Чеферін без маски. Бос УЄФА б'є по Україні через чвари із Шевченком?

Декілька днів тому європейське видання POLITICO опублікувало досить велике за розмірами інтерв'ю із чинним президентом Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) Александером Чеферіном. У ньому словенський юрист, якому волею долі пощастило злетіти від звичайного клерка до боса головної футбольної інституції європейського континенту, видав чимало, м'яко кажучи, резонансних фраз, у тому числі й таких, що безпосередньо зачіпають Україну.

У спілкуванні з журналістами Чеферін неодноразово вдавався до маніпулятивних висловлювань, які зводяться до того, у що навіть деякі наші співвітчизники охоче вірили до початку повномасштабного вторгнення російських окупантів – у гасло «спорт поза політикою».

«На мій погляд, спорт має намагатися показати шлях, але не шляхом заборони спортсменам брати участь у змаганнях. Але, чесно кажучи, у випадку з війною між росією та Україною ми продемонстрували майже істеричну політичну реакцію. Ми були одними з перших, хто почав діяти, щиро вірячи, що спорт може допомогти покласти край цій трагедії. На жаль, життя показало нам протилежне. Нині я не бачу особливої ​​реакції з боку політиків. З боку громадянського суспільства вона є величезною», – заявив Чеферін.

І практично одразу ж додав, давши зрозуміти, як його організація, вочевидь, намагалася «показати шлях»: «Ми хотіли повернути дитячі та юнацькі збірні росії, виконавчий комітет [УЄФА] підтримав, але почалася така політична істерія, такий тиск, що довелося це питання відкласти. Наша думка не змінилася, але витримувати це було неможливо. Мені здається, дітей слід оцінювати інакше. Діти не голосують на виборах».

Цими словами Александер Чеферін остаточно скинув маску функціонера, який нібито чудово розуміє все, що відбувається та засуджує агресора. Цікаво, що створювати позитивний образ Чеферіну в Україні та Європі свого часу активно допомагав Даріо Срна, який наразі працює спортивним директором «Шахтаря». Хорват вихваляв словенця за те, що той нібито надав величезну допомогу донецькому клубу в питанні евакуації іноземних працівників, у тому числі тодішнього головного тренера команди Роберто Де Дзербі та всіх бразильських легіонерів, а згодом багато разів у розмовах із різними закордонними ЗМІ дорікав Міжнародній федерації футболу (ФІФА), протиставляючи їй зовсім інший підхід до України, застосовуваний УЄФА.

Насправді, якщо аналізувати відлуння чуток, які досягають нас, простих уболівальників, УЄФА навряд чи можна вважати повноцінним другом України в особі її футбольного повпреда – Української асоціації футболу (УАФ). Усе через вкрай натягнуті відносини між керівниками двох цих організацій – власне, Александера Чеферіна та Андрія Шевченка. Ці двоє знайомі як мінімум із 2016 року, коли перший вже був на своїй нинішній посаді, а другий ще працював головним тренером національної збірної України. Тоді Чеферін приїжджав до нашої країни із робочим візитом, а також був удостоєний аудієнції в тодішнього президента країни Петра Порошенка.

Спочатку здавалося, що відносини Чеферіна та Шевченка виглядають цілком привітними, але все змінилося після того, як Андрій пересів у крісло функціонера, перед цим фактично «видавивши» звідти свого кума та близького друга, як подейкували у ЗМІ, президента УАФ Андрія Павелка. За часів керівництва останнього дійшло навіть до того, що Чеферін публічно підтримував ідею проведення фінальної частини ЧС-2030 в Іспанії, Португалії та Україні, але в якийсь момент організація, очолювана словенцем, так і не підставила своє тверде плече УАФ, через що наші поступилися правом бути в цій заявці третім незайвим Марокко.

Подальший розвиток подій показав, що Чеферін різко змінив своє ставлення до УАФ, яка, по суті, є ключовим представником інтересів українського футболу на континенті. Буквально за день до того, як Андрія Шевченка офіційно затвердили новим президентом УАФ, Чеферін вийшов у пресу із абсолютно дивною заявою – мовляв, він побоюється виходу збірної України у фінальну частину Євро-2024, що нібито продиктовано міркуваннями безпеки. І тоді ж, наприкінці січня 2024-го, Чеферін ініціював розгляд можливості повернення російських юнацьких футбольних збірних у офіційні змагання під егідою УЄФА, запустивши процес, який згодом завершився, як висловився сам словенець, «політичною істерією».

