Від ультрас до Пупо: хто вболіває за Фіорентину?

До Другої світової

Історія вболівання за «Фіорентину» є багатогранною та вельми тривалою. Організована підтримка цієї команди зародилася ще в 1931 р. Тоді було засновано Ordine di Marzocco – вельми пристрасну й водночас демократичну (адже її членами біли й відверті гольтіпаки, й респектабельники в недешевих костюмах) групу, яка жагуче підтримувала «фіалок» упродовж кількох років майже на всіх найбільших стадіонах Італії. Хлопці також друкували флаєри з текстом гімну «Фіорентини» (славнозвісна пісня «О, «Фіорентина» авторства Марчелло Манні) й роздавали пересічним уболівальникам, щоб весь стадіон міг співати той славень. Офіційно Ordine di Marzocco вважається першою організованою групою вболівальників у історії кальчо. А знаний автор Філіппо Луті (на Апеннінах зокрема чималу популярність має його книжка про видатного чемпіона світу-82 Джанкарло Антоніоні) навіть присвятив історії цього угруповання 208-сторінкову ілюстровану літературну працю.

Помпа на скутері

В половині 1960-х стали народжуватися угруповання, які вже більше нагадують сучасні організовані фан-структури. Зокрема Vieusseux (назва – на честь історичної бібліотеки у Флоренції), 7bello та Amici Viola Sesto (зазначу принагідно, що, на відміну від багатьох молодших об’єднань фанів, ці групи існують дотепер). А у вересні 1965 р. за ініціативи тодішнього президента «Скуадри Віоли» Нелло Бальїні було створено офіційний координаційний центр для вболівальників «Фіорентини». Першим президентом цього центру став Альфредо Маноеллі, а перелічені вище угруповання стали частиною центру. Згодом до них доєдналися й клуби шанувальників «фіалок» з інших міст: Тренто, Мачерата, Анкона тощо. Відчутному зростанню кількості клубів прихильників «Фіорентини» посприяло скудето, вигране командою наприкінці 1960-х. Тоді, до речі, чимало флорентійських фанів завітало до Києва на матч Кубка чемпіонів проти нашого «Динамо». На жаль, на тій грі сталася трагедія – смерть одного з уболівальників «Динамо» через постріл із ракетниці з італійського сектора (принаймні офіційна версія каже саме про це).

В 1974 р. президент Маноеллі відійшов у засвіти, й нового очільника було обрано голосуванням зборів фан-груп. У тому зібранні взяло участь 136 делегатів. Президентом було обрано Луїджі Боні, а почесним президентом – Маріо Фантекі. Та 19 січня 1975 р. під час матчу «фіалок» у Турині проти «Ювентуса» Фантекі помер від серцевого нападу. Прощання з видатною фігурою у фан-русі «Фіорентини» відбулося на «Стадіо Комунале» (нині – «Артеміо Франкі») в присутності всієї команди й клубного керівництва.

Ультрас-угруповання зростали й розвивалися впродовж 1970-х – 1980-х рр. У 1973 р. зокрема було засновано Ultras Viola. Лідер об’єднання – уродженець Прато Стефано Б’яджині (на момент заснування групи йому було лише 18) на прізвисько Помпа. Дружні стосунки з фанами «Верони» в Ultras Viola почалися з того, що Стефано заїхав на скутері на трибуну «веронезі». Веронські ультрас оцінили цей жест і віддали данину сміливцю! А ось у 1978 р. Б’яджині опинився в лікарні після зіткнень із фанами «Мілана» з угруповання Brigate Rossonere. Хлопець захищав основний банер своєї групи й стримав тиск міланців, однак здоров’я та бійка не додала. Зрештою, Ultras Viola проіснувала лише до 1983 р.: вимушена була саморозпуститися після арештів ватажків групи внаслідок розбірок із фанами «Роми» (7 римлян дістали ножових поранень). Доля Б’яджині склалася трагічно: він пішов із життя в 37-річному віці внаслідок важкої хвороби. Одразу по тому вболівальники «Мілана» віддали шану своєму давньому опонентові й зробили невеличкий банер на його честь.

У 1978 р. в надрах Ultras Viola зародився розкол, який послугував історичним водорозділом для фанів «фіалок». Було утворено Collettivo Autonomo Viola, яке в 1986 р. перейняло на себе володарювання на основній фан-трибуні. В 1989 р. побачила світ група Quinto. На межі сторіч 10 років проіснувало угруповання Vecchia Guardia. В 1993 р. організаційно оформилася фан-банда Marasma. А в 2011 р. в історії фан-руху «фіалок» сталися дві важливі події: закінчила свій шлях група Collettivo Autonomo Viola, водночас заявила про себе команда Unonoveduesei (стала панівною на ультрас-сцені «Фіорентини»). Через рік було заснована Quelli di sempre (їхнє красномовне гасло – цитата з Бертольда Брехта: «Ми сіли не з того боку, позаяк усі інші місця були зайняті»), а в 2012 р. побачило світ угруповання Pride of Florence. Всі ультрас-групи «фіалок», засновані о тій добі (початок 2010-х), існують і тепер.

Ні ліворуч, ні праворуч!

