«Налаштовуємось на зиму». Український біатлоніст підбив підсумки ЧУ-2025

Традиційно у вересні, перед стартом нового сезону, проводиться літній чемпіонат України з біатлону, який зазвичай відбувається на Львівщині.

Цей рік не став винятком: з 22 по 25 вересня було проведено п'ять гонок серед жінок та чоловіків у трьох різних форматах (змішана естафета, суперспринт та спринт).

У чемпіонаті взяли участь біатлоністи збірної України команди А, які до цього проходили закордонні тренувальні збори. Лише троє відомих спортсменів пропустили змагання – Дмитро Підручний, Тарас Лесюк та Юлія Джима.

Одним із головних героїв чемпіонату став Богдан Борковський: спочатку він здобув золото у змішаній естафеті, а згодом закріпив успіх перемогою в спринті. Після змагання Борковський ексклюзивно для Sport.ua поділився враженнями від двох здобутих медалей, розповів про свою фізичну готовність до сезону та відсутність партнерів у спринті.

– За пару днів пройшов чемпіонату України, у вашому активі дві медалі. Чи очікували подібного результату перед стартом і як оціните свій виступ?

– Так, насправді мав дві медалі. Якщо чесно, то налаштовувався показати якнайвищий результат. По-перше, задоволений тим, що ми разом з нашою командою з Сумської області змогли взяти золото – це дуже класно, що нас все ж таки є спортсмени і ми можемо перемагати.

На суперспринті мені все ж таки не вдалося гарно відстрілятися, досить непогано біглося, але треба набагато краще працювати на вогневих рубежах. Суперспринт досить коротка гонка і треба бути набагато влучнішим.

В останній гонці я також завоював медаль з досить гарною стрільбою, всього з одним промахом. Тому, загалом, задоволений своїм виступом, більш-менш був у гарному стані і показав себе конкурентоспроможним.

– Старти чемпіонату України, фактично, стали перевіркою перед сезоном. Чи готові Ви на всі 100% до нового сезону? Чи є аспекти, які хочеться ще покращити?

– Гадаю, що на чемпіонаті України я не був готовий на всі 100%, тому що ми досить плідно попрацювали перед стартом змагань в Антгольці. Приїхали досить завантажені, все ж таки ми виконували роботу підготовчу до чемпіонату України. Але потрібно розуміти: це ще не ті кондиції, які можна назвати змагальними. Ми вже налаштовуємося та працюємо на зиму, тому для нас ці старти чемпіонату України радше стали контрольними перегонами. Просто позмагатися, відчути смак конкуренції, побігати разом, постріляти. Тренування – то одне, а от змагання відчуваються по-іншому. Загалом завдання стояли прості: позмагатися між собою, впоратися зі стрільбою і попрацювати на дистанції.

– Тренувальні збори проходили на висоті, аби звикнути до клімату. Як відчувається перехід від важких умов Італії до приємних в Україні? Присутня певна сила в тілі?

– Повторюсь, перед чемпіонатом України ми були в Антгольці – там висота близько 1600 метрів, якщо не помиляюся. Насправді в Сянках я особливо не відчував певних сил у тілі, адже зазвичай ця енергія після гір з’являється приблизно на сьомий день. А ми одразу приїхали й почали змагатися. Тобто різниці ніякої не було.

– Спринтерську гонку пропустили всі ваші колеги по команді А. Як так сталося, що бігли останній старт лише ви? Партнери поберегли сил?

– Саме так, на спринт залишився лише я, оскільки нам тренери до чемпіонату України говорили, що ми можемо пробігти дві гонки і їхати додому. Але я для себе вирішив: якщо в мене все буде гарно зі здоров'ям, то я спробую взяти участь у всіх трьох стартах.

Так і склалося. Загалом самопочуття було непоганим, здоров’я не підводило. Тому й вирішив пробігти всі три гонки, оскільки немає кращого тренування, аніж змагання. Мені подобається випробовувати себе, аби подивитися, як я виглядаю на фоні інших спортсменів із команди В.

Прикро, що не брали участь всі представники нашої головної команди, хоча я їм пропонував залишитися та пробігти спринт. Але в них є сім'ї, всі хочуть додому, аби трохи перепочити. Тому можна їх зрозуміти. Це остання пауза, далі вже ніхто не повертатиметься в Україну. Для хлопців важливіше було провести на два-три дні більше вдома. І я їх розумію: якби в мене була сім’я, теж би поїхав додому.

– Що сказала тренерка після ваших виступів? Були якісь конкретні зауваження чи навпаки - похвала?

– Так, тренерка була з нами на контакті, хоча її не було на чемпіонаті України з певних причин. Вона часто писала нам, бажала успіхів, оскільки цілі вже були поставлені ще перед стартом чемпіонату України. То ми знали, що нам потрібно робити, тому в цілому в нас був певний зв'язок.

– Це вже не перші нагороди у Ваші кар'єрі, але якщо сказати загально: для Вас важливіше – медалі чи якісний виступ? І чому саме такий вибір?

– Для мене, все ж таки, важливий якісний виступ. І саме якісний виступ якомога ближче до медалей, якби це не звучало. Якщо ти маєш медаль, то це вже досить гарний рівень, які б то змагання не були: українські чи міжнародні старти. Мати призове місце – це завжди класно, і саме це дає тобі сили та мотивацію працювати далі.