МОСКВИЧОВ: «Півфінал Євро? Якби були лідери, то ми були б у фіналі»

Головний тренер збірної України U-19 з футзалу Ігор Москвичов підбив підсумки Євро-2025, на якому українці дійшли до півфіналу.

– За 5-бальною шкалою оцінюєте це Євро на тверду четвірку?

– Так, напевно, п’ятірка була б, якби вийшли у фінал. Для цього нам не вистачило майстерності та глибини складу. А так – тверда четвірка.

– Як відомо, історія не визнає формулювання, які починаються зі слів «якби». Але все ж цікаво, якби змогли зіграти лідери команди Ілля Приходько та Олександр Жуков, то результат міг би бути ще кращим?

– Пам’ятаєте, як в інтерв’ю після турніру в Поречі я сказав, що ми будемо у фіналі? Так от я впевнений, що якби були лідери, то ми були б у фіналі. Ви знаєте, що Приходько – атакувальний гравець, який може створити момент з нічого, Жуков був найкращим бомбардиром у відборі. Ми втратили двох атакувальних гравців, які могли створити гостроту.

До того ж ми втратили четвірку, яка була першою у відборі на всіх попередніх турнірах. Цим складом ми вже не зіграємо – це в національній збірній можна отримати травму, а потім повернутися через пів року чи рік. У юнацькій же – завершився вік і все.

Ви правильно кажете, що це вже історія, і її вже не переписати. Дуже шкода, але будемо рухатися далі. Думаю, що перспективи у нашої юнацької збірної є, тому що 6 гравців, які брали участь у Євро-2025, зіграють і на наступній континентальній першості.

Все те, що нам не вдалося у Молдові, постараємося зробити через 2 роки. Будемо готуватися, покращувати взаєморозуміння між гравцями. Сподіваюся, що нові гравці будуть не слабшими за це покоління.

– Чи є вже розуміння, який найближчий резерв у юнацької збірної України?

– У нас дуже великий вибір – є дуже хороші гравці 2008-2009 року народження. У нас буде від 20 до 30 кандидатів, із яких потрібно буде обрати найкращих. Це буде дуже складна робота. Наприклад, у збірній попереднього скликання було 5-6 лідерів, а решта – всі більш-менш одного рівня. У команді, яка нещодавно виступила на Євро-2025, було 10-12 виконавців одного рівня.

А от у наступному поколінні очікуємо 20-30 кандидатів, тому обирати буде дуже важко. Головне – не помилитися та зробити правильний вибір. І я впевнений, що якщо ми не помилимось з вибором складу, то в нас буде дуже конкурентоздатна команда, яка нарешті побореться з Іспанією та Португалією.

– Всі потенційні кандидати в юнацьку збірну зараз грають в Україні?

– Так, наразі всі перебувають в Україні, на виду. У грудні ми плануємо організувати збір, щоб приблизно починати розуміти, хто готовий до вимог, хто підходить, а хто ні. Починаючи з грудня вже будемо готуватися до спарингів та будувати нову збірну.

– Як ви вважаєте, хто з цієї юнацької збірної, яка увійшла у четвірку найсильніших на Євро-2025, вже в найближчому майбутньому може отримати запрошення від європейських клубів? Адже в Кишиневі за нашими гравцями могли спостерігати скаути.

– Скажу відразу – це Артем Малиновський. Він 2009 року народження, тобто на 3 роки молодший, але я не бачив, щоб він десь «тушувався», випадав, а навпаки – нав’язував свою боротьбу. Розуміння футзалу, надзвичайна техніка, хороший дриблінг – у нього все є, тому думаю, що Артем Малиновський перевершить свого брата і змусить говорити про себе.

– Було б цікаво все-таки побачити бронзовий фінал проти збірної Словенії, але УЄФА, на жаль, не проводить матчі за 3-тє місце на юнацьких Чемпіонатах Європи. Чи залишився осад через те, що ваша команда могла б зіграти «лебедину пісню» та виграти медалі, але такої можливості просто не надали?

– Так, звісно. Для багатьох це дикість… Зараз я перебуваю у Запоріжжі й мені всі кажуть: «Матч за 3-тє місце був би дуже цікавим, ми б усі дивилися та вболівали». УЄФА вкрала видовище та емоції вболівальників – не важливо, позитивні чи негативні.

На мою думку, УЄФА відібрала у наших вболівальників радість від перемоги або розпач від поразки. Принаймні вболівальники подивилися б гру та отримали насолоду. Як я вже сказав, це крадіжка ще одного хорошого матчу.

– Дивлячись фінал Євро-2025 між Іспанією та Португалією, ловили себе на думці, чого нам бракує, аби конкурувати з цими гігантами юнацького футзалу? І що можна зробити, щоб наблизитись до їхнього рівня?

Що кинулося в обличчя – це те, що вони вдвічі швидше приймають рішення на майданчику. Ми, українці, завжди славилися виходом з оборони в атаку, але Іспанія та Португалія абсолютно не давали нам цього робити.

При втраті м’яча вони йшли у такий контрпресинг, що наші не встигали навіть голову підняти. Ми програли їм у швидкості прийняття рішень та швидкості переходу з оборони в атаку.

Ми не маємо права пропускати голи з контратак, а в півфіналі проти Іспанії ми пропустили 4 чи 5 м’ячів саме після контратак суперника. Сильні сторони іспанців – це контроль м’яча, розхитування захисту, тобто вони забивають з позиційних атак.

Але ми пропустили 5 після контратак – ми не маємо права так грати. Тому ми заслужено програли. Це в нас повинні були бути швидкі контратаки, але їх не сталося. Зрозуміло, що ми завжди технічно виглядали слабшими за португальців, бразильців, іспанців, але ми не маємо права бути повільнішими та поступатися у перехідних фазах.

Я впевнений, що ми потихеньку наближаємося до Португалії та Іспанії. Так, поступилися Португалії 0:4, але я не можу сказати, що на майданчику була повна домінація Португалії. Так, на початку вони були трохи кращими, але забили б ми свій гол, може навіть два – невідомо, як склалася б гра.

Втім, ми поки що десь ментальні слабші, не віримо у свій успіх. Будемо готувати нове покоління до перемог, прищеплювати юним гравцям упевненість у собі, щоб вони відчували, що здатні виграти в будь-якої команди.