Назагал представники ультрас-угруповань, що підтримують «Фіорентину», відзначаються подеколи саркастичним ставленням до керівництва клубу, іронічним сприйняттям дійсності, шаленою відданістю своїм улюбленцям. Нелюбов до «Ювентуса» іноді б’є аж за край, не без того. Якщо налипки з написом «Зона, вільна від горбунів» («горбунами» у Флоренції звуть тифозі «Старої Синьйори», мовляв, підтримують старушенцію, а за іншою версією, форма «Юве» в 1950-ті напиналася від вітру, нагадуючи горб, відтак і прізвисько пішло гуляти галасвіта), що йдуть, мов гарячі пиріжки чи славнозвісне італійське морозиво спекотної днини, можна класифікувати як ознаку іронії, то глузування над загиблими «ювентіні» на стадіоні «Ейзель» у 1985 р. (банер «На 39 горбунів менше» – за кількістю загиблих, а також використання шаликів «Ліверпуля» на матчах проти «Юве»), звісно, не додають симпатій фанам «Віоли».

Політичні погляди? Фани «Скуадри Віоли» завше відкидали політику, акцентуючи це в слогані né di sinistra né di destra («ні ліворуч, ні праворуч»). Власне, позапартійна, неполітизована підтримка була впроваджена на початку 1970-х Стефано Б’яджині, про якого йшлося вище. Й звідтоді в цьому сенсі мало що змінилося. В усякому разі товаришувати фани «Фіорентини» можуть як із лівими, так і з правими угрупованнями. 24 вересня 2023 р. під час хвилини мовчання через смерть 11-го президента Італії Джорджо Наполетано на матчі «Удінезе» – «Фіорентина» стадіон в Удіне освистував спочилого політика. Натомість гостьовий фан-сектор підкреслено співав пісню «Свободу ультрас», щоб наголосити на своїй аполітичності. Утім, 14 березня 2024 р. на домашньому матчі «Фіорентини» проти «Маккабі» з Хайфи було вивішено палестинські прапори, а також скандувалися антиізраїльські гасла. Відтак можна сказати, що допевна аполітичність флорентійських трибун було порушено.

Як уже зазначалося, дружні стосунки фани «Фіорентини» мають з уболівальниками «Верони», а також із тифозі «Торино», «Модени», «Катандзаро», ліссабонського «Спортинга», угорського клубу «Уйпешт», шотландського «Абердина», англійського «Шеффілд Венсдей». Ворогують з ультрас «Ювентуса», міланських клубів, «Наполі», «Аталанти», «Дженоа», «Болоньї», «Венеції», «Роми», «Пізи» тощо.

Як зрежисувати фан-протест

Великим прихильником «фіалок» був Нарчизо Паріджі – співак, якого називали голосом «Фіорентини», адже він виконував пісню, яка впродовж тривалого часу була офіційним гімном клубу. Вже на межі 2010-х –2020-х рр. на стадіоні лунала пісня іншого великого прихильника «фіалок», завсідника стадіону «Артеміо Франкі» – Пупо: Firenze Santa Maria Novella. В ній зокрема є слова, які можна перекласти приблизно так: «Для «Фіорентини» цей рік вдалий, а Антоньйоні наш герой зухвалий».

Всіляко підкреслює свою прихильність до команди у фіолетових футболках колишній мер Флоренції та колишній італійський прем’єр Маттео Ренці. Хоча на виборах голови міста свого часу він переміг саме колишнього футболіста – воротаря «Фіорентини», правоцентристського політика Джованні Галлі.

Знана стрибунка в довжину, 2-разова чемпіонка світу Фіона Мей – віддана прихильниця «Фіорентини». Вона й дотепер згадує свої неабиякі враження від гри Габріеля Омара Батістути.

Славнозвісний режисер (а подеколи й політик) Франко Дзеффіреллі (ставив зокрема театральні спектаклі «Гамлет», «Отелло», «Ромео й Джульєтта», був режисером й ігрового кіно з аналогічними назвами) впродовж усього свого життя (а прожив він 96 років!) палко підтримував «фіалок»». Коли його улюбленців у рамках кальчополі відправили в заслання до серії В, він навіть порекомендував тифозі влаштувати акцію протесту й власноруч зрежисував її. Близько 300 фанів захопили одну із залізничних станцій у Флоренції та лягли на рейки, фактично перекривши рух між північчю та півднем Італії. Дзеффіреллі сказав, що себто в такий спосіб Італію поділено навпіл. Крім того, Франко дошкульно критикував Мішеля Платіні, коли той очолював європейський футбол: мовляв, той «ювентіно» заважає «фіалкам» на євроарені, назвав навіть легендарного француза «справжньою змією».

Гарячим прихильником «фіалок» є й 2-разовий лавреат пісенного фестивалю в Сан-Ремо (в 1990 р. переміг у номінації «Нові імена», а в 2004 р. в категорії «Дорослі») Марко Мазіні. Він регулярно публічно коментує клубні новини й, зокрема, палко вітав Стефано Піолі на тренерському містку флорентійців, вважаючи його одним із найкомпетентніших фахівців у кальчо.

«Флоренція в моєму серці. Навіть нині, коли мені доводиться страждати чи радіти через футбольну команду, це однозначно «Фіорентина», – зізнається відомий італійський співак, представник жанру електро-поп (або, якщо хочете, «італо диско») Раф. Однак «фіалки» – не перша футбольна симпатія Рафа. Попервах він підтримував «Інтер». Лише переїхавши в молоді роки до столиці Тоскани, закохався в тамтешній футбольний клуб (а кольори флорентійців тоді захищав Роберто Баджо!) і звідтоді йому не зраджує.

Що ж, хоча домашній матч проти «Полісся» «фіалки» й проведуть не на рідному стадіоні, певна кількість тих, у кого «Флоренція в серці», а татуювання свідчать про належність до того чи іншого фан-угруповання, не омине увагою гру. Й свої таланти в царині голосової підтримки улюбленців ця спільнота наочно продемонструє.

Олексій РИЖКОВ