Схилимо голови. Усюдисущий Динамік з Вінниці, життя якого обірвало ДТП

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната вінницької «Ниви», громадського активіста, волонтера і воїна Дениса Дем’яника, який боронив Україну з 2014 року, а загинув у ДТП, повертаючись з Донеччини, рівно два роки тому, 13 червня 2023-го.

Життєвий шлях і слід у спорті

Денис Дем’яник народився 2 червня 1992 року у Вінниці. Хлопець навчався в школі №31, після чого здобув професію кухара-кондитера у Вінницькому кооперативному технікумі, а також отримав диплом учителя фізичної культури у Вінницькому педагогічному університеті. В ранньому віці Денис займався кіокушинкай-карате та футболом, але змушений був забути про кар’єру спортовця, коли 12-річним отримав травму коліна. Втім, футболом юнак цікавитися не припиняв.

У 16 Денис вперше опинився на фанатському секторі вінницької «Ниви». У фанатському середовищі Дем’яник мав прізвисько Динамік. Поряд з тим він активно вів громадську діяльність, будучи ініціатором заходів, що пропагували здорові цінності та тверезість, серед яких «Вінниця біжить», «Вінниця за здоровий спосіб життя», «Поверніть Вінниці футбол». Остання стосувалася боротьби за повернення «Ниви» до професійних змагань, коли клубу на футбольній мапі України не було.

Денис був різносторонньо розвиненою людиною, мав безліч інтересів та багато в чому розбирався. Хлопець любив швидку їзду, цікавився фотозйомкою, мав власну фотостудію, захоплювався більярдом, брав участь у змаганнях. Динамік багато подорожував, пізнавав духовні практики в храмі в Швейцарії, практикував загартовування холодом, моржування, голодування.

Бойовий досвід

Коли розпочалася війна на Сході, Денис Дем’яник спершу заснував волонтерський штаб. Спочатку відвозив допомогу до зони зони бойових дій, а у вересні пішов добровольцем на фронт. В 2014-2015 роках Денис служив у добровольчому батальйоні «Айдар», брав участь в обороні міста Щастя на Луганщині, виходив з так званого «котла». В ті роки Дем’яник почав знімати документальний фільм у гарячих точках, який так і не закінчив.

Після повернення з фронту, разом із двома побратимами Денис заснував у Вінниці службу охорони. Оскільки в ті роки військовим було складно знайти собі роботу в цивільному житті, Денис із друзями вирішили, що найматимуть лише мобілізованих. Хлопець організував спортивну секцію для підлітків, також опікувався тваринами.

У 2017-2019 роках Дем’яник обіймав керівну посаду в Одеському Припортовому заводі, а також був одним із засновників Всеукраїнської громадської організації «Рать».

З початком повномасштабної війни Денис активно займався волонтерською діяльністю, збирав та відвозив допомогу для цивільних та військових до зони бойових дій. Дем’яник розбирав завали після ворожих обстрілів, зокрема у палаючому Будинку офіцерів та на аеродромі Гавришівка на Вінничині.

В червні 2022 року Динамік знову став до зброї. Разом із 79-ю бригадою він брав участь в боях за Мар’їнку на Донеччині, а також інших операціях на Донбасі. Весь час воював як доброволець.

Загибель

Загинув Денис Дем’яник 13 червня 2023 року внаслідок ДТП, повертаючись з Донеччини. Денис не впорався із кермуванням через несправність автомобіля. Цю автівку він використовував на фронті й вона була понівеченою. Разом із ним в машині перебував його вірний друг – вівчарка Айдар, названий Денисом на честь добровольчого батальйону, в лавах якого відстоював Україну на початку війни. Прощалися із полеглим фанатом на стадіоні його рідної «Ниви».

А Айдар вижив, його забрала собі дівчина-парамедик зі Слов’янська на Донеччині. Та друга собака надовго не пережив: за прикрою випадковістю, він потрапив під колеса автомобіля, несподівано для водія вибігши з високої трави.

Розбите кохання

Динамік мав велике кохання – дівчину з Вінниці Аліну Остапович.

«Він любив мотоцикли, він любив швидку їзду, - згадує Аліна. – Збирав колекцію натурального каміння. Любив домашню їжу. Обожнював море і хотів будинок у Карпатах. Любив співати у машині, особливо пісні Тимура Муцураєва. А фільм про побратимів, сподіваюся, дороблять його друзі».

Читайте також:

Схилимо голови. Воїн з Вінниці, який пройшов Мощун, Маріуполь, Бахмут