Схилимо голови. «Кіборг», який жадав, аби Миколаїв став українським

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Сергія Гуссіді, який був всесторонньо розвиненим спортовцем, займався плаванням, кульовою стрільбою і рукопашним боєм, але присвятив життя військовій та викладацькій справі. Сергій захищав Україну з 2014-го, був «кіборгом» Донецького аеропорту, а поліг рівно три роки тому, 41-річним, 16 травня 2022-го у Вугледарі на Донеччині.

«Я хочу, щоб наші діти могли розмовляти українською мовою в українському Миколаєві», – говорив Сергій ще до повномасштабної війни.

Життєвий шлях

Сергій Гуссіді народився 2 березня 1981 року в селі Кир’яківка на Миколаївщині. В мирний час працював вчителем в школі, опікувався патріотичними гуртками в Обласному центрі туризму та учнівської молоді.

У 2006-му чоловік закінчив Миколаївський державний університет імені Василя Сухомлинського, після чого два роки працював викладачем методики навчання предметів «Захист Вітчизни», «Кульова стрільба», «Рукопашний бій» на катедрі військової підготовки цього ж університету. Із 2008 року по травень 2014-го — вчитель із «Захисту Вітчизни» та фізичної культури школи № 10 Миколаєва.

Слід у спорті

З юних років Сергій був активним, всесторонньо розвиненим юнаком, займався спортом, зокрема плаванням, був спеціалістом з кульової стрільби та рукопашного бою.

Бойовий досвід

Строкову службу Сергій завершив у 2000 році. Невдовзі після початку російського вторгнення навесні 2014-го подався до лав Збройних сил України. Від 2 серпня 2014-го до серпня 2015-го служив командиром взводу в Костянтинівці на Донеччині. У складі 81-ї Окремої аеромобільної бригади захищав Донецький аеропорт. Мав позивний Полум’я.

«Нам сказали: хлопці, отут лягайте до ранку. Коли розвидниться, ми вас розведемо по постах, де кожен виконуватиме свої завдання. Ми зайшли в новий термінал, адже старий вже знищили та звідти вивели бійців, бо там утримувати було нічого. Я спокійно до всього ставився, розумів, що буде справжнє пекло. Проте не забував, що на мені велика відповідальність — слід бути прикладом для підлеглих, не панікувати, не метушитися», - казав Сергій в інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр».

Після того, як аеропорт було підірвано, особовий склад гранатометного взводу з Гуссіді у складі виконував інші, не менш відповідальні завдання. Зокрема тримав оборону поблизу населених пунктів Спартак, Опитне, Піски.

Із жовтня 2015 року Сергій відійшов від військової служби, працював вчителем в школі № 6 Миколаєва, очолював міську громадську організацію «Учасники та інваліди АТО».

Повернувся у ЗСУ Гуссіді після початку повномасштабної агресії росії проти України, служив командиром взводу гранатометників 90-го окремого аеромобільного батальйону.

Загибель

Сергій Гуссіді загинув ввечері 16 травня 2022 року поблизу Вугледара на Донеччині від осколкового поранення. В нього залишилися батьки, дружина і син, якому на момент загибелі тата було вісім років.

Поховали Сергія 21 травня 2022 року в рідному селі Кир’яківка.

Вшанування

Указом Президента України № 403/2017 від 5 грудня 2017 року «за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку» — Гуссіді нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Також Сергій нагороджений Орденом «За заслуги перед Миколаївщиною», нагрудним знаком «Знак пошани» від Міністра оборони України, відзнакою Миколаївської обласної ради «Хрест Святого Миколая», нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту».

17 травня 2024 року у Миколаєві вперше провели баскетбольний турнір, який присвятили Сергію Гуссіді.

26 липня 2024 року розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вулицю генерала Бєлова перейменовано на вулицю Сергія Гуссіді.

Читайте також:

Схилимо голови. Тато олімпійської чемпіонки, якого вбила російська ракета