Джервонта провалився, але зміг врятуватися. Тепер потрібен реванш

1 березня в США відбувся черговий захист однієї з головних американських зірок і чемпіона WBA у легкій вазі 30-річного Джервонти Девіса (30–0–1, 28 КО). Він зустрівся з 29-річним претендентом і за сумісництвом чемпіоном WBA у другій напівлегкій категорії Ламонтом Роучем (25–1–2, 10 КО).

Протистояння, в якому Девіс мав би домінувати й перемагати впевнено, доводячи результат до дострокової перемоги, закінчилося доволі несподівано. Результат і сам бокс від Джервонти здивував і навіть дещо засмутив.

Девіс недооцінив суперника. Не зробив нічого, щоб перемогти цього разу

Джервонта Девіс був величезним фаворитом перед поєдинком проти Ламонта Роуча. Ніколи не програвав, більшість поєдинків закінчив достроково. Останніх чотирьох опонентів чемпіон легкої ваги незмінно відправляв у нокаут.

Та й Роуч не виглядав як боксер, здатний створити супернику забагато проблем. Було очевидно, що це непоганий спортсмен, але й не такий, якого очікували побачити в ринзі проти Джервонти. Девіс дістав чимало критики за такий вибір суперника.

Фаворит же поводився до бою так, неначе це взагалі для нього не конкурент. Обіцяв нокаут, казав, щоб той не приводив на арену рідню, бо буде жорстко. Це не вперше та не вдруге Джервонта обіцяє таке суперникам, але до цього регулярно додержував слова. З початком зустрічі стало зрозуміло, що Роуч не дуже переживає через силу опонента. На відміну від Френка Мартіна, який ховався від навіть спроб візаві вдарити, чи Раяна Гарсії, який падав від перших же важких влучань, Ламонт відчував себе спокійним у цих усіх ситуаціях.

Джервонта теж події не форсував, але він ніколи цього не робить. Якщо згадати протистояння проти Раяна Гарсії, то Девіс фактично нічого не робив у ринзі до моменту першого влучання. Ходив колами, крутився, вертівся, посміхався, балакав із рефері. А опісля вдарив і домігся першого нокдауну.

Із Роучем це не пройшло. Спокійний старт перейшов у спокійне продовження, а Ламонт усе не ламався. Підтримував темп, тримав дистанцію, викидав удари, йшов у розмін. І робив це цілком спокійно, не зважаючи на силу удару суперника.

Згодом кут Джервонти заворушився. Спробував мотивувати свого підопічного йти вперед, нарешті, атакувати. Адже поєдинок триває 12 раундів: не можна переслідувати суперника вічно, не доносячи достатньо ударів.

Девіс усе ж чудово працює силовими ударами, що він і показав далі. Точність була на висоті завжди, й цього разу – також. Коли вже американський чемпіон легкої ваги вмикався в атаки, вони здебільшого проходили. Проте не справляли на суперника очікуваного враження.

Зокрема, через те, що опонент банально не давав влучити так, як хотілося. Тобто удари, навіть силові, проходили, але Роуч не вимикався із захисту й тому не давав прикластися по повній, повсякчас пом’якшуючи випади суперника. А ті, які не виходило пом’якшити, витримував.

9-й раунд – найдивовижніший раунд року. Джервонта пропустив джеб. Зробив крок назад. Узяв коліно. Встав. Пішов до кута. Йому витерли обличчя. Він поговорив про це з рефері, який до цього відкрив рахунок. І продовжив бій. Без фактичної фіксації нокдауну.

Що це було – загадка. Тим паче, що рефері – аж ніяк не новачок. Усі люди помиляються. Рефері так само помиляються. Не фіксують флеш-нокдауни. Не фіксують нокдауни під час падіння боксера на канати. Багато різних ситуацій. Проте, здається, коли людина бере коліно, – це нокдаун. І тут не може бути альтернативних думок.

Пояснення Джервонти зачарувало. Каже, що йому два дні, як зробили зачіску, й олія з неї потрапила в око та почала пекти. А опісля обурився, що фанати любили його до виходу в ринг, а тепер гудуть. Проте як ще реагувати на такий випадок і таке пояснення?

Найкращі раунди були наприкінці поєдинку. Обидва боксери все з’ясували для себе, все зрозуміли. Почали розмінюватися, намагатися забрати перемогу. Виглядало це цікаво, але, враховуючи статус Джервонти до бою, незвично.

Судді вирішили, що це нічия. Один навіть вважав, що виграв Девіс: 115–113. Двоє інших дали 114–114 кожен.

Виходить так, що нокдаун вкрав у Роуча перемогу. Не це ми очікували побачити за результатами протистояння, зовсім не це.

Що тепер?

Лише реванш! Обидва кажуть про те, що потрібно проводити другу зустріч. Можливо, так воно і є. Роуча можна зрозуміти: він вважає, і не без підстав, що переміг. Хоче зробити цю саму роботу ще раз, щоб перемогти й довести своє. Та й гонорари за поєдинки з Девісом того варті.

Джервонта хоче перемогти. Він казав після бою, що виграв у 3–4-му раундах. Тепер він знає, як діятиме Ламонт і що вирубити його буде складно. Відтак важливо, що вони змінять із командою та чи змінять бодай щось.

Є ще варіант із Шакуром Стівенсоном. Той заявив, що, якщо Ламонт не зможе провести реванш, він буде готовий вийти на заміну. Й дати собі й Джервонті величезний бій. Ще недавно Девіс був гігантським фаворитом у такому поєдинку. Тепер, скоріш за все, Шакур навіть перехопив статус фаворита такого можливого бою.