Схилимо голови. Фанат черкаського Дніпра, мужній воїн з псевдо художника

Щодня о 9-й ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині Sport.ua вшановує Олександра Дерев’янка, фаната черкаського «Дніпра» та київського «Динамо», який поліг три роки тому, 3 квітня 2022-го у ході боїв за Маріуполь.

Цей хлопець ріс у селі, мама виховувала його сама. З ранніх років хлопець вирішив, що повинен її захищати. Все, за що брався Сашко, він засвоював дуже швидко. Він прожив лише 24 роки, але то було вельми насичене життя.

Життєвий шлях

Олександр Дерев’янко народився 23 листопада 1997-го в Смілі на Черкащині, де жив до 10 років. До четвертого класу Сашко навчався у смілянській школі №12. Наступні роки жив у селі Вознесенське Золотоніського району на Черкащині, де закінчив дев'ятирічну школу. Класним керівником у хлопця там був Володимир Макаренко, який прищепив в учня любов до українськості та патріотизму.

Оскільки батьки Олександра розлучилися, коли йому було 10, сина виховувала мама. «Сашко був дуже добрий, мудрий не за роками, - згадує в коментарі «Новинарні» Ганна Дерев’янко. – Такий маленький чоловік у родині. Саша собі вигадав, що він тепер головний, має мене захищати. Відтоді рішення приймали вдвох. Та завжди знав, що мама одна, грошей мало. Прибігав раз: «Мам, там наші їдуть на екскурсію. Ми можемо собі це дозволити?» Після цих слів, вірите, я знаходила гроші: чи більше працювала, чи брала кредит».

Після школи Дерев’янко у 2013-2017 роках навчався в Черкаському комерційному технікумі за спеціальністю «виробництво харчової продукції». Згодом Олександр переїхав до Києва, де навчався на заочному відділенні в Черкаськії філії Європейського університету, у 2020-му здобував ступінь бакалавра за спеціальністю «менеджмент».

Слід у спорті

До футболу Сашко прикипів у сільській школі, де виступав за шкільну та сільську команди. А з 2014-го, тобто у 16 років почав відвідувати фанатську трибуну під час матчів черкаського «Дніпра». Хлопець майже не пропускав матчів рідної команди. Він увійшов до складу колективу «Лютичі», в якому зібралися представники молодого покоління черкаського довколафутболу

У 2016-2017-му Олександр разом із другом «пробив» за «Дніпро» «Золотий сезон», тобто відвідав всі домашні і виїзні матчі команди в змагальному році. Саме в той період за Дерев’янком прикріпилося перше псевдо «Казимир», яке було похідним від імені художника Казимира Малевича. Сашко теж любив «малювати», але не картини, а мармизи опонентів. Щоб підвищити майстерність з єдиноборств, Дерев’янко одночасно відвідував кілька черкаських тренувальних залів – займався ММА, боксом та самбо. Олександр виявився успішним бійцем не лише в середовищі навколофутболу, а й на змаганнях, де він регулярно посідав призові місця. І то не дивлячись на те, що в спорт прийшов пізно.

Закінчуючи навчання в технікумі, Казимир крізь спорт та виключну повагу до полеглого в 2015-му під Широкиним фаната черкасців Сергія Амброса долучився до місцевого осередку «Національного корпусу», звідки його запросили працювати у дитячий табір «Азовець» в Києві. Там юнак передавав ази бойових мистецтв дітям.

Поки мешкав у Києві, Олександр приєднався до вболівальників «Динамо», теж почав з ними відвідувати фанатський сектор. Завдяки своєму товаришу Кудо Казимир потрапив у колектив «Albatross», де швидко став активним і важливим учасником. Завдячуючи віддачі на тренуваннях та бійках, Олександр швидко заробив у новому колективі авторитет.

До Черкас Дерев’янко постійно повертався доти, доки не отримав у 2020-му диплом бакалавра в Європейському університеті. Після хлопець у 2019-му вступив до лав «Національних дружин», де служив рік до полка, тому більшість часу мешкав у Києві.

Бойовий досвід

Бійцем полку «Азов», пройшовши перед цим непростий відбір, Олександр став у вересні 2020-го. Він отримав позивний «Аддамс». Служив в роті піхоти, був навідником бронемашини «Спартан».

Початок повномасштабної війни Аддамс зустрів у Маріуполі, де на той момент жив вже два роки. Як згадує мама хлопця, починаючи з 1 березня 2022-го зв’язок із сином був лише по 30 секунд на день. За ці півхвилини Сашко повідомляв, що живий та питав, чи вистояв Київ. Новини про те, що столиця ворогу не скорилася, надавала бійцям наснаги для подальшої боротьби.

Загибель

Олександр Дерев'янко поліг 3 квітня 2022-го під час виконання бойового завдання. Аддамс на своєму «Спартані» займався вогневим прикриттям, допомагаючи побратимам вийти з під обстрілів, вивозив поранених. Виїхавши з території «Азовсталі», екіпаж дістався позицій, на яких ворог вже оточив побратимів. Оцінивши обстановку, екіпаж прийняв рішення спрямувати бронемашину в бік ворога, відтягуючи увагу на себе та відкриваючи шлях для виходу з оточення друзів. Автівка потрапила під ворожий обстріл. 24-річний Аддамс загинув, рятуючи побратимів. Тіло воїна забрали на «Азовсталь».

«Під час останньої зустрічі Сашко був щасливий, - згадує бойова подруга Дерев’янка в коментарі порталу «Трибуна героїв». – Він жив та насолоджувався тим, яку святу місію з захисту Батьківщини він виконує. У перші дні він записував голосові, як він уже б’є ворогів. Казав, що вже стоїть на межі вимірювань, але все обов’язково буде добре. Таким він і був, до останнього дня – сильним. Не лише фізично. Він був воїном, який не боявся зазнати поразки. Це навпаки гартувало його дух і змушувало йти вперед. У мене в пам’яті закарбувалися його слова «Ми будемо стояти до кінця, адже шляху назад немає. Відступати ніхто не буде». Щаслива, що була з ним знайома. Сашко був найсильніший духом з усіх, кого я знала і знатиму в житті».

Вшанування

Тіло Сашка вдалося ідентифікувати не відразу. 3 серпня 2022-го, перед тим, як їхати на опізнання тіла, мама зробила татуювання з обличчям сина і фразою: «Пам’ятай, я в твоїй голові». Таке повідомлення він написав мамі незадовго до вторгнення, коли попереджав, що може загинути.

На згадку про Олександра у Ганни Дерев’янко залишилися коробки з частиною речей, які він привіз підписавши контракт, серед яких: фанатські стікери, спортивні медалі, а також пам’ятні футболки та дитячі малюнки з табору «Азовець». Деякі речі, зокрема ноутбук, Олександр встиг вислати мамі незадовго до початку великої війни.

19 липня 2022 року Олександр Дерев’янко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Похований боєць у Черкасах на Алеї Героїв 14 січня 2023 року.

Читайте також:

Схилимо голови. Легендарний реґбіст, який поліг у день звільнення Бучі