Схилимо голови. Чемпіон України у складі Шахтаря поліг під Бахмутом

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує чемпіона України з гандболу в складі донецького «Шахтаря» Євгена Колесниченка, екс-гравця національної збірної, який став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення і загинув три роки тому , 11 листопада 2022 року, назавжди залишившись 35-річним.

Слід у спорті

Євген Колесниченко народився 3 травня 1987 року в Донецьку, гандболом займався зі шкільних років, на дорослому рівні виступав на позиції лівого півсереднього за донецький «Шахтар». З «гірниками» Євген у 2002-му став чемпіоном України. Також впродовж певного періоду він отримував виклики з національної збірної.

«Женя трохи молодший, але ми встигли пограти разом. Тоді, наприкінці 1990-х та початку 2000-х років, у «Шахтаря» була зміна поколінь, і Женя прийшов до нас як молода кров. Зазвичай у гандболі запам’ятовуються дуже жорсткі люди, а він був такий інтелігентний гравець. Стати чемпіоном України з гандболу – це треба мати стержень. У нього він був», - каже нинішній президент Федерації гандболу України, а колись гравець «Шахтаря» Андрій Мельник.

«Женя був чудовою людиною та хорошим розумним гравцем, який відмінно бачив майданчик», – згадує багаторічний наставник «гірників» Іван Фучеджи.

Дві квартири в рідному Донецьку і житло в Авдіївці на Донеччині, звідки родом дружина Євгенія, Колесниченкам довелося покинути, коли москалі з допомогою місцевих сепаратистів розпочали війну в 2014-му. У травні того року, в день так званого «референдуму» в Авдіївці подружжя Колесніченків заарештувати, коли вони йшли на ринок. За проукраїнську позицію і синьо-жовту стрічку на рюкзаку жінки. На щастя, перефарбовані правоохоронці тоді вирішили Колесниченків відпустити. Але з умовою, що вони покинуть місто.

Власне, того ж дня на старій «Славуті» сім’я вже прямувала ближче до центру, сперше оселилася на Черкащині, а потім – у Києві. До повномасштабної війни Євген працював у багетній майстерні, виготовляв зістарені дзеркала, займався оформленням ресторанів, нічних клубів.

Бойовий досвід

Розуміючи невідворотність кацапського вторгнення, чоловік пішов до військкомату ще на початку лютого 2022-го. У переддень 24.02.2022 він попросив дружину з донькою і двома синами виїхати у безпечне місце. Подбав про повний бак пального і наплічник із необхідним для дружини. А коли удосвіта 24 лютого пролунали перші вибухи, Євген через лічені години увійшов до лав територіальної оборони столиці. Разом з побратимами він брав участь у бойових діях в Ірпені і в Бучі. А коли Київщину звільнили, приєднався до 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського. В її складі впродовж усього літа брав Євген брав участь у бойових діях у районі Бахмута на Донеччині. А потім на якійсь час бойове формування відвели на полігон у Черкаси. Родичі нарешті змогли трохи перевести подих, дружина навіть винайняла житло, щоб бути ближче до чоловіка.

Втім, щастя було недовгим. Євгена перевели під Запоріжжя. А трохи згодом – знову під Бахмут. Ще у вересні він успішно пройшов співбесіду у 47-й батальйон, до Валерія Маркуса, але не дочекався документів із Генштабу на переведення. У кінці жовтня на базі їхнього батальйону створили зведену штурмову роту, в яку потрапив і Євген. Став командиром відділення у званні солдата.

Загибель

Загинув Євген Колесниченко 11 листопада 2022 року під Бахмутом, підірвавшись на міні під час виконання бойового завдання. Дружина Євгенія, яка на ту мить перебувала з дітьми в Польщу, поїхала в Україну, щоб перевезти тіло коханого для поховання. Всю дорогу жінка пролежала на труні. Виданню «Новинарня» казала, що намагалася таким чином зігріти чоловіка і прохала його подати якийсь знак, що він її чує. І диво сталося. Коли спинилися на заправці, повз безліч машин і людей із хот-догами до згорьованої вдови підбіг собака. Він став на задні лапи, передні поклав на плечі жінці, яка присіла до нього, і пильно дивився в очі.

«Вилизував мене, а потім двома лапами тримав мою руку – ту, яка дуже змерзла, бо я обіймала нею мішок із коханим. Дивився мені в очі, аж поки я не підвелася, щоб рушити далі в дорогу. Жека просто знає, що якби він прийшов котиком, я б не зацінила. Бо люблю собак, як і він», – з усмішкою крізь сльози розповіла «Новинарні» Євгенія.

Під час церемонії прощання у Михайлівському золотоверхому соборі Євгенія, вдягнувщись у вишиту сукню, намагалася постійно бути виструнченою. «Коли я йшла поруч чи стояла біля труни, мене ніщо не могло змусити схилити голову чи понурити плечі. Я проводжала героя». Подарувати вишиту власноруч вишиванку чоловікові вона за його життя не встигла, тому поклала в труну.

Євгеновими шляхами

Всі троє дітей подружжя Колесниченків пішли по стопах батька і зараз теж займаються гандболом. Донька Аня – воротарка. Андрій і Матвій грають у полі. Євген не встиг потрапити на жоден їх матч. Але постійно консультував телефоном. Спортивну школу діти відвідували, перебуваючи в Польщі і продовжують заняття зараз удома. «Я не готова віддати їх таланти іншій країні», - каже мама.

Євгенія Колесниченко натомість зараз є парамедиком добровольчого батальйону «Госпітальєри». Паралельно жінка займається волонтерською діяльністю. Вона продовжує боротьбу в пам’ять про чоловіка і заради майбутнього дітей.

Читайте також:

Схилимо голови. 29-річний гандболіст СКА-Львів загинув на Донеччині