Йокич, Янніс та інші головні претенденти на індивідуальні нагороди у НБА

У НБА розпочалася найцікавіша частина сезону. Справа не лише у плей-оф, а й в індивідуальних нагородах. Регулярний чемпіонат був сильним та конкурентним, особливо на Заході. За його підсумками НБА сформувала список претендентів на індивідуальні нагороди. Розглянемо докладніше кандидатів на їхнє отримання.

MVP

Претенденти: Янніс Адетокумбо («Мілвокі»), Нікола Йокич («Денвер»), Шей Гілджес-Александер («Оклахома»)

Гілджес-Александер провів сильний сезон. Він відіграв велику роль у тому, що «Оклахома» фінішували на першому місці у Західній конференції з результатом 68-14. Шей закінчив сезон, набираючи в середньому 32,7 очка, 5 підбирань, 6,4 передачі та 1,7 перехоплення в середньому за матч при елітному показнику 51,9% точності з гри. Поєднання ефективності, кількості очок, двостороннього впливу на майданчику та статусу найкращого гравця у найкращій команді ліги – все це дає йому перевагу у гонці за титул MVP.

Йокич провів ще один сезон на рівні баскетбольного генія, набираючи в середньому трипл-дабл із 29,6 очками, 12,7 підбираннями та 10,2 передачами при 57,6% влучань з гри. Він вивів «Денвер» у плей-оф, але лише з 4-го місця. Цього разу нестабільність «Наггетс» і поява Шея ставлять його на 2-ге місце в гонці за MVP. Проте четвертий титул був би цілком заслуженим, оскільки серб продовжує домінувати.

Янніс має найменші шанси на MVP. Адетокумбо знову був абсолютним руйнівником на майданчику: 30,4 очка, 11,9 підбирання, 6,5 передач та 1,2 блоки в середньому за матч, при цьому точність кидків з гри становила неймовірні 60,1%. Він був найбільш фізично значущою силою в лізі, але непослідовність «Мілвокі», включаючи хиткий фініш і зміну тренерів, підірвали його шанси на головну індивідуальну нагороду.

Найкращий новачок

Претенденти: Стефон Касл («Сан-Антоніо»), Заккарі Рісаше («Атланта»), Джейлен Веллс («Мемфіс»)

Касл швидко взявся за справу в «Сан-Антоніо», набираючи в середньому 14,7 очка, 4,1 передачі, 3,7 підбирання і 0,9 перехоплення в середньому за матч. Двосторонній вплив та стабільність на майданчику, особливо у команді, яка увійшла в перебудову, зробили його одним із найкращих новачків сезону. У гонці за індивідуальну нагороду послідовність та вплив на гру команди дали Каслу перевагу.

Рісаше продемонстрував сильний потенціал протягом сезону, набираючи 12,6 очка, 3,6 підбирання та 0,7 перехоплення в середньому за матч, при цьому ефективно кидаючи 45,8% з гри та 35,5% з глибини. Габарити та хороша результативність зробили його ключовим елементом у перебудові «Атланти». Якби Касл не був настільки послідовним у захисті, Рісаше міг би стати одноосібним фаворитом у гонці найкращих новачків.

Веллс став іскрою результативності для «Мемфіса», набираючи в середньому 10,4 очка за матч при 42,5% точності з гри та 35,2% з дальньої дистанції. У команді рівня плей-оф Джейлен продемонстрував елітне вміння створювати кидки та наявність хорошого власного кидка. З репутацією перспективного плеймейкера він може стати кандидатом на звання найпрогресивнішого гравця наступного сезону.

Найкращий оборонний гравець

Претенденти: Дреймонд Грін («Голден Стейт»), Еван Моблі («Клівленд»), Дайсон Деніелс («Атланта»)

Моблі провів першокласну оборонну кампанію, набираючи 1,6 блок-шота та 0,9 перехоплення в середньому за матч і посідаючи 8-е місце у рейтингу найкращих захисників ліги. Мобільність та здатність захищатися на всіх п'яти позиціях виділяли його протягом усього сезону. Незалежно від того, де він захищався і проти кого, Еван продемонстрував хороший таймінг та елітні якості оборонного гравця. Він цілком заслужено вважається головним претендентом на звання найкращого захисника.

