Олег КОЖУШКО: «Хочу повернутися до УПЛ разом із Буковиною»

Чернівецька «Буковина» продовжує підсилювати свій склад перед другою частиною сезону, і одним із найгучніших трансферів команди у період міжсезоння став перехід екс-гравця «Кривбасу» Олега Кожушка. 27-річний нападник – футболіст із великим досвідом виступів на найвищому рівні, який готовий принести користь «жовто-чорним» та допомогти клубу в реалізації його амбітних цілей.

За свою кар'єру Кожушко провів понад 100 матчів у Прем'єр-лізі, а також залишив яскравий слід у минулому сезоні, ставши найрезультативнішим гравцем «Кривбасу» та одним із найкращих бомбардирів чемпіонату з 9 голами. У сезоні 2024/25 Олег дебютував у єврокубках, де зіграв по два матчі у кваліфікації Ліги Європи і Ліги конференцій та має за своїми плечима чималий досвід виступів у складі юнацьких та молодіжних збірних України.

Перехід до «Буковини» став для нападника новим викликом, і він уже встиг відчути, що в Чернівцях на нього серйозно розраховують. У своєму першому інтервю у статусі гравця «Буковини» Олег Кожушко розповів про подробиці трансферу, про свої перші враження від нового клубу та амбіції у складі «жовто-чорних».

– Олеже, вітаємо тебе у Чернівцях! Розкажи, коли саме у тебе вперше з'явився варіант з «Буковиною» і взагалі як відбувався перехід у чернівецький клуб?

– Дякую! Дуже радий стати гравцем «Буковини»! Як саме відбувався перехід? Ми достатньо довго спілкувалися, десь протягом двох місяців вели перемовини. Я був на зборах з «Кривбасом», де гарно себе проявляв. Хотілося ще сказати своє останнє слово у цьому клубі, тому на початку спілкування з «Буковиною» не вдавалося про щось конкретне домовитися. Але вже потім настав момент, що ми відновили розмову – і все швидко вирішилося. Радий, що вдалося домовитися і що я у підсумку став гравцем «Буковини».

– Власне, на зимових зборах в Іспанії ти став найкращим бомбардиром «Кривбасу» з трьома голами в активі. Мабуть, після цього розраховував отримати більше ігрового часу у чемпіонаті?

– Так, це була одна із основних причин того, що я ще тоді не перейшов до «Буковини», адже було розуміння, що я добре виглядаю у складі «Кривбасу». Чесно кажучи, мені хотілося ще пограти за «Кривбас». Я розумів, що я ще можу допомогти цій команді. Тим паче, вдалося гарно себе проявити на зборах.

– Який фактор став ключовим, що переконав тебе все-таки прийняти пропозицію «Буковини», якщо не брати до уваги ситуацію з «Кривбасом»?

– Напевно, те, що «Буковина» дуже хотіла мене бачити у своєму складі. Я справді відчув, що на мене тут дуже чекають та розраховують. Я знав, що у Чернівцях будується амбітний проєкт, адже у футбольній спільноті неодноразово велися такі розмови про чернівецький клуб. Можу сказати, що цей фактор став одним із ключових, який спонукав мене прийняти пропозицію «Буковини».

– Чи були складними перемовини з чернівецьким клубом?

– Я б не сказав, що перемовини були складними. Просто був ряд факторів, через які цей процес тривав довше. Я ж був гравцем «Кривбасу», перебував разом з командою на зборах. Не міг же я підставляти тренера і не поїхати на збори. Тому керівництво «Буковини» ставилося з розумінням до цієї ситуації. І з «Кривбасом» я хотів бути максимально чесним.

– Якою була ваша остання розмова з Юрієм Вернидубом? І що загалом дали тобі майже два роки роботи під керівництвом цього тренера?

– У складі «Кривбасу» я відіграв практично два роки. На даний момент це був найкращий етап у моїй кар'єрі. З криворізьким клубом я став бронзовим призером Премєр-ліги у сезоні 2023/24. Вважаю, що це по-справжньому грандіозне досягнення. Вдячний Юрію Миколайовичу, що він запросив мене у цю команду. Під його керівництвом я провів дуже гарний відрізок своєї карєри. Остання розмова з Юрієм Вернидубом? Ну, вона була така… Трішки сумно було. Змішані почуття були навіть тоді, коли я розумів, що ця розмова повинна відбутися. Але була така ситуація, що я вже не бачив іншого виходу для себе. Тому розумів, що потрібно щось робити, щось змінювати. Зрештою, все склалося добре, ми потиснули одне одному руки та побажали успіху у подальшій карєрі. Юрій Миколайович подякував мені за виступи у складі «Кривбасу», я подякував йому. Тренерський штаб криворіжців зробив для мене дуже багато, тому я щиро вдячний кожному.

– Чи не було у тебе думок, що перехід із клубу Премєр-ліги до клубу Першої ліги – це крок назад? Можливо, хтось відмовляв тебе від цього трансферу?

– Так, такі думки були, але мені здається, що це природньо у таких ситуаціях. Звичайно, коли ти граєш в УПЛ, а потім йдеш у Першу лігу – такі думки не можуть не виникати. Визначальним фактором для мене було те, щоб мене дійсно хотіли бачити у команді. І я одразу відчув, що «Буковина» справді зацікавлена в мені. Я відчув, що мене тут чекають, на мене серйозно розраховують. Це був основний аргумент на користь «Буковини».

