5 вершин шахової кар’єри Лідії Семенової

Сумна звістка про кончину на 74-му році життя знаної вітчизняної гросмейстерки Лідії Костянтинівни Семенова болем відгукнулася в шаховій спільноті. Свого часу авангардівка, вихованка Юрія Сахарова входила до світового шахового топу, була близька до того, щоб кинути виклик чемпіонці світу Майї Чибурданідзе, ставала переможницею Шахової олімпіади з абсолютно феноменальним результатом на 4-й шахівниці, або як запасна: 9,5 із 10-ти! Пропоную згадати найвидатніші звитяги Лідії Констянтинівни впродовж її яскравої кар’єри.

1. 1971. Чемпіонка УРСР

З висоти нинішнього знаття можна, звісно, скептично поставитися до тієї звитяги. Проте, як на мене, то був би хибний підхід, адже чемпіонати УРСР тих часів слугували чудовою кузнею кваліфікованих шахових кадрів. До своєю першої української вершини Семенова йшла послідовно. На першому для себе чемпіонаті УРСР у Чернівцях в 1969 р. вона фінішувала 3-ю, пропустивши вперед тодішню харків’янку Любов Ідельчик і тодішню львів’янку Тетяну Морозову (відставши від них відповідно на одне та на 0,5 очка). Семеновій, яка о тій порі репрезентувала Хмельницький, було всього 17. У 1970 р. у Харкові Ідельчик залишилася позаду Семенової, а випередила висхідну зірку українських шахів лише Морозова – на одне очко. Й роком по тому у Львові Семенова, вже репрезентуючи Київ, піднялася на найвищу сходинку українського п’єдесталу. Боротьба за чемпіонство була захопливою та багатою на круті повороти. Зрештою, в Семенової вийшло випередити тодішню одеситку (а в майбутньому чемпіонку Молдови та 8-разову чемпіонку Канади) Наву Гордон на 0,5 очка. Особисту партію в конкурентки Лідія виграла, однак пройти весь турнір без поразок не вийшло (поступилася харків’янці Надії Воротиловій), на відміну від Гордон. Менше з тим, успіх 19-річної шахістки абсолютно заслужений.

2. 1978. Чемпіонка СРСР

У 26-річному віці Лідія стає чемпіонкою СРСР (чемпіонат пройшов у Миколаєві), розділивши, щоправда, тріумф з Іриною Левітіною. Прикметно, що тоді матч за 1-ше місце між пошукачками «золота» не проводили, вшановуючи обох переможниць колового змагу. Наголошу, що особисту партію в Левітіної українська шахістка виграла, як, власне, перемогла й Тетяну Воронову, яка фінішувала 3-ю. Та, на жаль, прикрі поразки від Натальї Титоренко та Людмили Зайцевої, які загалом не надто добре зіграли на тому чемпіонаті, вартували Семеновій одноосібної перемоги. Показово, що саме партію Семенової проти Зайцевої, але з чемпіонату СРСР 1976 р. у Тбілісі було обрано Юхимом Лазарєвим для книжки «Творчість шахістів України», виданої на початку 1980-х. Яскрава жертва коня, яку здійснила Лідія в тій партії, зрештою, стала провісницею нестримної атаки на позиції чорних, з якою Зайцева не могла вже дати собі ради.

3. 1983. Перемога у півфінальному матчі претенденток, потрапляння до трійки найкращих шахісток світу

Половина 1980-х – праймові часи для Лідії Семенової. Вона чудово пройшла претендентський цикл аж до фінального матчу. Зокрема на міжзональному турнірі в німецькому Бад-Кісінгені посіла 2-ге місце (далі кваліфіковувалися 3 шахістки), пропустивши вперед лише легендарну Нону Гапріндашвілі. Втім, особисту партію в 5-ї чемпіонки світу киянка виграла! Надалі в чвертьфіналі здолала опір майстровитої румунки Маргарет Мурешан. А в півфіналі Семенова вийшла на Нану Іоселіані. Матч проходив у Сочі, й боротьба точилася надзапекла та абсолютно безкомпромісна: нічию було зафіксовано лише в одній партії. Якщо провести футбольну півфінальну паралель, то, як на мене, доцільним буде зіставлення цього шахового матчу з півфіналом мундіалю-1970 ФРН – Італія (3:4), який слушно було названо «матчем століття». Спершу двічі вела перед грузинка, опісля передувала в рахунку вже Семенова, в 5-й партії вигравши чорними. Проте в Іоселіані вийшов, якщо хочете, «зворотній брейк»: Нана зрівняла рахунок, так само вигравши чорними. Надалі суперниці обмінялися перемогами білими: знов на короткий відрізок вела перед у рахунку Іоселіані. В 9-партії було зафіксовано швидку нічию за 16 ходів. Й от, певно, в цьому Іоселіані припустилася стратегічної помилки, не зробивши спробу використати білий колір своїх фігур. А 10-та партія тривала 88 ходів, і, зрештою, матеріальна перевага Семенової в одного, а надалі в два пішаки, попри наявність на шахівниці різнокольорових слонів, далася взнаки. Киянка – у фіналі!

