Пора, мій друже, пора. Анчелотті має залишити Реал

Очікуючи поєдинок у відповідь чвертьфіналу Ліги чемпіонів між «Реалом» та «Арсеналом», я, як і мільйони фанів «Мадрида» (хоч я і не є їх уболівальником), вірив у «ремонтаду». Тобто, у здатність найтитулованішого клубу світу відіграти фору у три м'ячі.

Віра моя була заснована насамперед (та й в останню чергу теж) на історичній пам'яті. На тих героїчних прикладах мадридського духу, на які не можна було дивитися, не милуючись. Я про подолання «Боруссії» з Гладбаха після 1:5 та інших подібних епохальних історій.

Простіше кажучи, якщо хтось і міг відіграти виїзну поразку з різницею у три м'ячі, то це насамперед саме «Мадрид». Та й його наставник після гри на «Емірейтс» зазначив, що, мовляв, програли без шансів, але на «Бернабеу» траплялося й не таке.

Траплялося. Але не цього разу. «Ремонтада», що підігрівалася всіма і вся, не відбулася. «Реал» не те, що не зміг перемогти бодай якось, він знову програв. І знову – заслужено. І після фінального свистка після другого поєдинку з лондонською командою Карло Анчелотті, відповідаючи на запитання про своє майбутнє, наголосив із кислою усмішкою: «Я не знаю, що буде. І не хочу знати».

Навряд чи Карло лукавив. А якщо і лукавив, то зовсім трохи. Тому що за гарячими програними слідами він справді гадки не мав, що на нього чекає в найближчому майбутньому.

А не знав він тому, що вже до поєдинку у відповідь проти «канонірів» серйозні іспанські ЗМІ та інсайдери стверджували, що у випадку, якщо «Реал» не вийде до півфіналу ЛЧ, Анчелотті буде звільнений. Начебто саме так радикально був налаштований бос «вершкових» Перес.

Ці найсерйозніші ЗМІ та інсайдери стверджували, що в такому разі, коли Анчелотті вкажуть на двері за півтора місяці до закінчення сезону, тимчасовим наставником «Мадрида» стане Сантьяго Соларі, а повноцінного тренера призначать вже в міжсезоння. І майже зі стовідсотковою впевненістю можна стверджувати, знову-таки, зі слів цих серйозних джерел, що цим новим наставником «вершкових» стане нинішній керманич «Байєра» Хабі Алонсо.

На жаль, для тих серйозних ЗМІ та інсайдерів, Карло не був звільнений після повторної поразки від «Арсеналу». І тепер не менш серйозні і не менш авторитетні джерела подейкують, що нинішній тренер «королівського клубу» залишить «Бернабеу» після фінального поєдинку Кубка Іспанії, в якому його команда зустрінеться з «Барселоною».

Фінал Кубка Короля заплановано на найближчу суботу – 26 квітня. Тоді й подивимося, наскільки мають рацію і ці обізнані та авторитетні джерела.

Однак, навіть якщо італійський алленаторе і не покине «Бернабеу» після кубкового фіналу, треба визнати, що його дні в «Мадриді» лічені. Пораховані з тієї простої причини, що дати більшого найкращому клубу світу Карло вже навряд чи здатен. Ідеальний, якщо не сказати геніальний олдскульний футбол, який проповідує італійський маестро, вже не дає потрібних результатів. Навіть не так: цей футбол уже гальмує розвиток гегемона чемпіонської Ліги. Тому настав час змінюватися. Змінюватись насамперед «Реалу», бо Карлетто вже не зміниться. Вік не той. Та й надто важкий тягар виграних трофеїв.

***

На будь-якому місці, де б не працював Анчелотті, він славився тим, що, з одного боку, умів знаходити підхід до найодіозніших клубних господарів — будь то Танці, Берлусконі чи Перес. А з іншого боку він, як ніхто інший, умів знаходити для своїх підопічних ідеальні місця на футбольному полі.

