Схилимо голови. 20-річний фанат Зорі поліг за Україну під Іловайськом

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната луганської «Зорі» Олега Аксьоненка, який поліг у боях за Україну під Іловайськом на Донеччині 20-річним, рівно три 11 років тому, 20 серпня 2014-го.

Слід у довколафутболі

Олег Аксьоненко народився 14 липня 1994 року в Луганську. Аксьон, як називали хлопця, був активним учасник фанатського руху «Зорі», запам’ятався дуже енергійним, справжнім розбишакою та хуліганом, в хорошому сенсі цього слова. Боротися за вільну Україну Олег розпочав ще з перших днів Революції Гідності, долучившись до тих доленосних для нашої країни подій на столичному Майдані.

Зовсім скоро Аксьон стане одним з перших добровольців Азовського руху. Попри постійні проблеми із дисципліною, він завжди першим визивався на найнебезпечніші завдання. Олег мав хуліганську вдачу, через що часто втрапляв до кумедних ситуацій. Один із побратимів хлопця пізніше згадував: «Якось Аксьон поїхав на екзамени до Києва, а в той час потяги через раз йшли з Маріуполя через вже окупований Донецьк. І ось Аксьон прокидається в футболці «Азов» на одній із зупинок і з жахом усвідомлює, де він. Того разу удача не зрадила йому і він проїхав далі».

Бойовий досвід

Оточуючі любили веселого хлопця. Кажуть, що коли Олег стояв на посту в Маріуполі, йому завжди щастило. Люди приносили багато продуктів та інших корисних речей. Одного разу місцеві дівчата принесли навіть торт зі зображенням тризуба, який самі спекли.

А ще Аксьон дуже любив футбол. Олег був голкіпером збірної «Азова» у товариському матчі з маріупольською дітьми. Азовці тоді поступилися у серії пенальті, а товариші жартували, що винен Аксьон – не відбив. «Хлопці, ми ж із дітьми граємо. Вони мають вчитися перемагати і звикати до перемог. А нам треба перемогти у війні, щоб ці діти жили в могутній державі», - відповів тоді Олег.

Загибель

20 серпня 2014 року відбувалися запеклі бої під час третьої спроби штурму Іловайська на Донеччині. Аксьон не повинен був брати участь в штурмі, оскільки напередодні отримав наряд за порушення, але вмовив побратимів взяти також і його. Під час бою групу бійців, в якій перебував Олег, ворог закидав гранатами, перша з яких впала недалеко від побратима Андрія Снітка, який накрив її своїм тілом. Ще одна розірвалася поруч із Аксьоном. Осколком йому поранило око та ногу. Розповідають, що таким чином він закрив собою товаришів поруч. Пораненого Аксьона доправили до Старобишевого, де, очікуючи на евакуацію з повітря, він помер.

Вшанування

Поховали молодшого сержанта Олега Аксьоненка 24 серпня 2014 року на Байковому цвинтарі в Києві.

Указом Президента України від 17 липня 2015 року воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Читайте також:

Схилимо голови. Фанат Таврії, азовець загинув у наслідок теракту в Оленівці