Віталій ЩИТКОВ: «Чесно – я не вірив, що можна у них виграти»

Пасуючий збірної України Віталій Щитков в ексклюзивному інтерв’ю для Суспільне Спорт поділився враженнями від драматичного матчу з Італією, а також оцінив шанси команди у боротьбі за вихід до Фіналу восьми Ліги націй.

У дебютному сезоні в Лізі націй Україна продовжує приємно дивувати: команда вже здобула шість перемог у десяти матчах і перебуває на шостому місці в таблиці. Очки українці втрачали лише в поєдинку з Францією.

Протягом турніру «синьо-жовті» оформили кілька гучних сенсацій – впевнено переграли США, зіграли тай-брейки з Бразилією та Іраном, а також перемогли Японію в п’яти партіях.

У матчі з чинним чемпіоном світу Італією Україна зуміла відігратися після 0:2 та перевести гру в п’ятий сет. Хоча перемога дісталася супернику, українці здобули важливе очко, яке може стати вирішальним у боротьбі за плей-оф.

Після гри Щитков поділився емоціями та розповів про налаштування команди на завершальні матчі групового етапу.

– Відразу після гри, напевно, було більше розчарування, адже були близькі до перемоги. Але зараз вже пройшов деякий час – можливо, ви між собою вже поговорили, тренери щось сказали. По грі, який підсумок матчу для вас: позитивний чи негативний?
– Особисто я спочатку був дуже сильно засмучений, адже ми так повернулися з 0:2. У матчі проти такої команди, як Італія, виграти у них з 0:2 два сети і програти тай-брейк... Спочатку я був засмучений. Але загалом, проаналізувавши ситуацію, я зрозумів, що ми виконали дуже хорошу роботу. Також тренер сказав: «Ми в багатьох аспектах виграли». Ми програли, не буду в глобальну статистику вдаватися, у маленьких деталях. Два-три м'ячі, можливо, вирішили результат гри, а загалом – ми просто показали шикарний волейбол і довели, насамперед, собі, що можемо грати на такому рівні з такими командами.

– Для турнірної ситуації це очко проти Італії також може мати велике значення.
– Можливо, це одне очко нам знадобиться. Звісно, насамперед рахуються перемоги, а потім уже очки. Але, можливо, це очко може нам і врятувати життя. Але ми ще не знаємо, тому що усі женуться зараз за топ-8. І рано ще судити, дуже сильно може все змінитися, тому просто треба намагатися ще виграти останні два матчі. А це одне очко, можливо, нам врятує життя.

– Після гри Дмитро Янчук йшов з кригою на плечі, так само Тимофій Полуян, а Дмитро Тупчій шкутильгав. Крім того, Ілля Ковальов не грав. В якому стані збірна після такої гри, адже попереду наступний матч проти Сербії?
– Насправді, так. Але у професійному спорті немає абсолютно здорових людей. У всіх є якісь мікротравми, у когось вони серйозніші. Багато хлопців на знеболювальних, але грають на морально-вольових. В Іллі Ковальова зараз була гостра фаза, він не грав, тому що взагалі вже не міг повністю грати, і немає сенсу травмувати його ще більше. А хлопці після гри, звичайно, намагаються якнайбільше відновитися. Для цього в нас є реабілітологи, ми намагаємося якомога швидше [відновлюватися], тому що ще потрібно грати. Ми вже ми зіграли 10 партій [у третій ігровий тиждень], невідомо, як буде [проти Сербії]. Хлопці – бійці, молодці, але це наслідки таких важких ігор. Організм виснажується, виснажується просто до найдрібніших деталей.

– Момент у другому сеті, коли за рахунку 18:20 суддя спершу зарахував нам очко, але потім змінив рішення і віддав його суперникам. Італійці пробили в аут, але судді вирішили, що був дотик блоку.
– Дотик якщо і був, але його не побачив перший суддя і просто під тиском, коли на тебе накидаються італійці і тобі змінюють рішення… Це вже була його помилка, і він не повинен був так змінювати рішення. Як на мене, скільки ми вже тут граємо, на нашу користь ніхто не змінив рішення.

