Схилимо голови. Запорізький С14овик поліг на Миколаївщині 20-річним

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Романа Горькового, фаната запорізького «Металурга», який віддав життя за Україну рівно три роки тому, 27 травня 2022-го, не доживши до 21-го дня народження вісім днів.

Життєвий шлях

Роман Горьковий народився 3 червня 2001 року в Запоріжжі. Хлопець навчався в Запорізькому академічному ліцеї, з раннього віку був патріотом та переймався майбутнім країни.

Роман входив до складу громадського об' єднання «С14», що має на меті захист національних інтересів українців та провадить боротьбу проти проросійських сепаратистських структур. Захоплювався спортом та разом із однодумцями з «Січі» пропагував здоровий спосіб життя. Юнак дбав про екосистему рідного міста, приймав участь в заходах по очищенню острова Хортиця від сміття.

Вже під час служби в армії Роман закінчив Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за спеціальністю «Економіка».

Близькі згадують, що хлопець вмів дружити та по-справжньому дорожив дружбою. Одного разу подолав 16 км з місця свого розташування на Федотову косу, перепливши залив в Кирилівці, аби зустрітися з другом.

Слід у довколафутболі

Свій перший футбольний матч Роман відвідав ще п’ятирічним, а саме 29 липня 2006 року на відкритті «Славутич-Арени». Підтримувати «Металург» на фанатському секторі хлопець почав у 2018 році. Намагався не пропускати домашніх матчів команди, іноді навіть тікаючи разом з друзями з останньої пари. В тому ж році відвідав свої перші виїзні поєдинки у Кривому Розі, Кременчуку та Нікополі. Горьковий мав прізвисько «Скітлз» і був представником колективу «Козацька молодь».

Бойовий досвід та загибель

Наприкінці 2019 року Роман був прийнятий на військову службу за контрактом. Служив у 73-му морському центрі Сил спеціальних операцій на посаді «оператор-вогнеметник» 2-го загону в/ч А3199 із позивним «Блідий».

Роман Горьковий загинув під час виконання бойового завдання 27 травня 2022 року в селі Велике Артакове Баштанського району на Миколаївщині, отримавши численні кульові та уламкові поранення.

Вже після загибелі Романа, мама знайшла запис сина в студентському конспекті: «Перший мій подих тобі, Україно, і останній мій подих тобі», а побратими-морпіхи привезли поранену уламком вівчарку Герду, про яку він дбав і хотів забрати додому, але так і не встиг.

Читайте також:

Схилимо голови. Культовий запорізький хуліган, який поліг у Маріуполі