А з третього боку, у клубах з порівняно обмеженими бюджетами, як, наприклад, в «Евертоні» чи «Наполі», він не зміг досягти хоча б локальних успіхів, оскільки не міг розраховувати на те, що клубний бос купить йому суперзірку, до якої найдосвідченіший і найавторитетніший Анчелотті в будь-якому разі знайде і підхід, і місце в основі.

Як би там не було, після минулого блискучого сезону «вершкових» було відчуття, що новий сезон для тата Карло та його підопічних буде ще крутішим. Та було б дивно, адже на «Бернабеу» приходить не хто інший, як сам Кіліан Мбаппе. І вже з ним «Реал» стане взагалі нестримним і непереможним. А відхід Крооса виявиться не такою вже й проблемою.

Але насправді виявилося інакше. Завершення кар'єри Крооса стало непоправною втратою для «вершкових». Гуру тренерського цеху так і не зумів майже за рік вирішити проблему в центрі поля. Так, він старався, тасував склад, пробував, Васкес, Гюлер, Модрич, але не вдалося. Таке буває.

Але те, що Анчелотті не зумів знайти оптимальне вирішення проблеми в атаці, це вже перебір. Так не повинно бути. З його то досвідом, з його авторитетом не повинно було скласти проблеми «спаяти» воєдино Вінісіуса, Родріго, Джуда і Мбаппе. Не спаяв. Вийшло в цьому квартеті, хтось у ліс, а хтось за дровами.

І ось у цьому одна з головних причин невдач «Реала» та його тренера цього сезону. Інша причина – невміння нинішнього тренера «Реала» грати проти системних команд. Таких, як той самий «Арсенал».

Артета в обох поєдинках проти Анчелотті запропонував своєму іменитому опоненту шахову партію. І досяг успіху в цьому. А іменитий опонент порядком зганьбився. Якщо найкращим футболістом «Реала» у цих двох матчах називають в один голос Куртуа, то це означає лише те, що тренер «Реала» повністю провалив свою місію.

Так, безглуздо чекати від «Мадрида» системної гри. Такої гри у виконанні «Реалу» в останні десятиліття майже й не було. Щось схоже намагався прищепити Моурінью, але нічим хорошим це прищеплення не закінчилося. Тому що в першу та в сотні інших черг «Реал» - це пристрасть. Це велич. І це зірки на кожному квадратному метрі футбольного поля.

Саме так кувалася слава «Мадрида» у минулому столітті. І за Пушкаша з Ді Стефано, і за Сантільяни з Бутрагеньйо. Та й у новому столітті пристрасть разом із зірками стала визначальною рисою «королівського клубу».

А саме сьогодні такого немає. Нема пристрасті. Немає спайки колективу – захист сам собою, інші – теж. І немає вже вміння головного тренера у всьому цьому розібратися та швидко навести лад.

А далі може бути ще гірше. У рази. Тому що потрібно чистити команду. Потрібно позбавлятися від Менді, Гарсії, можливо, Васкеса, потрібно шукати заміну Модричу. Потрібно нарешті знайти заміну Кроосу. Потрібно таки поєднати Віні та Кіліана. І треба навчитися грати проти розумників, які віддають перевагу не пристрасті, а шахам.

Нинішній Карло Анчелотті, при всій глибокій повазі до нього, навряд чи здатний на подібне. Навряд чи він зможе втретє увійти в ту саму воду. Він утомився. Він не тягне. Безперечно, потрібна зміна декорацій.

І у зв'язку з цим Хабі Алонсо бачиться дуже підходящою кандидатурою. Але про нього – якось іншим разом.

А Карло багатьом бачиться дуже слушною кандидатурою на місце в директораті «Мадрида». Але якщо він раптом відмовиться від такої ролі, а таку роль, за чутками, Перес йому вже готує, і вибере, скажімо, збірну Бразилії, то особисто я лише порадуюся за одного з останніх із могікан. Тому що він заслужив піти на спокій красиво, а не через службовий вихід.