Тобто суддя може десь потім віддати очко, але ось так просто показати в один бік, потім в інший – я вважаю, що це груба помилка судді. Або він повинен був спочатку помітити, і другий [cуддя] повинен був допомогти, або вже не змінювати свого рішення. Тому що це виглядало так, ніби підійшли італійці, грубо кажучи, авторитетом наскаржилися, і суддя під тиском змінив рішення. Такого не може бути. Якщо суддя припускається помилок, це нормально. Але так змінювати рішення... Навіть якщо там був дотик і ти не побачив, краще прийняти це на помилку судді, ніж ось так просто, грубо кажучи, переметнутися зліва направо і все. Некоректно. Другий суддя, начебто, побачив якийсь сумнів у Полуяна, що в нього начебто був дотик, і по мікрофону сказав, що так, там був дотик, і він [суддя на вишці] різко змінив рішення. Хоча багато можна таких моментів оскаржувати. Зазвичай, буває як: суддя, якщо показує в один бік, усе, він недоторканний і не змінює рішення. А тут, виявляється, проти нас можна і змінити рішення.

– Четверта партія: яскравий розіграш за рахунку 10:10, коли ви побігли і дістали м'яч, який вилітав за рекламні екрани. Тривалий розіграш завершився результативним ударом Янчука. Такі очки мають особливе значення?
– Наша команда завжди звикла битися до останнього. Ми завжди летимо кудись у трибуни, кудись, аби врятувати м'яч. Тому що будь-який дотик, будь-яка зачіпка м'яча в грі може бути дуже важлива. Може, ти не підіб'єш 100 разів цей м'яч, але на 101-й ти підіб'єш, і він буде переломний. Це віддача всієї команди. У будь-який момент міг інший гравець побігти, так само дістати цей м'яч, впасти, розбитися і виграти очко та дати своїй команді заряд енергії на наступний розіграш.

– Четверта партія: хороший початок збірної України. У команди пішла подача і зокрема ваш ейс завдяки допоміг зрівняти рахунок –7:7.
– Взагалі, у волейболі прийнято вважати, що подача – це перша атака, коли ти ускладнюєш життя супернику. Тобто, граючи з такими, скажімо так, монстрами, як Італія, неможливо подавати просто якогось метелика або легку подачу. Тут ризик виправданий, і я просто виходив та намагався подати якомога сильніше свою найкращу подачу, щоб ускладнити їм життя.

А там полетів ейс ще, якщо я не помиляюся, на Мікелетто – напевно, він запам'ятає. Звичайно, там сітка, начебто, допомогла, але треба подавати і ризикувати, шукати цю подачу. Так, є помилки, без них нікуди, але тим не менш. І це всі знають, напевно, зараз, що козир України – це подача+блок. Якщо в нас є хороша подача, супернику дуже важко з нами грати. У принципі, ми навіть італійців трошки потягали цією подачею, всі потроху, і це теж нам допомогло виграти ці дві партії.

– Ще один з яскравих моментів – четверта партія, у збірної України сетпойнт 24:22, і ви робите помилку: м'яч провалюється крізь руки під час спроби передачі. Що сталось в цьому моменті?
– Можливо, мій технічний елемент трошки: десь м'яч був мокрий, він просто провалився, так. Скоріше, технічна помилка, десь неправильно вийшов під м'яч, не акуратно зіграв.

– А як відреагували ви і команда ?
– Спокійно. Звісно, почали жартувати, що я міг і гру привезти, якби зараз би «обратка» була. А якщо говорити саме про той момент, то ми думаємо останнім часом, що потрібно відпускати ситуацію [після помилки]. У нас ще є очки, ми повинні зараз зніматися і закривати партію. Важливе – наступне очко.

– Ваш одноклубник Дмитро Янчук демонструє стабільність і виходить за грою на ще вищий рівень. Проти Італії він став найрезультативнішим у команді і приніс багато важливих очок.
– Він молодець. Він дуже радує, виріс і дуже додав як гравець, особливо у збірній. Я практично не пам'ятаю за ці 10 ігор, щоб він десь провалився. Він тримає рівень, працює – просто молодець. Я тільки можу бути щасливий за нього і пишатися, що ми разом із ним граємо зараз на такому рівні.

– В італійців в основному складі вийшли п'ять чемпіонів світу. У збірної України після змін у складі було три гравці з чемпіонату України: ви, Янчук та Бойко. І при цьому гра була рівною.
– Волейбол тут, так, він відрізняється від чемпіонату України, але це все одно залишається волейбол. Той самий стрибок, той самий м'яч, той самий майданчик – усе те ж саме. Просто тут більше грає ментальність. Ти якщо виходиш і себе заганяєш, уже думаєш, що програв якимось зіркам, тоді так, можеш не зіграти те, що можеш.