Грін провів сезон відродження в обороні, набираючи 1,5 перехоплення та 1 блок-шот у середньому за матч, і повернувши захист «Голден Стейт» до десятки найкращих у лізі. Баскетбольний IQ та своєчасна комунікація залишаються сильними сторонами Дреймонда. Він упродовж усього сезону постійно допомагав партнерам. У 35 років він все ще дає команді енергію та універсальність. У Гріна не найкраща репутація в лізі, але його оборонна цінність ніколи не піддавалася сумніву.

Деніелс тихо став одним із найкращих захисників ліги, оформивши найкращі в лізі 3 перехоплення в середньому за матч, додаючи до цього і 0,7 блоки. Він може одночасно опікуватися і захисниками, і форвардами. Його інстинкти, зріст і здатність приносити користь без м'яча допомогли «Атланті» провести один із найкращих сезонів в обороні за багато років. Дайсон не отримував належної уваги протягом сезону, але те, що його виділила НБА, говорить багато про що.

Найбільш прогресуючий гравець

Претенденти: Кейд Каннінгем («Детройт»), Дайсон Деніелс («Атланта»), Івіца Зубац («Лос-Анджелес Кліпперс»)

Каннінгем нарешті зробив той прорив, якого від нього чекали. Після сезонів, повних травм та сумнівів, перший номер драфту 2021 року «вибухнув», набираючи 26 очок, 9,1 передачі та 6,1 підбирань у середньому за матч, при цьому реалізовуючи 46,9% кидків з гри та 35,6% 3-очкових. Його стрибок ефективності був дуже важливим, і він виглядав у всіх відношеннях як центральний елемент франшизи, на якого сподівався «Детройт». Що ще важливіше, він підняв команду із дна Сходу і показав, що вартий загальної уваги.

Як згадувалося раніше, Деніелс зарекомендував себе як один із найкращих молодих захисників у лізі. Австралійський баскетболіст набирав 14,1 очка, 5,9 підбирання, 4,4 передачі та 3 перехоплення в середньому за матч, ставши дуже важливим новачком та гравцем для «Атланти». Поліпшена точність кидків (34% через дугу) та контроль гри без м'яча розкрили його універсальність на обох сторонах майданчика.

Зубац не перший сезон у лізі, але лише зараз змусив про себе говорити. Особливо – у квітні. Центровий «Кліпперс» проводить свій найкращий сезон з моменту вступу до ліги. Такий хороший, що з'являється в різних групах для отримання головних нагород – як індивідуально, так і колективно. Зубац зробив серйозний стрибок у результативності, набираючи 16,8 очка, 12 підбирань та 2,7 передачі в середньому за матч. Це його найвищі показники у кар'єрі. Але при цьому у хорвата серйозні суперники у боротьбі за нагороду.

Найкращий тренер

Претенденти: Кенні Аткінсон («Клівленд»), Джей Бі Бікерстафф («Детройт»), Має Удока («Г'юстон»)

Аткінсон отримав команду, яка, здавалося, мала піти в перебудову, але натомість він привів «Клівленд» до першого місця на Сході з 64 перемогами. Його здатність розвивати Евана Моблі, керувати зірками та розвивати молоді таланти допомогла «Кавальєрс» стати однією з найбільш збалансованих команд у лізі. «Кавс» закінчили регулярний чемпіонат у п'ятірці найкращих команд як за рейтингом нападу, так і за рейтингом захисту, що говорить про цілісну систему Аткінсона, який виконав блискучу роботу.

«Г'юстон» пройшов шлях від неорганізованого колективу, що перебудовується, до команди рівня плей-оф під керівництвом Удоки. «Рокетс» закінчили «регулярку» на другому місці Заходу з результатом 52-30 багато в чому завдяки тому, що тренер перетворив Джейлена Гріна на дисциплінованого скорера і створив захист, що входить до п'ятірки найкращих (4-те місце в рейтингу серед усіх команд). Удока приніс структуру, відповідальність та інтенсивність – і його молода команда стала конкурентоспроможною.

«Детройт» повірив у Бікерстаффа і продовжує вірити, а тренер відіграв вирішальну роль в успіху команди, яка посіла 6-те місце на Сході. Саме він змусив Каннінгема нарешті виглядати суперзіркою, і зробив «Пістонс» командою, з якою ніхто не хотів би зустрічатися у плей-оф. «Детройт» – тренерська команда, успіх якої наголошує на важливості вибору правильного фахівця для певної групи гравців.

Сергій ЗАВАЛКО, за матеріалами Fadeaway World