Олександр БІЛАНЕНКО: «Вдячний своєму батьку за допомогу»

Представник збірної України з біатлону на Юніорському Кубку IBU Олександр Біланенко-молодший розповів про стосунки з рідним батьком та рішення займатися біатлоном.

Відомо, що шлях спортсмена сповнений викликів та труднощів. Розкажи, як ти цхвалив рішення йти у великий спорт.

– Рішення було ухвалено досить швидко: перед біатлоном я займався карате, але коли на зборі з батьком спробував покататися на лижеролерах та постріляти, і в мене це виходило, тоді я зрозумів, що хочу займатися саме біатлоном. На той момент мені було 9 років.

Ні для кого не секрет, що твій батько, Олександр Біланенко – відомий український біатлоніст і призер чемпіонату світу. Як це вплинуло на твоє життя, як у спортивній сфері, так і поза нею?

– Ну звісно, він мені допомагає, чим може, я йому вдячний за це. Найцінніша допомога - це коли в мене щось не виходить (чи то тренувальний, чи то змагальний процес), то ми можемо все обговорити, знайти, в чому проблема, та робимо все, щоб усунути її. Тобто, він допомагає мені тим, що робить все, аби в мене в майбутньому були гарні результати. Багато хто каже: »В тебе батько був таким стрілком, а в тебе так не виходить, де гени?». Раніше мені було образливо за це, але потім я навіть почав глузувати з цього, тому що ми трохи різні в спортивному плані, але я все-таки маю надію та бажання покращити стрільбу з практикою та тренуваннями, докласти сил до цього, а не очікувати, спрацюють гени чи ні.

Багато спортсменів мають кумирів, на чиї досягнення вони орієнтуються. Чи є у тебе такий кумир?

– Напевно, першим кумиром, звісно, став мій батько. Мені здається, по-іншому й бути не може. Коли вже почав глибше знайомитися зі спортом, то мені подобалося дивитися на Бьорндалена, а зараз це, мабуть, буде Йоганнес Бьо. Але я дивлюся більше не на досягнення у вигляді результату, а на те, як вони поводять себе на трасі, як їдуть, стріляють і т.д.

Читайте також:

ФОТО. Капітан збірної України провів перше тренування в 2025 році