Схилимо голови. Футбол, лижі, трембітар КораЛЛів, смерть під Роботиним

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Андрія Чепеля, який прожив всього 29 років, за цей час встиг позайматися в футбольній школі «Прикарпаття», в шаховій школі, був інструктором зі сноуборду, вмів грати на багатьох музичних інструментах, зокрема був трембітарем рок-гурту «КораЛЛі», а з початком повномасштабного вторгнення разом із двома братами пішов на фронт. Загинув Андрій Чепіль два роки тому на Запорізькому напрямку. Його брати воюють досі.

Життєвий шлях

Андрій Чепіль народився 6 квітня 1994 року в селі Бабухові, нині Рогатинської громади на Івано-Франківщині. Навчався Андрій в Івано-Франківській загальноосвітній школі № 10, Івано-Франківській дитячій музичній школі № 2 імені Василя Барвінського (клас кларнета). 2015-го закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.

В дитинстві хлопець займався в футбольній спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Прикарпаття», у шаховому клубі «Дебют», брав участь у фестивалях з танцювальним колективом «Галицька веселка», а також любив кататися на лижах та сноуборді, що пізніше дозволило йому отримати роботу тренера-інструктора гірськолижного курорту «Буковель».

2001 року Андрій вступив у «Пласт», в якому був новаком рою «Бобренята» третього гнізда «Лісові бешкетники», юнаком гуртка «Саламандери» 79-го куреня імені Липинського, 2006-го став учасником курінного табору «ЕНД-1». Окрім іншого, хлопець фотографував у курінному проводі. Пластував Чепіль до 2008 року, був членом Мальтійської служби допомоги.

Водночас хлопець займався музикою, грав на саксофоні та фортепіано, був учасником музичних колективів «Смерічка», «Фріссон бенд», «Фріда» та «КораЛЛі», в якому був трембітарем.

Щойно у музичній школі він опанував сопілку, викладач порадив взятися за кларнет. Запевняв, що в Андрія особливий талант. Вже пізніше він самотужки опанує гітару, трубу та клавішні, бо на запитання «Ким ти хочеш стати?», упевнено відповідав «Як тато». Батько Ігор Чепіль за фахом – артист.

«Коли Андрій закінчив музичну школу, я купив йому саксофон, бо він дуже хотів опанувати і цей інструмент, - каже пан Ігор. - Спочатку вчився у друзів, останнім часом брав платні уроки в одного з американських саксофоністів, бо він дуже хотів круто грати джаз. Планував навіть їхати в Америку, щоб там навчитися».

«Мишко (Мишко Адамчак – фронтмен гурту «КораЛЛі», - прим.) сказав Андрію, що в гурті немає трембітаря, і, якщо Андрій за два дні навчиться грати, його візьмуть до себе. Андрій взяв трембіту і вона за два дні в його руках зазвучала», - згадує батько.

Військовий досвід

Під час проходження строкової служби Андрій служив в оркестрі почесної варти президентського полку.

Андрій Чепіль – учасник Революції гідності. Він очолював Студентську раду Майдану, студентське братство Івано-Франківського національного технічного університету нафти та міську організацію студентського братства.

З початком повномасштабного російського вторгнення Андрій разом з рідними братами – старшим Віталієм та молодшим Орестом – на фронті. Спочатку Андрій служив кулеметником, брав участь у звільненні Ізюма та Купянська на Харківщині. Потім разом з Орестом вони служили у 47-й окремій механізованій бригаді «Маґура». Андрій у званні старшого сержанта був командиром бойової машини Бредлі. Андрій Чепіль пройшов спеціальні навчання в Німеччині.

На фронті його знали як командира із позивним Кріс. «Чому Кріс? А пам’ятаєте пісню: «Ой у Львові, на Високім замку, там соловейко собі заспівав, там молодий жовнір, стоячи на варті, сперся на кріса та й ся задумав». Кріс - це рушниця. Він був міцним і сталевим, як кріс. Андрій взяв собі цей позивний, бо у час війни змінив свій музичний інструмент на більш потужний», - пояснює Ігор Чепіль.

Загибель

Андрій Чепіль загинув 28 червня 2023 року, 29-річним, поблизу села Роботине на Запорізькому напрямку ще з трьома побратимами під час виконання бойового завдання зі штурму ворожої позиції. «Кріс йшов у числі перших. Ми йшли на штурм, але потрапили в засідку. Я пам’ятаю два підриви і кулеметні розрахунки, від яких загинули наших чотири хлопці», - розповідає побратим Чепіля з позивним Француз.

«Це була кулеметна засідка. Бій було чутно навіть мені, за 700 метрів від хлопців. Нас чекали, тому підпустили максимально близько… Останні слова Андрія були про те, що він поранений, що ворог дуже близько. Наступного разу він вийшов на зв’язок і сказав, що втрачає свідомість», - каже інший бойовий товариш Маґура.

Лише через чотири тижні побратими, ризикуючи життям, забрали з поля бою тіла побратимів. За допомогою ДНК-експертизи було підтверджено тіло Андрія. Ореста Чепіля в тому бою не було. Перед останнім виходом він отримав поранення і перебував у госпіталі. Орест казав, що нізащо б його не залишив, навіть якби довелося загинути разом із братом. Віталій і Орест Чепілі воюють досі.

Вшанування

Похований Андрій Чепіль 10 жовтня 2023 року під гули трембіт на Алеї героїв цвинтаря селі Чукалівки на Івано-Франківщині. У нього залишилося три брати (наймолодший Ігор на момент повномасштабного вторгнення закінчував 11-й клас), батьки та дружина Богдана, теж музикантка. Ховали воїна під звуки трембіти та карпатських рогів. А ще проводжали під оплески, як артиста. У гурті «КораЛЛі», де хлопець був трембітарем, зізнались: відколи Андрія вважали безвісти зниклим, вони відмовились від усіх виступів і концертів.

9 серпня 2024 року Андрій Чепіль був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Також посмертно йому вручили «Залізний Пластовий Хрест», відзнаку Івано-Франківського міського голови «За честь і звитягу».

1 грудня 2023 року на честь Андрія Чепіля відбувся пам'ятний захід «Вечір Честі».

5 квітня 2024-го на фасаді Івано-Франківського ліцею № 10 відкрито анотаційну дошку на честь воїна.

У червні 2024-го в Івано-Франківську започатковано фестиваль «ЧеФест», який присвятили пам'яті Андрія Чепіля.

Читайте також:

Схилимо голови. Марив горами і сноубордом, поліг на Донеччині