Франциско СЕРРАНО: «Ашур – професіонал найвищого гатунку»

Тренер житомирського Полісся Франциско Серрано, помічник Імада Ашура, розповів в інтерв'ю про свої обов'язки, сильні сторони, а також оцінив потенціал клубу:

– Я працюю у футболі вже близько 10 років. Я починав тренером в академії у клубі «Універсідад де Чилі». Потім переїхав до Катару, де познайомився з Імадом. Там у нас з'явилася нагода попрацювати разом. Після того став асистентом тренера в Уругваї, де познайомився із Крістіаном Мачіном. Потім переїхав до Словаччини, у Дак. Це мій перший тренерський досвід у Європі. І ось тепер я тут, працюю у «Поліссі».

– Вашим останнім місцем роботи був словацький ДАК. Чому ви пішли звідти?

– Я перейшов туди на початку 2024-го року. Це була схожа ситуація, як тепер. Я працював разом з Хіско Муньйосом, іспанським тренером. Ми досягли важливих речей для клубу, кваліфікувалися до попереднього раунду Ліги Конференцій, що було однією з найбільших цілей «Даку». Отже, ми завершили сезон, а на початку наступного у нас виникли деякі розбіжності з керівництвом щодо майбутнього розвитку клубу. І це був вирішальний момент. Ми зрозуміли, що дивимося на майбутнє клубу абсолютно по-різному. Тому я вирішив піти. Це було у вересні-жовтні 2024 року. Я повернувся до Чилі, де весь час провів із сім’єю.

– Ви вже згадували про те, що познайомилися з Імадом Ашуром в Академії Еспайр і працювали з ним. Розкажіть власне про перше знайомство? Яке він справив враження на вас?

– Моє перше враження про нього з професійної точки зору – це той самий образ, який я маю досі. Він професіонал найвищого гатунку, дуже відданий своїй справі, дбає про деталі, завжди працює дуже наполегливо. І це було однією із причин, чому я тут. Ця дисципліна, відданість роботі, яку він мав з того часу і до сьогодні, для мене є однією з найважливіших речей у тренері, окрім звісно особистих якостей.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от ФК «Полісся» (Житомир) (@fcpolissya)

– Ви знаєте, його в Україні називають одним із найперспективніших тренерів. Чи ви чули про це?

– Не чув, але я не здивований. Я можу вас запевнити, що Імад сьогодні дуже наполегливо працює для клубу. І те що ви кажете – може бути дуже ймовірним результатом у майбутньому. І не тому, що це станеться само собою, а тому, що він докладає великих зусиль. Я ніколи про це не чув, але повторюсь, не здивований. І, як на мене, якщо він продовжить працювати із тією самовіддачею, з якою він робить це сьогодні, він може стати великим тренером в Україні.

– А які ваші сильні сторони, як тренера?

– Говорити про себе завжди непросто, але я б сказав, що у відносинах з гравцями. Іноді, особливо в тренерському світі, ми робимо акцент на технічних, тактичних речах, які, можливо, більше пов'язані з нашою професією. Але я скажу, що одним з найважливіших факторів для мене на даний момент, є саме стосунки з гравцями. Знаєте, піклуватися про них, не тільки з футбольного боку, але й з особистісного, я думаю, що це пов'язано.

– За що ви відповідаєте у команді. Які ваші функції, яка ваша роль?

– У мої обов'язки як асистента тренера входить багато речей. От, наприклад – індивідуальні зустрічі з гравцями. Це те, що ми з ними дуже активно впроваджуємо. Перевіряємо тактичні індивідуальні деталі після тренувань, після ігор. Я вважаю, що важливо ставити спільні цілі разом з гравцями. Вони також повинні формувати й впливати на них. І це важливо, тому що таким чином ви робите футболістів частиною цього процесу. Тож, ми дуже багато працюємо у цьому напрямку. Навіть сюди я прийшов якраз після такої зустрічі.

Читайте також:

«Серйозно працюємо». Іноземний тренер розповів, на що здатне Полісся

– Чи аналізували ви поєдинки Полісся у першому колі чемпіонату? Яке взагалі враження справила команда? Що би хотілося вам відзначити?

– Що мені подобається і що привернуло мою увагу – це здатність команди адаптовуватися до різних ситуацій. Завдяки характеристикам гравців і тому, як вони працюють, я відчуваю, що вони готові й здатні грати краще. Наприклад, коли ми атакуємо низькі блоки, або, можливо, коли гра стає більш прямолінійною і є набагато більше простору між лініями. Чи-то беремо захист. Визначити моменти, коли потрібно сильно пресингувати. Або ж коли не вистачає пресингу і потрібно пристосуватися. Ця трансформація є найважливішим фактором у грі. важко визначити якісь чіткі рамки – ми граємо ось так і так. Ця команда здатна адаптуватися до кожної окремої ситуації. І що привернуло мою увагу, і це те, що я підтвердив, коли почав працювати з ними, – це відданість справі й те, як вони викладаються. Вони працюють дуже професійно.

– Який футбол взагалі вам імпонує і який футбол хочете бачити у виконанні «Полісся»?

– Мені подобається агресивний футбол, але це футбол без страху, сміливий футбол. Я вірю у футбол без страху, де кожен може підтримати партнера по команді, щоб просуватися вперед. 22:08 – Я вважаю, що завдяки тому, як ми тренуємося, і тому, що Імад щодня доносить до команди, ми здатні створити команду, яка не боїться. Усвідомлює ризик, але не боїться його. Якщо потрібно йти, щоб взяти на себе рішучість захищатися в певний спосіб, агресивно – ми йдемо. Якщо у нас є простір, щоб швидко атакувати й завершити епізод, ми робимо це, знаєте, без почуття страху. Без цього: «мовляв, добре, можливо, нам потрібно почекати. Гаразд, можливо, цього вимагатиме гра». Коли гра цього вимагатиме, ми це зрозуміємо. Але якщо у нас є простір і ми маємо можливість або агресивно захищатися, або агресивно атакувати – ми повинні це робити. Я думаю, що ми на шляху до побудови саме такої команди.

– А взагалі на що здатна ось ця команда і чого вона здатна досягти?

– Я не хочу говорити про те, що може статися в травні чи в кінці сезону. Що я можу запевнити й підтвердити, так це те, що сьогодні разом з клубом, разом з гравцями й разом з персоналом ми серйозно працюємо над тим, щоб побудувати конкурентоспроможну команду, яка може серйозно конкурувати в чемпіонаті.

– Ми вже зрозуміли, хто такий Франциско Серрано як тренер, а який Франциско Серрано поза полем?

– Поза полем я дуже спокійна людина. Я насолоджуюся своїм особистим часом. Можливо, життєві та робочі рішення змушують мене часто бути наодинці. Наодинці в хорошому сенсі. У Катарі, Уругваї, Словаччині. Тож, я навчився насолоджуватися часом наодинці з собою. Я зовсім не схожий на модного хлопця з пляжу. Я люблю дивитися серіали, читати книжки, відпочивати. Нічого надзвичайного. Я б так сказав.

– Чого б ви хотіли досягти. Беремо цей сезон, щоб в кінці сезону ви сказали – я щасливий.

– Хотілося б закінчити сезон з таким відчуттям, що я зробив усе, що міг. Тоді результат скаже сам за себе. Але яким би не був результат, я дуже хочу, щоб наприкінці сезону було таке відчуття, що мені більше нема чого дати. Я віддав усе, що маю. Це для мене буде означати успіх.