Схилимо голови. Два фанати Карпат загинули, підірвавшись на міні

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фанатів «Карпат» Ростислава «Дрогобича» Шийка та Юрія «Тая» Осадчука, які в цивільному житті були істориком та айтівцем, а під час повномасштабної війни воювали пліч-о-пліч у складі 103-ї бригади ТрО. Загинули воїни, підірвавшись на міні, рівно три роки тому, 15 жовтня 2022 року на Луганщині. Обом було по 33 роки.

Дрогобич

Ростислав Шийко народився 23 липня 1989 року у Львові, у рідному місті навчався у Ліцеї міжнародних відносин імені Василя Стуса. З дитинства Ростислав відзначався нетерпимістю до всього російського. Ще в дошкільному віці він палив передвиборчі плакати та агітки комуністичної партії, які знаходив у під'їздах. Також в дитинстві хлопець займався спортом, зокрема, футболом та боксом. Ростислав Шийко закінчив Національний університет «Львівська політехніка».

У 16-річному віці Ростислав вперше прийшов на фанатський сектор стадіону «Україна». Для нього це стало найвизначнішою подією, яку згадував з таким захопленням в очах, який не описати жодними словами. Далі було більше сотні виїздів за рідний клуб та національну збірну, численні перфоманси, банери, графіті, стікери, просування футболок з символікою «Карпат», бійки з іншими фанатськими рухами, друзі в кожному українському місті, повстанські пісні на секторі та серце, де фраза «Україна понад усе» - не просто гасло, а сенс буття.

У вболівальницькому середовищі Ростислав мав прізвисько Дрогобич, яке потім стало позивним на фронті. Ростислав був одним із лідерів та засновників колективу «Banderstadt Ultras».

Дрогобич – учасник Помаранчевої революції, а пізніше Революції Гідності. Коли в 2014-му почалася війна, Ростислав певний час волонтерив, а в 2015-му став бійцем полку «Азов». Він був мінометником. 23 липня 2015-го, у День свого народження Дрогобич склав присягу на вірність народу України.

Щоб Ростислав не робив задля перемоги, йому завжди здавалося – цього недостатньо, замало. Ставши у 2016 році батьком і маючи менше часу для активістських справ, успішно почав вести блог «Військова історія». Його знання світової та української історії були бездонними. Дрогобич досконало вивчив історію Балканських воєн, В'єтнамську війну та участь українців у них. Також Ростислав знімався в телепередачі про військові конфлікти на 24 каналі.

Щороку на День Незалежності Дрогобич купляв синьо-жовті стрічки і разом з маленькими донечками пов’язував їх на могилах січових стрільців, що на Янівському цвинтарі. Пам'ять і шана про подвиги минулих поколінь пронизувала всю його сутність.

З початком повномасштабного вторгнення Дрогобич одразу став до зброї. Він пішов у військкомат, але через ряд певних обставин поїхати на фронт не вдалося, що дуже його пригнічувало. П’ять місяців він добивався дозволу, аби відправитись на схід країни у складі своєї 103-ї бригади територіальної оборони.

Тай

Юрій Осадчук народився 30 травня 1989 року в місті Кам'янка-Бузька на Львівщині, там навчався у міській школі, де також працювала викладачкою мама, а в 13-річному віці вступив до фізико-математичного ліцею у Львові. Будучи здібним у навчанні, Юрій найбільше полюбляв історію. В якийсь момент навіть думав вивчати її далі, але в 2004 році вступив до коледжу на спеціальність «Комп'ютерні системи і мережі». Вищу освіту Осадчук здобував в Інституті комп’ютерних технологій, автоматики та метрології Національного університету «Львівська політехніка».

Юрій рано почав працювати, а одна з його перших робіт, в 17 років під час літніх канікул, була пов’язана із укладанням дерену під час футбольних матчів. Коли в 2006-му прийшов до фанатського руху «Карпат» - одноклубники називали його Тай, оскільки в той час Юрій займався тайським боксом. Осадчук був представником колективу «Lviv City Firm».

В цивільному житті Юрій швидко визначився із майбутньою професією. В студентські роки він допомагав системному адміністратору школи, кілька днів на тиждень підробляв адміном у львівському Музеї етнографії.

У березні 2011 року, будучи студентом п’ятого курсу Львівської політехніки, почав працювати в IT-компанії ЕРАМ, куди подався як Middle Manual QA. У 2016-му Юрій перейшов до N-iX на посаду Automation QA, а потім став РМ. Окрім цього він мав велику кількість захоплень: займався бігом, тайським боксом, плаванням та джиу-джитсу, грав на кількох музичних інструментах – акордеоні, гітарі, піаніно та віолончелі. Самостійно Тай опановував іспанську мову, а вже під час повномасштабної війни розпочав вчити китайську.

З майбутньою дружиною Іриною познайомився ще в роки коледжу, де вони навчалися у паралельних групах, а восени 2011 року одружилися. Юрій та Ірина мали безліч планів на майбутнє та любили подорожувати, віддаючи перевагу активному відпочинку, відвідали разом багато країн.

В січні 2022 року Юрію пропонували виїхати по роботі до Кракова, але він вирішив залишитися. Початок повномасштабної війни зустрів у рідному місті, з 24 лютого добровільно став на захист країни. Служив у 103-й бригаді територіальної оборони, де обіймав посаду старшого навідника мінометної батареї.

Під час служби у війську Осадчук продовжував навчатися та самовдосконалюватися в різних напрямках. Пізніше дружина розповість, що для Юрія було важливим завжди рухатися вперед, а найбільшим його страхом була не смерть, а не встигнути досягти своєї межі, зупинитися раніше.

Загибель

Загинули Ростислав Шийко та Юрій Осадчук 15 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Вирушивши на завдання вп’ятьох, екіпаж підірвався на міні, вибух якої забрав життя чотирьох воїнів.

Поховані Ростислав та Юрій на Марсовому полі Личаківського цвинтару у Львові.

2 червня 2022 року, ще за життя, Юрій Осадчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня,15 липня 2024 року – відзнакою «Почесний знак Святого Юрія».

Читайте також:

На Харківському напрямі загинув львівський футзаліст, фанат Карпат