Ковтун пояснив рішення – зміна громадянства. Повне інтерв'ю пресі Хорватії

Гімнаст Ілля Ковтун пояснив рішення про зміну громадянства з українського на хорватське.

Вперше він розповів про свої думки після такого рішення. Нижче подано повне інтерв’ю для хорватської преси.

Інтерв’ю Іллі Ковтуна для хорватських ЗМІ

Щоранку він тренувався на подіумі, на якому останні чотири дні проходили змагання Кубка світу, але Ілля Ковтун цього року не виступав на Кубку світу в місті, яке вже три роки є для нього другим домом.

Срібний призер Олімпійських ігор у Парижі, дворазовий переможець і чотириразовий призер Кубка світу, усе ще перебуває в процесі очікування зміни громадянства та реєстрації цієї зміни в Міжнародній федерації гімнастики. 21-річний уродженець України подав запит на отримання хорватського громадянства та виступ під прапором Хорватії.

– Ілля, ти підтвердив цими днями – залишитися при рішенні в майбутньому виступати за Хорватію.

– Ми залишилися тут, я продовжую тренування в Осієку. Процес наразі йде своєю чергою, я все ще чекаю на документи. Тренер Владімір Маджаревич і пан Марко Піпуніч справді роблять усе можливе, щоб усе це відбулося швидше.

– Чи можна оцінити, коли буде отримано дозвіл на виступ під хорватським прапором? Поки цього не сталося, ти не маєш права брати участь в офіційних змаганнях.

– Я нічого не можу оцінити, бо від нас нічого не залежить. Значно реалістичніше, що це відбудеться наступного року. Важко очікувати, що всі документи оформлять у 2025 році, але, чесно кажучи, мені це навіть на руку, адже останні три роки були дуже активними й виснажливими. У мене було 25–28 змагань на рік, тож тепер у мене є час насамперед відновитися після проблем із плечем. До того ж з’явився новий звід правил, тож цей рік я використаю, щоб ще більше вдосконалити свої вправи.

Читайте також:

Ілля КОВТУН: «У Хорватії люди більше раділи моїй медалі, ніж українці»

– Не було якогось конкретного дня, коли вирішив змінити громадянство?

– Знаєте, як сніг сходить із гори – спочатку маленька грудка, а потім усе більше. Так і в мене за ці три роки сталося багато всього. Не тільки війна в Україні вплинула. Було достатньо ситуацій, через які я вирішив змінити громадянство. Звичайно, і те, що я відчуваю певний моральний обов’язок перед людьми в Осієку, перед Владіміром Маджаревичем, Марком Піпунічем. Тут мене прийняли, я фактично у них жив – спав, тренувався й харчувався в «Соколі». Коли я виграв олімпійську медаль, у мене було відчуття, що люди тут раділи більше, ніж у мене в Україні.

– Чому так?

– Я намагаюся це зрозуміти. Люди в Україні все ж мають турботи важливіші.

– Була доволі бурхлива реакція в соцмережах, коли ти оголосив про рішення змінити громадянство. Ти зіткнувся з численними образами.

– Першого дня мені було трохи сумно, коли побачив, що мені пишуть в Instagram, але потім я сказав: ну пиши, що хочеш. Я думаю, це нормальна реакція. В Україні йде війна, у людей серйозніші проблеми, і через це вони стали доволі агресивними – бо нелегко весь час жити в стресі, коли щодня можеш загинути. Багато хто мене й підтримав. Я розумію і тих, і тих. У мене є своє життя, і я сам приймаю рішення, щоб у майбутньому мені було добре.

– Ти отримав підтримку від родини в рішенні змінити громадянство?

– Родина мене підтримала. Мені 21 рік, і я можу приймати рішення сам. Тато вже 13 років живе в Польщі, з ним і сестра – вже сім років. Мама весь час війни була в Україні. У нас була стара бабуся, яка померла, тож мама теж незабаром поїде жити в Польщу. Від початку війни я ще не був в Україні. Я їздив до тата в Польщу, а вони приїжджали до мене в Осієк. Ми всі були разом на Новий рік.

– Ти коли-небудь думав, що все це триватиме так довго?

– На початку було важко. Я поїхав на змагання на якісь два тижні, а це все затягнулося на місяць, два, три. Ми їздили з країни в країну, а потім потрапили в Осієк, де нас спочатку було десятеро чи дванадцятеро. Коли було чемпіонат світу в Ліверпулі, вони всі поїхали, а тренерка поговорила з Володимиром, який сказав, що ми можемо залишитися тут. І так ми залишилися.

Читайте також:

Тренер збірної України оцінив рішення Ковтуна проміняти Україну на Хорватію

– Після трьох років ти дуже добре говориш хорватською. Навіть «перейняв» осієцький акцент. Став справжнім осієцьким легом (привітний місцевий хлопець).

– Багато хто мені це вже казав. У мене й дівчина з Осієка. Мені подобається Осієк, бо я сам із міста подібного розміру. У цьому місті я маю все – залу, усе якось під рукою. Ходжу я іноді в Тврдю? Не дуже часто. Більше подобається частина біля Драви. Влітку ми регулярно ходили купатися на Копакабану. Зараз мені не подобаються затори на дорогах. Багато ремонтів. Раніше це мені не заважало, поки я не почав водити машину, але тепер, коли виїжджаю о сьомій ранку, обов’язково потрапляю в затор. Їжа мені дуже подобається, а якщо захочу чогось із України – мама мені надішле. Люблю деякі солодощі, які їв у дитинстві в Україні, і мої іноді мені їх надсилають.

– Коли знову почнеш виступати, продовжиш багатоборство.

– Якщо не буде серйозних травм, планую займатися багатоборством ще вісім років, тобто два олімпійські цикли. Я ще не ставав чемпіоном світу чи Олімпійських ігор. Це все ще моя велика мрія.

– Чемпіон світу й Олімпіади в багатоборстві чи на якомусь окремому снаряді?

– Мені дуже хочеться досягти цього саме в багатоборстві. Я знаю, як це складно і наскільки це цінується в гімнастиці. Але для людей, які дивляться збоку, медаль на одному снаряді – те саме, що й медаль у багатоборстві. Для мене ж медаль у багатоборстві має більшу цінність.

– Тобто, на наступних змаганнях ти вже здобуватимеш медалі для Хорватії?

– Так, зараз усе до цього йде. Я бачив, що мене підтримали й хлопці з хорватської збірної, і дякую їм, хоча ми поки що не говорили про це. Сподіваюся лише, що коли почну змагатися, ми не заважатимемо один одному, ха-ха. У кожного свої снаряди, а я думаю, що для хорватської гімнастики буде краще, якщо з’явиться ще один гімнаст, який, до того ж, займається багатоборством. Це добре й для молодших хлопців, які підростають – щоб у них було більше людей, у яких можна вчитися, – підсумував майбутній представник збірної Хорватії з гімнастики.