Схилимо голови. Призер чемпіонату України з реґбі загинув у Часовому Яру

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Володимира Яворського, надзвичайно талановитого реґбіста з Києва, призера чемпіонату України, який загинув рівно рік тому, 30 травня 2024 року в Часовому Яру під Бахмутом на Донеччині, рятуючи побратима. Воїнові було 29 років.

Життєвий шлях

Народився Володимир Яворський 2 грудня 1994 року у Києві. Після школи Володимир закінчив Київський військовий ліцей і намагався вступити до військового вишу, але не вийшло – не пройшов психологічний відбір. Юнакові сказали, що він занадто гіперактивний. Тож Володимир пішов здобувати вищу освіту до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, який раніше називався Державний університет телекомунікацій. Працював на різних роботах і, як кажуть друзі, перебував у постійному пошуку себе.

Слід у спорті

Навчаючись у четвертому класі столичної школи, хлопець почав займатися реґбі. Саме цей вид спорту, як потім казав сам Володимир, залишив найбільший слід у його житті. Його дядько був знайомий з тренером київської команди «Антарес», куди і привели хлопця. Відтоді почалася спортивна історія майбутнього оборонця, довжиною у понад 15 років. Прийшовши на секцію ще маленьким хлопцем, він швидко влився у колектив. Тренер Віталій Роганов пригадує, що Вова вирізнявся антропометричними даними і, як кажуть одноклубники, буквально за кілька тижнів тренувань його вже було не відрізнити від тих, хто грав набагато довше. Яворський був дуже дисциплінованим спортовцем. Окрім тренувань з командою, він додатково займався окремо. За прямолінійність, безкомпромісність, відкритість та прямоту у клубі його називали Камазом. Таким потім був його позивний і в армії.

За роки, проведені в «Антаресі», Володимир неодноразово підіймався на п’єдестали різних змагань. Разом з командою вони двічі ставали переможцями чемпіонату Києва з реґбі-15, були володарями Суперкубка Києва, у 2014 та 2016 роках вигравали чемпіонат України з реґбі-15 серед команд вищої ліги, а у 2017-му стали володарями бронзових нагород української Суперліги, що є найбільшим досягненням.

Бойовий досвід

Після початку повномасштабної війни Володимир вступив до лав сил територіальної оборони, згодом потрапив до спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Артан».

Яворський виконував завдання на межі людських можливостей, по всій лінії фронту, ніколи не пасував перед труднощами, хоч не раз опинявся у справжнісінькому пеклі. Час від часу Володимир надсилав друзям відео з передової. Показував, у яких умовах доводиться іноді ночувати. Дощ, справжня злива, напівзруйнована хата і де-не-де сухі місця всередині, бо даху майже немає.

За часи служби Камаз отримав і поранення, і контузії, приїжджав на реабілітацію, але усі, хто бачив його у ті короткі періоди, кажуть, що смутку в очах чи думки про те, що він не повернеться з війни, у нього не було. Затримуватися на лікарняному йому не подобалося, він прагнув якомога швидше повернутися до побратимів.

Яворський неодноразово брав у полон ворогів і один з таких випадків навіть потрапив на відео: кацап розповідав під час інтерв’ю, що його взяв у полон особисто Камаз.

Командир спецпідрозділу «Артан» з позивним Титан розповів історію, як хлопці приручали коней. Брали їх з собою на полігон, аби тварини не боялися звуків стрільби та вибухів. З одним із коней вирішив подружитися і Камаз. Вів його поруч з собою, коли хлопці почали відпрацьовувати стрільбу. Від цих звуків кінь почав вириватися і вкусив Володимира за руку. Але не просто вкусив, а відкусив йому аж три пальці. Врешті коня хлопці відпустили, а Володимирові пальці пришили назад. Звісно, перший час потрібно було проходити реабілітацію, але він часу не гаяв і почав вчитися стріляти лівою рукою, яка була неушкоджена. Якщо попросити описати одним словом Володимира, то всі однозначно скажуть: «Воїн».

Загибель

Востаннє з тренером, своїм старшим другом, як він вважав, вони бачилися у відпустці. Зустрілися у ботанічному саду, прогулялися і попили чаю вдома у наставника. Це, як з’ясувалося пізніше, була їхня остання зустріч, прощання.

30 травня 2024 року на одному з найгарячіших напрямків фронту – у Часовому Яру на Донеччині – рятуючи пораненого побратима, 29-річний Володимир Яворський загинув. Під час евакуації почався артобстріл. Один з уламків потрапив під шолом Камаза…

Вшанування

8 червня Володимира Яворського провели у його останню путь. Сотні людей прийшли попрощатися з ним у Володимирському соборі у Києві. Поховали воїна на Лук’янівському цвинтарі столиці.

Друзі планують відкрити кав’ярню, про яку Володимир так мріяв, і назвати її VovKam (Вова Камаз). А ще організувати безкоштовну секцію з реґбі для дітей.

Читайте також:

Схилимо голови. Легендарний реґбіст, який поліг у день звільнення Бучі