А якщо ти виходиш, граєш у волейбол, кайфуєш, отримуєш задоволення... Як нас навчив тренер цього року в «Епіцентрі», що ми просто граємо і насолоджуємось волейболом, намагаємось посміхатись, насолоджуватись ось такими розіграшами, самовіддачею. І просто граємо, отримуємо задоволення від волейболу, ось і все.

– І навіть перед матчем проти Італії себе не «заганяли» і після двох програних сетів теж?
– Ми знали, що буде важко. Чесно – я не вірив, що можна у них виграти. Я взагалі вперше грав проти Італії. І я не вірив, але просто коли ти вже на майданчику, то розумієш, що, грубо кажучи, відступати назад не можна. І коли в тебе починає в грі виходити, ти просто розумієш, що Італія – це такі самі суперники, такі ж самі гравці, як і ви. Єдине, чим вони відрізнялися – [перші] дві партії, вони грали дуже чисто. Не зіпсували жодної подачі, подали дуже гарні, позабивали, все було чітко, як годинник.

Але коли ми чинили опір, виявилося, що не така вже й непереможна Італія, і також вони припускаються помилок, також просаджуються, також їх усіх міняють, тому всі на одному рівні. Мені здається, все від ментальності, від голови і від твого настрою залежить. Як ти сам собі уявиш, що можеш грати, так і граєш.

– У третій партії, в якій збірна України набагато відірвалася в рахунку, всю основу збірної Італії замінили, як і їхнього зв'язуючого Сімоне Джанеллі, MVP чемпіонату світу. Він показав у цьому матчі гру свого рівня?
– Безумовно, він свій рівень тримає, навіть якщо в нього є якісь помилки і його змінюють. Це не означає, якщо гравця змінюють, то все, він себе закопав. Він пішов, видихнув, попив водички, перезавантажився, вийшов і зовсім по-новому повів гру. Це нормально. Не буває жодного гравця, якого б не міняли, або який би на 100% провів кар'єру чи всі ігри великим переможцем. Це нормально. Десь, може, він трохи і сам розслабився, хоча, я думаю, такий майстер, як він, не міг просто так розслабитися.

Десь ми не дали його товаришам розігратися, десь – прикрили діагонального, центрального, показали свою гру і потихеньку просто дали Джанеллі відпочити. У будь-якому разі він потім свій рівень витримав, також тримав хороший блок, хорошу подачу, заряджав своїх нападників атаками, тому Джанеллі є Джанеллі. Не просто так дають MVP на чемпіонатах світу.

– Наступний суперник – Сербія. Ви були в складі у 2022 році на чемпіонаті світу, коли Україна грали з сербами. Які очікування зараз?
– Я у тому матчі не грав. Ми програли 0:3, але теж грали на рівних. З того складу у них зараз грають дві-три людини: зв'язка, діагональний і догравальник. Дуже сильно змінилася команда, але не можу сказати, що це легка чи сильна команда. Як на мене, взагалі у Лізі націй немає слабких команд, і не можна сказати, що ми зобов'язані або повинні [перемагати]. Просто виходимо і граємо. Якщо виконуємо свою роботу добре, значить, можемо перемогти і виграємо. Якщо щось зробимо погано, значить, не до кінця якісно, значить, можемо і програти.

– На цей момент збірна України у вісімці найкращих у Лізі націй, набирає очки у дев'яти матчах з 10. Як ви для себе сприймаєте рівень команди?
– Я в принципі вже вважаю, що наш дебют у Лізі націй вийшов дуже гучний. Ми голосно про себе заявили. Сподіваюся, що ми також пройдемо далі. Нам потрібно потрапляти до сімки, щоб їхати у фінал. Але з упевненістю можна сказати, що ми вже зробили дуже багато для першого року. Я десь чув, що в перший рік усі намагаються показати себе, а потім уже починають десь здавати. Але ми подивимося, що буде наступного року. Цього ж року ми собою задоволені, задоволені нашим результатом. Завдання-мінімум у нас було не вилетіти, а ми вже боремося за фінал, тому, я вважаю, що ми дуже гідно показали свій рівень, рівень українських гравців та України взагалі на світовій арені.