Семенова – Іоселіані, Сочі, 1983, 10-та партія матчу

На жаль, здолати опір Ірини Левітіної та здобути право на матч проти чемпіонки світу Майї Чибурданідзе безпосередньо за світову шахову корону не вийшло: (о тій порі ще) ленінградська гросмейстерка виявилася сильнішою – 7:5.

4. 1984. Три звитяги на Шаховій олімпіаді

Жіноча шахова олімпіада в Салоніках – зірковий час Семенової! Наша шахістка стала чемпіонкою в складі збірної СРСР, до того ж завоювала золоту медаль за індивідуальну звитягу як запасна, або на 4-й шахівниці, а також її пошанували нагородою за найкращий рейтинг-перформанс (2505). І справді 9,5 очка з 10-ти можливих – феноменальний результат! Найближча до Семенової на її шахівниці – американка Рейчел Кротто (на жаль, у червні цього рокі теж відійшла в засвіти) – змогла набрати 9 з 11-ти. А назагал серед усіх учасниць Шахової олімпіади-1984 за відсотком набраних очок бодай якось наблизитися до 95%-го показника киянки змогла лише Жоара Чавес із Бразилії на 3-й шахівниці: 90%.

Лише Еріка Белле з Нідерландів змогла звести партію внічию з киянкою. В тривалому ендшпілі, маючи туру й пішака проти коня й слона, Семенова все ж таки на 82-му ході визнала нічийність позиції. Та в інших партіях наша шахістка була нестримною. Серед переможених Семеновою в Салоніках були й знана угорка Ільдико Мадл, й китаянка Чжао Лянь, чемпіонка Піднебесної 1982 р., й американка польського походження Івона Єзерська, й представниця збірної Югославії (команда цієї країни посіла 3-тє місце) Гордана Маркович (яку ж чудову матову сітку сплела Лідія ферзем і слоном для чорного короля!) та інші відомі шахістки. Додам, що й держава відзначила ті успіхи нашої шахістки, пошанувавши її медаллю «За трудову доблесть».

Єзерська – Семенова, Салоніки, 1984, 11-й тур Шахової олімпіади

5. 1997. Чемпіонка України

У тому чемпіонаті, що проходив в українській Алушті, доля чемпіонства вирішувалася в останньому турі. Якраз у ньому й зійшлися дві пошукачки «золота», а Семенова змогла переграти юну тоді Анну Зозулю та здобути національне чемпіонство, випередивши головну конкурентку на 0,5 очка. Підсумковий результат Лідії Костянтинівни – 7 очок із 9-ти можливих. Без поразок пройти всю дистанцію не вийшло, однак дві третини з усіх партій Семенова завершала переможно.

***

Пригадую, як наприкінці 1980-х на одному з локальних київських турнірів до залу проведення змагань увійшла Лідія Семенова. Звернув увагу на те, що присутні одразу наче перемкнули фокус своєї уваги з партій, які проходили, на видатну шахістку. А вона, якось скромно кивнувши знайомим, попрямувала між шаховими столиками, вряди-годи зупиняючись перед тими, де позиція її зацікавила. Як казав мені згодом один з учасників тих змагань, «якщо моєю партією, яку я, зрештою, виграв, зацікавилася така знана шахістка, знач, я грав непогано».

Світла пам’ять нашій видатній шахістці, яка в половині 1980-х штурмувала найвищі вершини світових шахів. Її творчий доробок (надто мені до вподоби її тонке відчуття позиції та якнайкраща відповідність визначенню «шахістка активного позиційного стилю») вивчатиме ще не одна генерація шахістів з усього світу.

Олексій РИЖКОВ