Гравець молодіжної збірної України про ЧС: «Хочеться боротися за медалі»

Нападник молодіжної збірної України U-20 Даніїл Кураєв прокоментував дебютний збір у складі команди та поділився очікуваннями від майбутнього чемпіонату світу, який стартує сьомого грудня в словенській Бледі. »

– Це твій перший збір в U20. Чи можеш порівняти його з попередніми у U18?

– Я вважаю, що порівнювати можна лише з першим збором U18, адже він був найнапруженішим. Усі інші збори були майже однакові — з неймовірною атмосферою та чудовими колективами.

– Був досить швидкий тренувальний процес. Розкажи більше, як проходили тренування і над чим здебільшого працювали?

– У нас було лише три дні повноцінної роботи: по два льодові тренування щодня. Перше тренування було зосереджене на єдиноборствах і кидках, із великим акцентом на добивання. Друге – більше стосувалося тактики та гри в більшості.

– Загалом склад команди був майже повністю знайомий між собою. Якою була атмосфера поза тренуваннями, як проводили вільний час?

– Так, ми здебільшого були знайомі, тому атмосфера поза тренуваннями була дуже дружньою та легкою. У вільний час ми багато спілкувалися, жартували, грали, разом відпочивали після тренувань. Практично весь колектив тримався разом, і це допомагало швидко налагодити взаєморозуміння як у побуті, так і на льоду.

– Твоїми партнерами по нападу стали Матвій Шевцов та Андрій Виставкін. З Матвієм ви грали й на чемпіонаті світу в Угорщині, але як знаходили спільну мову втрьох?

– Зі своїми партнерами я знайомий ще з дитинства. Ми чудово розуміємо стиль гри один одного і добре знаємо, у кого які сильні сторони. Найважливіше – це якісна комунікація як на льоду, так і за його межами. Це дозволяє нам швидко підлаштовуватися під будь-яку ситуацію, підтримувати один одного й діяти максимально злагоджено.

– Розкажи більше про перший матч. Чого не вистачило, аби перемогти?

– Старт тієї гри нам не дуже вдався, можливо через те, що ми ще не були достатньо зіграні. Але з кожною зміною ми нарощували темп, і в третьому періоді вже мали явну ігрову перевагу – на жаль, не за рахунком. Мали багато моментів, щоб зрівняти результат, але не використали свої можливості.

– У другій зустрічі ти відкрив рахунок. Як вдалося забити ту шайбу?

– Ми просто чітко дотримувалися вказівок тренерів. Мені вдалося швидко відкритися на п’ятачку, а мої партнери добре попрацювали в куті майданчика. Після їхнього розіграшу Андрій Виставкін видав точну передачу, і я зміг реалізувати момент.

– Чим другий матч відрізнявся від першого? На що звернули увагу, аби виправити результат?

– Попри те, що поляки вийшли на другий матч більш зарядженими, ніж на перший, ми знайшли в них слабкі місця та максимально використали свої сильні сторони. Ми зберігали шайбу, швидко проходили середню зону та більше контролювали гру в атаці.

– Наскільки тобі допомагає, коли на матчах підтримують рідні?

– Підтримка рідних на матчах – це неймовірне відчуття! Кожен їхній оплеск і підбадьорююче слово заряджають енергією та додають впевненості. Коли чуєш їхні голоси з трибун, хочеться грати ще краще, віддавати всі сили на льоду та боротися до останньої хвилини. Їхня віра в тебе надихає і робить гру справді особливою.

– Попереду чемпіонат світу, вже з 1 грудня розпочнеться новий збір. Чого очікуєш від турніру?

– Чемпіонат світу – це завжди великий виклик і неймовірна можливість. Очікую напружених матчів, боротьби до останньої секунди й шанс показати свою найкращу гру. Хочеться допомогти команді досягти максимального результату, відчути командний дух і, звісно, боротися за медалі.