Підсумки ЧС з хокею. (Не)вдалий турнір збірної України

Такого ніхто не очікував. Навіть у збірній України з хокею навряд чи вірили, що команда, повернувшись після тривалої перерви до Дивізіону 1A, зможе одразу боротися за еліту чемпіонату світу, де українські хокеїсти не грали з 2007 року. І той факт, що Україна програла вирішальний матч, не скасовує хорошого турніру для національної команди. Завданням було збереження місця у цьому дивізіоні. Від хокеїстів точно не вимагали вихід до еліти ЧС з огляду на те, що Україна навіть у Дивізіоні 1A не виступала з 2017 року.

Тому несправедливо критикуватиме збірну за підсумкове третє місце та втрачений шанс. Мені здається, гравці самі покарали себе, і вони розуміють це.

Те, що команда не вийшла в еліту за такої турнірної ситуації перед останнім туром, це проблема не вболівальників і навіть не тренерського штабу. Це проблема для хокеїстів та їхніх кар'єр. Це потрібно було передусім їм самим. Навіть просто вихід до елітного дивізіону міг би забезпечити українським гравцям додатковий інтерес та можливий перехід у хороший європейський клуб. Але якщо вони не здатні зібратися на один матч проти суперника без мотивації, де потрібно взяти лише один пункт – значить, цій команді поки що не місце в елітному дивізіоні.

Але навіть цей ЧС може допомогти деяким гравцям залишити чемпіонат України та перебратися до солідного турніру (що допоможе збірній). Найкращим забивалою турніру став Віктор Захаров, який закинув шість шайб. Не можна виключати, що форвард Сокола отримає шанс у нормальній лізі. Це ж стосується його партнера по київській команді Дениса Бородая. Сподіватимемося, за рік перша ланка Бородай – Денискін – Захаров не втратить свою «хімію». Хлопці зіграли дуже класно (21 пункт на трьох), і якби інші нападники відіграли наполовину так якісно, ​​то результат міг бути іншим. Тут перейдемо до критики команди.

Мабуть, головним розчаруванням став капітан Ігор Мережко. Якщо рік тому він був лідером, то цей чемпіонат світу гравець провів відверто слабо. Можливо, дався взнаки важкий сезон в елітному дивізіоні Чехії, можливо, Мережко грав з травмою, але це не той атакувальний захисник, який встигав і в обороні, і в атаці, і тримав на собі гру в більшості.

Гра в більшості на ЧС – це катастрофа. Нуль шайб на 17 спроб, у тому числі два шанси 5 на 3 у ключовому матчі з Японією, це взагалі законно? Важко згадати, коли таке було на хоч якомусь серйозному рівні. Це вже питання до тренера і його помічників. Враховуючи підбір гравців, треба визнати, що наставник Дмитро Христич та його штаб справді досягли командного прогресу за останній рік. І з грою у більшості все було більш-менш нормально. І у юнацької та молодіжної збірних з більшістю все нормально. Можливо, на ЧС це була аномалія, і далі все повернеться на свій рівень.

Нижче свого рівня зіграли швидкісні форварди Данило Трахт та Олександр Пересунько. Говорили, мовляв, вони приїхали до розташування збірної після складного сезону і буквально в останній день перед ЧС, з чим і пов'язана їхня слабка гра. Обидва є важливими факторами при (не)реалізації більшості, і з їхньою формою можуть бути пов'язані проблеми з чисельною перевагою на турнірі.

Майбутнє збірної

Багато разів йшлося про перспективу цієї збірної України – середній вік команди 26 років. Це набагато менше, ніж у Великої Британії, Італії та Польщі. Лише вік команди не є метою, але команда має майбутнє. У Федерації хокею України та серед експертів є очікування виклику до команди 17-річного захисника Михайла Косарєва, лідера юнацької та молодіжної команди. Поруч з ним у списку на найближчу перспективу 19-річний універсал (захисник, але є досвід гри форвардом) Савелій Сухицький і 17-річний форвард Михайло Гапоненко. Можна не сумніватися, що вони отримають свій шанс у контрольних матчах та підготовці до наступного ЧС.

18-річний воротар Олександр Левшин уже став повноцінним гравцем національної команди. Не дуже зрозуміла критика Левшина з боку деяких вболівальників. Юний кіпер добре зіграв у першому матчі з Великою Британією і точно не був причиною поразки від Японії, коли Олександр замінив травмованого Богдана Дяченка. У такому віці вже бути готовим до збірної, яка була за крок від виходу в еліту – це подія. У більшості молодіжних збірних воротарі старші за Левшина, і варто відзначити сміливість тренерського штабу, який дав гравцеві шанс.

Судячи з усього, у наставників збірної виник конфлікт з Едуардом Захарченком, тому кіпер Кременчука поки залишається поза командою. Але пара Дяченко – Левшин виглядає перспективно. Богдан видав три класні матчі і став найкращим воротарем турніру. Подивимося, чи не заберуть у Сокола ще одного хокеїста після такого ЧС.

Що далі

Протягом турніру, коли стало зрозуміло, що команда стала претендентом на еліту, з'явилися конспірологічні думки, що Міжнародна федерація хокею не дуже хоче бачити нас у топ-дивізіоні. Проблема у збірних росії та білорусі. Вони поки що забанені, але все більше розмов про їхнє повернення. Можна не сумніватися, що IIHF задумається, якщо МОК допустить росію на Олімпіаду-2026. І можна не сумніватися, що команди країн-агресорів повернуть одразу до еліти (у крайньому разі у Дивізіон 1A).

Важко уявити, щоб росію відправили повертатися через Дивізіон 4 (так, є і такий) або хоча б 2A. А якщо Україна, росія та білорусь будуть в еліті, то це зайвий головний біль організаторам – намагатися розводити збірні, ризикувати, що хтось не захоче грати з агресором тощо. Суть у тому, що для України зараз був чудовий шанс заскочити в еліту та спокійно спробувати себе там, поки немає двох серйозних команд і у вищий дивізіон виходять дві збірні.

Так, в еліті у нас були б розгромні поразки від більшості суперників, але це додало б інтересу до хокею в Україні протягом року до чемпіонату світу. Це стало б великою подією для нашого спорту (було б класно мати два ЧС-2026 за участю України – хокейний навесні, влітку – футбольний).

Передбачати ситуацію на ЧС у Дивізіоні 1A зараз неможливо. Румунію замінила Литва, але ми не знаємо, хто вилетить з еліти. Важливо, що збірна України має простір для покращення. Це і вік хокеїстів, і гра у більшості, і прогрес команди загалом. Гравцям та тренерському штабу треба бути готовими, що за рік у вболівальників будуть зовсім інші очікування перед ЧС-2026.