– Чи були ще якісь конкретні пропозиції від інших клубів?

– Як таких конкретних пропозицій взимку не було. Тим паче, коли я їхав на збори з «Кривбасом», то і не мав наміру шукати якісь варіанти. У мене не було на меті вести якісь закулісні ігри, тому я був сконцентрований на прийдешній роботі на зборах у складі «Кривбасу». Так, «Буковина» звязалася зі мною уже під час зборів, але Юрій Миколайович Вернидуб про це знав, адже я не приховував цього. Тому все було чесно. Моя історія в «Кривбасі» розпочалась добре і закінчилась також добре. Я вдячний цьому клубу за роки, які я там провів.

– У «Кривбасі» ти дебютував у кваліфікації єврокубків. Наскільки цей досвід цінний для тебе?

– Зіграти у єврокубках – це, напевно, мрія кожного футболіста. Можу сказати, що моя мрія здійснилась (усміхається). Емоції неймовірні. Побачити та зіграти на таких стадіонах як, наприклад, стадіон «Бетіса» «Беніто Вільямарін» – це космічний рівень. Це емоції на все життя. Дуже радий, що я пережив ці враження та здобув такий неоціненний досвід.

– Твій найбільш пам'ятний епізод у футболці криворізького клубу – це саме єврокубкові матчі, бронзові нагороди чемпіонату чи звання найкращого бомбардира клубу за підсумками сезону?

– Найпамятніший епізод?.. Напевно, виділю весь той сезон, коли «Кривбас» здобув бронзу чемпіонату України. Чесно кажучи, тут важко так просто щось обрати. Це був шлях, який обєднував на всіх однією метою. Тішить, що нам вдалося досягти такого результату. Той футбольний рік став по-справжньому незабутнім.

– Серед футболістів «Буковини» є твої давні знайомі. Розкажи, хто це і чи радився з кимось із них перед переходом до чернівецького клубу?

– Так, є хлопці, з якими я давно знайомий. З Максимом Лопирьонком ми спілкувалися протягом того періоду, коли велись перемовини з «Буковиною». Він розповідав, що «Буковина» – амбітний клуб і що тут все на найвищому рівні. На всі мої запитання він відповідав лише в позитивному руслі. З Кирилом Прокопчуком ми ще з дитинства були в Академії «Дніпра». Саме Лопирьонок і Прокопчук – це ті дві людини, яких я дуже давно знаю. В команді ще є декілька хлопців, з якими я також знайомий, але не так довго.

– Ти можеш зіграти на багатьох позиціях в атаці. А ось де тобі найкомфортніше грати? На якій саме позиції ти б хотів виходити на поле у складі «Буковини»?

– У «Кривбас» я приходив як фланговий нападник, але вже потім мене перевели у центр нападу, тому це все залежить від тренера, на якій позиції він мене бачить та де саме захоче використовувати. Зараз я себе позиціоную саме як центральний нападник. Але спокійно можу зіграти і справа в атаці. Будемо вже розмовляти з тренером, адже у тренерського штабу своє бачення. Буду дізнаватися всі тактичні нюанси і гратиму там, де приноситиму більше користі команді.

– Що взагалі знав про «Буковину» до переходу у клуб?

– Про «Буковину» знав давно. Слідкував за клубом ще з того періоду, коли «Буковина» грала у Другій лізі. Ще тоді у складі чернівецького клубу грав мій друг – голкіпер Марк Медведєв, також тут виступав і Андрій Понєдєльнік, з яким ми достатньо пограли у «Кривбасі». Ну, звісно ж, Кирило Прокопчук також був у складі «жовто-чорних» у сезоні 2022/23. Я тісно спілкуюся з Марком Медведєвим, через це я ще багато років тому знав про «Буковину» і слідкував за клубом. Та й дивився матчі чернівчан не один раз, причому ще тоді, коли вони грати проти «Миколаєва» у Першій лізі. Я ж сам родом з Миколаєва, вболівав за свій рідний клуб, тому ще тоді спостерігав за перипетіями чемпіонату і дивився ці матчі, зокрема, і проти «Буковини».

– Які твої амбіції та цілі у футболці «Буковини»?

– Нас повинна обєднувати одна головна ціль – це вихід в УПЛ. Тому ми всі повинні докладати максимум зусиль, що досягти цієї мети. Вихід до Премєр-ліги – це величезний крок, який дасть неймовірний поштовх у розвитку клубу. Елітний дивізіон – це зовсім інший рівень. Я вже відчув, наскільки «Буковина» – амбітний клуб, тому я вірю, що нам вдасться досягти головної цілі.

– Наскільки ти очікуєш зустрічі з чернівецькими вболівальниками?

– Я чув від багатьох хлопців, що у Чернівцях дуже люблять футбол. Знаю, що на стадіон приходить багато вболівальників, щоб підтримати свою рідну команду, тому це дуже круто. Скажу відверто, що і фактор вболівальників я теж брав до уваги, коли переходив до «Буковини». Чернівці – футбольне місто. Дуже тішить, що мій дебютний матч у футболці чернівецького клубу може відбутися саме у історичному кубковому протистоянні з «Вікторією». З нетерпінням вже очікую на рестарт сезону. Від себе можу сказати, що намагатимусь робити все можливе для того, щоб команда дарувала вболівальникам лише перемоги і тішила позитивними емоціями.

Читайте також:

ОФІЦІЙНО. Кожушко знайшов новий клуб після відходу з Кривбаса