився живим.

У реанімації у шпиталі міста Дніпро Сергієві Лисюку ампутували ногу. За життя воїна лікарі боролися понад два тижні. Він помер 22 листопада в лікарні у Києві.

Будучи в армії, Сергій мав спортивні плани – після української перемоги він збирався востаннє з’їздити на чемпіонат світу та підвести риску під спортивною кар’єрою. Проте ці плани перекреслили кацапи…

Вшанування

Поховали воїна на цвинтарі «Яцево» в Чернігові.

Посмертно Сергія Лисюка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Щоб увічнити пам’ять Сергія, його дружина зареєструвала на сайті Президента України петицію з проханням посмертно присвоїти титулованому кікбоксеру звання Героя України. Вона набрала потрібні 25 тисяч підписів.

Читайте також:

Схилимо голови. 23-річний призер чемпіонатів України загинув на Донеччині