Чи міг Чеферін не розуміти, до чого призведуть його ініціативи із поверненням російських юніорських команд? Навряд. Не варто забувати, що словенець за освітою є юристом, а людей цієї професії з молодих років навчають ретельно продумувати та прораховувати наслідки не лише своїх вчинків, а й навіть простих слів. Отже, ті дії Александера були нічим іншим, як спланованою операцією, питання тільки, чи стояв хтось за нею?..

І якщо відповідь на останнє питання ми нині навряд чи зуміємо знайти, то ось істини, що лежать на поверхні, оминути увагою не маємо права.

Майже одразу ж після вступу на посаду президента УАФ Андрій Шевченко відзначився тим, що не підтримав ініціативу Чеферіна внести правку у статут УЄФА, яка дозволяє словенцю вчетверте балотуватися на пост президента організації. Тоді Україна в особі Шевченка утрималася у голосуванні, в той час як Англія виступила проти, а решта членів УЄФА підтримала прагнення Чеферіна переписати статут.

Вже тоді в пресі поповзли чутки про вкрай непрості взаємини між босами українського та європейського футболу. А влітку нинішнього року іспанське видання Mundo Deportivo й зовсім вийшло із сенсаційною новиною – нібито Шевченко та екс-президент УЄФА Мішель Платіні, повністю виправданий у справі про корупцію, вмовляють впливового екс-президента Грецької федерації футболу Такіса Балтакоса, котрий має солідну вагу не лише у функціонерському футбольному середовищі, а й у світі великої політики, довести ситуацію в УЄФА до оголошення вотуму недовіри Чеферіну.

Не будучи безпосередньо залученим до функціонерської тусовки еліт-рівня, складно сказати, що насправді відбувається між Шевченком та Чеферіном, та чи є коренем проблеми те, як залишив свою посаду колишній керівник УАФ Андрій Павелко. Однак незаперечним фактом залишається кардинальна зміна позиції президента УЄФА після того, як новим керівником українського футболу став Шевченко. Точніше сказати, публічно словенець почав говорити ті речі, із якими раніше був або ж не згоден, або ж просто волів про них замовчувати. У тому числі, й питання із поверненням росіян у великий футбол…

«Я не підтримую ідею заборони на участь спортсменів. Адже що може зробити спортсмен, аби змусити уряд припинити війну? Це дуже складно. Наразі, наскільки я знаю, заборона для російських команд діє три із половиною роки. Війна припинилася? Ні. Маю сказати, що у зв'язку із ситуацією в росії та Україні був дуже сильний політичний тиск. Зараз це швидше тиск громадянського суспільства, аніж політиків, тому що політики, коли йдеться про війни та жертви, вочевидь, дуже прагматичні. Я не можу сказати, що буде далі. Обговорюються усі варіанти, але особисто я проти відсторонень спортсменів», – заявив Чеферін у своєму нещодавньому інтерв'ю POLITICO.

Тим самим, Чеферін фактично пропонує самоусунутись великому європейському футболу від теми російсько-української війни, звівши згодом ситуацію до того, щоб усе було як і раніше. І в цьому, мабуть, є прямий інтерес словенця та його організації, оскільки та втратила низку дуже багатих та щедрих спонсорів, як-от компанію-газового магната із країни 404.

Втім, поки УЄФА не вдається реалізувати те, про що нещодавно знову заїкнувся Чеферін. І, заради справедливості, зовсім не через активну позицію президента УАФ Андрія Шевченка, організація якого, до прикладу, як і раніше, не хоче або не здатна нічого зробити із відверто несправедливим підходом із нарахуванням очок у таблиці коефіцієнтів УЄФА для російської асоціації, що дозволяє країні-агресору набирати навіть більше балів, ніж Україні, клуби якої кочують по всій Європі у спробах хоч якось відстояти футбольну честь власної держави.

З іншого боку, потрібно чітко розуміти, що якщо у Чеферіна вже є в голові якийсь план, то словенець, як спритний юрист, спробує втілити його у життя за першої ж реальної нагоди, або тоді, коли увага решти буде відвернена на щось інше, більш стратегічно важливе. І ось тут Андрію Шевченку та УАФ потрібно бути готовими до ефективних контрзаходів, інакше Україна може стати жертвою не лише політичних та військових процесів, а й футбольної змови, яка виникла не без очевидної ворожнечі у стосунках між босами європейського та українського футболу.

Що ж, невдовзі на горизонті може виникнути необхідність для вашого виходу на авансцену, Андрію Миколайовичу, тому думайте…