Едуард ЗАХАРЧЕНКО: «Хочу забити більше, ніж Рон Хекстол»

Нинішнього плей-оф воротар «Кременчука» Едуард Захарченко одна з головних фігур у складі свого клубу. У півфінальній серії проти «Сокола» найкращий воротар чемпіонату України-2023 вже змусив про себе говорити після шатауту у Києві, а також гучної бійки з польовим гравцем киян Вадимом Мазуром, після чого обидва учасники конфлікту відбули одноматчеву дискваліфікацію. І ось голкіпер збірної України знову у центрі уваги: у другій грі фіналу плей-оф проти «Київ Кепіталз» Захарченко забив гол у порожні ворота кидком через весь майданчик і став першим воротарем історії чемпіонатів України, який закинув шайбу. Через день після непересічної події Sport.ua детально поговорив із героєм матчу №2.

– Едуарде, прийми вітання з історичним голом, а команду – з перемогою (4:1)! Ідеальний вечір у Києві?
– Дякую, але ідеальним він не вийшов через відсутність шатауту. Партнери не підстрахували мене, трохи курйозний гол пропустив.

– Які емоції переживає воротар, котрий днями вписав своє ім'я до літопису українського хокею?
– Порадів, але ейфорія не захлеснула. Мабуть, її й не було. Чесно кажучи, не найзручніший момент для святкування голу воротаря у фіналі плей-оф. Зараз фокусуємось на командній роботі та виступі «Кременчука», а не на моєму локальному досягненні.

– Проте – це подія для нашого чемпіонату!
– Я оцінив, адже батьки, друзі та велика кількість колишніх партнерів привітали, зокрема з Угорщини та Італії, де я виступав. Багато де пост та ролик з голом облетів соціальні мережі та відомі українські пабліки. Приємно!

– Партнери у «Кременчуці» якось особливо відреагували?
– Звичайно, багато хто не бачив подібних голів на такому рівні, тому всі були в шоці (посміхається). Але, гадаю, хлопці зраділи командному успіху, бо бонуси у вигляді преміальних ми отримуємо за перемогу, а не окремо за воротарські голи.

– Шайба у виконанні Едуарда Захарченка – удача чи плід багаторічних тренувань?
– Звичайно, на тренуваннях я регулярно кидаю через весь майданчик по порожніх воротах до того, як з'являються на льоду польові гравці.

– Скільки в середньому за сезон випадає шансів залишити порожні ворота?
– Цього сезону у мене було два шанси: один раз я збирався зробити спробу, але шайба повз пролетіла, не зміг зупинити і кинути, а ще в одному епізоді я не влучив у ціль. Виходить, із третьої спроби скористався моментом.

– Кому хотів би присвятити свій гол?
– Коханій дружині. Вона зараз у Литві, тільки-но повернулася з жіночого чемпіонату світу, де разом зі збірною виграла ЧС у своїй групі та підвищилася у класі.

– Це правда, що у збірній України тренерський штаб обмежує тебе у грі ключкою, щоб унеможливити так звані «привози»?
– Дійсно, я не маю права віддавати передачу під чужу синю лінію, є інші тактичні моменти, які треба виконувати. Однак виключати імпровізацію теж не можна...

– Хто з воротарів у світовому хокеї краще за інших грає ключкою?
– Ніколи спеціально не стежив за цим. Не можу сказати, що хтось вміє володіти краще, а хтось гірше. Або ти можеш, або взагалі не можеш.

– Як гадаєш, хтось із українських воротарів може скласти конкуренцію Едуарду Захарченку в умінні активно орудувати ключкою: робити довгі передачі, набирати очки, закидати шайби?
– Мені здається, всі потроху пробують грати: Богдан Дьяченко із «Сокола», мій партнер Кирило Кучер... А от за Микитою Гордюшиним із «Шторму» не помічав особливо гру ключкою. Не знаю, може боїться і тому у нього не виходить.

– Воротар-«революціонер» Рон Хекстол із «Філадельфії» наприкінці 80-х закинув дві шайби у НХЛ: одну в регулярному чемпіонаті, а другу – у плей-оф. А яка наступна бомбардирська ціль у Захарченка?
– Забити більше, ніж Рон Хекстол! Нехай і не в НХЛ (усміхається).

– Повернімося до українського фіналу плей-оф. «Кременчук» забрав із Києва одну перемогу у двох іграх. Чи все йде за планом для твоєї команди?
– Загалом ми розраховували на дві перемоги у Києві, але маємо те, що заробили. Нині у серії до чотирьох перемог рівновага: 1–1. Забрали одну гру, отримали емоційне піднесення, продовжуємо працювати далі.

– На скільки матчів розтягнеться серія?
– Суперник непростий, жорсткий, грає у схожій з нами манері, тож, гадаю, серія затягнеться по максимуму – до семи ігор. Але дуже цього не хотілося б. Хто переможе? Багато залежатиме від того, як зіграють воротарські бригади.

– Як вважаєш, хто претендент на звання MVP плей-оф за підсумками півфінальних серій?
– Нехай це прозвучить нескромно, але серед воротарів назву себе. А з-поміж польових гравців виділив би Артема Целогородцева. Він і у фіналі добре продовжує. В останній грі в Києві Артем сильно забив ребра, але зумів знайти сили повернутися на лід і забити важливу шайбу, яка виявилася переможною.

– Хто сильніший у плей-оф: «Кепіталз» чи «Сокіл»?

– Однозначно, «Кепіталз»! Якби київські команди зустрілися між собою у фіналі, то серія закрилася б з рахунком 4–0 на користь команди Вадима Шахрайчука.

– Хто найнебезпечніший хокеїст «Кепіталз» для тебе?
– Непередбачувана команда, де не знаєш від кого чекати на погрози. Взяти того ж Нікіту Лєснікова, який весь сезон відіграв у захисті, а потім з'явився в атаці у фіналі №1 та одразу забив.

– У кого найпотужніший кидок у чемпіонаті України?
– У мого партнера з «Кременчука» – Віталія Ляльки. Що кистьовий, що клацання. На другому місці – Віктор Ніконов зі «Шторму». Найнезручніший – у Віктора Захарова із «Сокола». Через його антропометрію, довжину рук і ключки непросто фокусуватися на його кидках.

– Як тобі рівень візаві з «Кепіталз» – чеха Радека Хааса?
– Нічого видатного. Єдине, що незвично для наших хокеїстів, це те, що Хаас – праворукий воротар. Там, де у всіх інших воротарів у нашому чемпіонаті пастка, у чеха – блокер. Потрібно підлаштовувати свої кидки по-іншому. Можливо, «Шторм» так і не пристосувався до воротаря «Кепіталз» у півфіналі.

– Ти, до речі, також розпочинав сезон у «Штормі», але перед новим роком тебе обміняли у «Кременчук». Згадаєш свою реакцію?
– Зрадів, що повернувся до «Кременчука», куди я збирався перейти ще влітку і вів переговори на той випадок, якщо в Одесі проект не запуститься. У Кременчуці я раніше грав, усіх знаю і почуваюся тут, як удома. У той же час я засмутився звісткою, оскільки спочатку в Одесі планували будувати команду навколо мене, але незабаром Захарченко виявився поганим, нібито почав погано впливати на колектив і мене позбулися. Мовляв, так буде найкраще всім. Що ж, як я й хотів улітку, – зрештою опинився у Кременчуці. Все, що не робиться, – на краще! Наша команда у гонці за чемпіонство!