Схилимо голови. Російська ракета по базі відпочинку вбила тренера з футболу

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує колишнього гравця збірної України з пляжного футболу і дитячого тренера Олександра Шишкова, який загинув у наслідок російського ракетного удару рівно три роки тому, 1 липня 2022 року, знаходячись на базі відпочинку в рідному селищі Сергіївка на Одещині. Чоловікові було 42 роки.

Слід у спорті

Олександр Шишков народився 19 травня 1980 року в селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району на Одещині. В юності Сашко займався футболом, проте до професійного рівня не дійшов.

У чемпіонаті України з пляжного футболу Шишков виступав за одеські команди «Перемога» та «Глорія». У 2005 році в складі збірної України Олександр брав участь у чемпіонаті світу з пляжного футболу в Ріо-де-Жанейро, де відіграв один матч – чвертьфінальний поєдинок проти Португалії. На тому турнірі очолювана іменитим футболістом Віктором Морозом команда посіла шосте місце.

Читайте також:

Віктор МОРОЗ: «Розвернув машину за миті до теракту в Тель-Авіві»

Шишков закінчив Одеський національний університет імені Мечникова та Національний університет фізичного виховання та спорту України. Завершивши виступи, у 2010 році Олександр створив в Одесі дитячо-юнацький футбольний клуб «Атлетік», причому для купівлі штучного газону для школи продав власну квартиру. Будучи президентом клубу, водночас працював у ньому тренером. Також Шишков працював на різних посадах в Одеській обласній асоціації футболу та обіймав посаду президента Асоціації пляжного футболу Одеси.

Родина

Олександр був щасливо одружений з киянкою Олександрою, яка працювала у Міністерстві молоді та спорту. «Я свою дружину взяв на понт, - писав Шишков у Фейсбуку. – Інакше як я, старіючий студент-другодипломник, міг зачепити діву Міністерства молоді та спорту і начальника збірної країни з художньої гімнастики? Як інакше можна було вирвати з чіпких наманікюрених пальців Ірини Дерюгіної такого цінного столичного спеціаліста?»

Шишкові виховували двох синів.

Загибель

Загинув Олександр Шишков 1 липня 2022 року внаслідок російського ракетного удару по базі відпочинку у Сергіївці. Артем Султанов, який знав Олександра, розповів, що останні п’ять років вихованці «Атлетіка» щоліта проводили певний час у Сергіївці. Діти посилено тренувалися та брали участь у турнірах, ходили на море та веселилися вечорами. База «Хвиля» стала для них рідною.

У 2022-му, після початку повномасштабної війни база відчинила двері для вимушених переселенців, надавши їм теплу постіль та дах над головою. Олександр Шишков організував команду і тренував дітей, щоб їм було чим займатися у такий важкий час. Олександр організував тренінг для малюків, щоб відволікти їх від жахів війни. Юні футболісти готувалися до турніру, який мав відбутися 2 липня. Велике щастя, що жодного з цих хлопців у момент ракетного обстрілу поруч не було.

Кацапи вдарили по курортному містечку трьома призначеними для враження авіаносців ракетами Х-22, випущеними з винищувачів Ту-22М3. Одна ракета потрапила в дев’ятиповерховий житловий будинок, вразила цокольний поверх та вбила всіх мешканців під'їзду з першого до четвертого поверху. Під’їзд був зруйнований повністю. Там у наслідок удару загинуло 17 людей, зокрема одна дитина. Друга ракета влетіла в базу відпочинку, де знаходився зокрема Олександр Шишков. Загалом на базі загинуло 5 людей, серед них – 11-річний хлопець.

Вшанування

Поховали Олександра Шишкова в Одесі на Таїрівському цвинтарі. 4 липня на алеї біля стадіону «Чорноморець» зібралися сотні людей, щоб віддати шану пам’яті жертві російського терору.

Зі словами співчуття з приводу загибелі Шишкова звертався зокрема президент ФІФА Джанні Інфантіно. «Від імені міжнародної футбольної спільноти хочу висловити наше глибоке співчуття Українській асоціації футболу, а також родині, друзям і близьким Олександра. Наші думки з вами. Ми сподіваємося, що ці спогади та наші слова підтримки допоможуть принести мир і розраду в цей важкий час», - написав голомозий лицемір, уникнувши навіть натяків на винуватців агресії.

Читайте також:

Схилимо голови. Брати по крові – хуліган і син гендиректора Чорноморця