Загадка 9-го номера: чому в збірній Англії майже немає якісних форвардів?

Останній склад Томаса Тухеля виявив дефіцит англійських нападників: Гаррі Кейн – єдиний класичний центрфорвард у групі з 25 гравців.

Частково це пов'язано з травмами: головний тренер збірної Англії пояснив, що Оллі Воткінс отримав відпочинок через проблеми, в той час як Домінік Соланке не грав із серпня, а Ліам Делап тільки повернувся після двомісячної відсутності і ще не набрав оптимальної форми.

Англійці мають гравців, здатних зіграти на різних позиціях в атаці. Маркус Решфорд, Джаррод Боуен, Філ Фоден та Ентоні Гордон не є традиційними «дев'ятками», але за необхідності можуть зіграти на вістрі атаки.

Але все ж таки той факт, що Кейн – єдиний центрфорвард у складі, є яскравим нагадуванням про те, наскільки сильно збірна Англії покладається на 32-річного гравця, а дефіцит інших варіантів для замикання лінії нападу викликає справжню тривогу перед чемпіонатом світу наступного літа і, особливо, після нього.

Кейн проводить неймовірний сезон, але він грає у Німеччині. У нинішній кампанії АПЛ зіграли лише 8 англійських форвардів, а Делап – єдиний, кому менше 26 років. У англійців не видно нового покоління нападників, яке чекало б свого шансу.

Збірна Англії U-21 зіграла на чемпіонаті Європи минулого літа без центрфорварда, а в їхньому останньому складі він лише один – 21-річний Дівін Мубама з «Манчестер Сіті», який поки не забивав у Прем'єр-лізі та виступає у складі «Сток Сіті» у Чемпіоншипі на правах оренди.

Куди поділися всі англійські «дев'ятки» і чому в країні дедалі менше класичних нападників? У складі збірної Англії є кілька форвардів, але їхня статистика не вселяє оптимізму. Денні Велбек, якому наприкінці листопада виповниться 35 років, і 33-річний Каллум Вілсон — єдині англійські нападники, які забили більше одного гола цього сезону АПЛ.

Серед тих, кого Тухель може розглянути в якості претендентів на місце у збірній, і виступаючих за межами Англії, Айвен Тоуні є найрезультативнішим гравцем: він забив 11 голів у 15 матчах за саудівський «Аль-Ахлі» цього сезону, до якого приєднався 2024 року. Але поки що наставник національної команди не дуже довіряє екс-гравцеві «Брентфорда».

Дефіцит «дев'яток» не є раптовою проблемою для англійців – це тенденція, яка спостерігається вже давно. Минулого сезону всього 3 англійські форварди — Воткінс (16), Делап (12) та Велбек (10) — забили 10 або більше голів у Прем'єр-лізі, що є рекордно низьким показником.

Для порівняння: у першому сезоні АПЛ 20 англійських нападників забили по 10 і більше м'ячів. Останніми роками і без того явний спад різко загострився: у минулій кампанії Прем'єр-ліги англійські нападники забили сумарно 67 голів, що вдвічі менше, ніж у сезоні 2020/21.

Відхід Кейна зіграв свою роль, але він перейшов у «Баварію в 2023 році, а англійські форварди забили 96 м'ячів в АПЛ сезоні 2023/24. Нинішня кампанія може стати найгіршою за цим показником.

Поки що англійські нападники забили всього 11 голів сумарно в Прем'єр-лізі, і якщо вони продовжать у тому ж дусі, то їхня загальна кількість голів складе всього 38, тобто разом вони заб'ють всього на чотири м'ячі більше, ніж один Алан Ширер у сезоні 1994/95.

На думку експерта ВВС Кріса Саттона, спад популярності англійських нападників зумовлений кількома факторами. Сам Саттон у чотирьох різних сезонах АПЛ забивав понад 10 м'ячів, включаючи сезон з 25 голами за «Норвіч» (1993/94) та сезон з 18 голами за «Блекберн» (1997/98).

Одна з причин спаду англійських форвардів у тому, що вони мало грають. Тільки Велбек, Воткінс та Домінік Калверт-Льюїн вийшли у стартовому складі більше трьох разів у нинішній кампанії Прем'єр-ліги, тоді як Соланке, Едді Нкетіа та Ешлі Барнс – жодного разу.

«Якщо згадати 1990-ті, то такі гравці, як Юрген Клінсманн та Денніс Бергкамп почали приїжджати з-за кордону, але загальна кількість іноземних нападників була значно меншою», – пояснює ситуацію Саттон.

«Найкращим нападником моєї епохи був Ширер, але якщо подивитися на склади команд, то там було багато блискучих англійських форвардів, таких як Іан Райт, Лес Фердінанд, Енді Коул, Тедді Шерінгем, Роббі Фаулер та Девід Герст.

Можна додати до цього списку ще Стена Коллімора та Діона Дабліна. Їх було неймовірно багато ще до того, як прославився Майкл Оуен, і всі ці нападники були різними», – продовжує Саттон.

«Одна з відмінностей полягає в тому, що всі вони грали щотижня, а скільки англійських нападників зараз виходять у стартовому складі за свої клуби у Прем'єр-лізі? Це залежить від якості гравців, яких клуби підписують із інших країн.

Ще одна зміна, яку ми спостерігаємо, – це схеми. Я не кажу, що в мій час усі грали лише 4-4-2, але зараз набагато менше команд, які грають із двома нападниками. Якщо подивитися на такі команди, як «Манчестер Сіті», «Арсенал» та «МЮ», то можна побачити, що «дев'ятка», як і раніше, важлива, хоч і в різних контекстах. У Прем'єр-лізі багато форвардів, але серед них мало англійців», – резюмував Саттон.

Ширер вважає, що таку ситуацію викликали насамперед тактичні зміни:

«Судячи з того, як тренуються діти і чого їх навчають, ніхто не хоче грати на позиції центрфорварда, тому що там вони дуже рідко отримуватимуть м'яч. Тренери хочуть пас від воротаря, пас на фланг, потім пас у півзахист... а потім усе по новому. Нападник розуміє, що буде мало залучений до гри таким чином. Я переконаний, що саме тому нині не вистачає «дев'яток», особливо у нашій країні».

Насправді, попит на форвардів зберігається, що було помітно за підсумками літнього трансферного вікна. Клуби Прем'єр-ліги витратили сумарно 737 млн фунтів на нападників, що значно перевищує показники попередніх років. Проблема для Англії в тому, що більшості клубів доводиться шукати потрібних гравців за кордоном. Але й молодих англійських «дев'яток» справді мало.

Дефіцит молодих англійських нападників викликає питання на рівні академій. Чи не надто сильно розвиток молоді в Англії орієнтований на формування вінгерів і «десяток», а не центрфорвардів? Але це також питання можливостей. Більшість команд вищого дивізіону грає з одним нападником, що ускладнює шлях молодим гравцям, які намагаються пробитися на цю позицію.

Можна стверджувати, що збірній Англії не так уже й потрібен яскраво виражений центрфорвард. У англійців достатньо вінгерів та півзахисників, які можуть зіграти на вістрі атаки і вирішити цю проблему в короткостроковій перспективі. Але зараз у англійців просто таке покоління з талановитими вінгерами та хавбеками. Рано чи пізно Кейну знадобиться наступник, відсутність якого може стати серйозною проблемою в довгостроковій перспективі.

Сергій ЗАВАЛКО, матеріалами BBC Sport