Еспіноза знищив Раміреса. Тепер Рафаель офіційно зірка

У ніч на 8 грудня у Фініксі, США, відбувся поєдинок за звання чемпіона світу за версією WBO у напівлегкій вазі (до 57,2 кг) між мексиканцем Рафаелем Еспінозою (26-0, 22 КО) та кубинцем Робейсі Раміресом (14-3, 9 КО). Кубинець дуже сильно хотів реваншу. Постійно питав суперника, коли ж він відбудеться.

А потім розвернувся та пішов з рингу через пропущений удар. Буває й так.

Еспіноза побив Раміреса, як тільки почав краще атакувати

Перша зустріч Робейсі Раміреса та Рафаеля Еспінози викликала питання здебільшого у першого. Кубинський дворазовий олімпійський чемпіон сильно засмутився через рішення суддів, хоча воно було справедливим.

Робейсі ж вважав, що зробив достатньо для перемоги. Та вимагав від опонента реваншу. Причому, коли вперше не вдалось домовитись, він публічно звертався до мексиканця та казав, що чекає.

Якщо дивитись першу зустріч без емоцій та бажань виділити когось окремо, то стає зрозумілою позиція кубинця. Перше протистояння він віддав сам, коли почав пропускати удари, які не треба було, коли побував у нокдауні і подарував супернику бій, який вигравав від початку.

Проте тут важливо було враховувати і протилежну сторону конфлікту. Рафаель Еспіноза – не просто хлопчик, якому пощастило стати чемпіоном. Він вийшов на бій проти фаворита. Побував у нокдауні. Травмував ногу. Але встав, продовжив битись та зламав суперника, отримавши перемогу.

А ще, Рафаель Еспіноза – просто занадто великий чоловік. З його зростом можна битись навіть в крузерах, а він виступає тут і почувається дуже добре.

Проте на старті другого поєдинку здалося, що це не матиме сенс. Рамірес знову крутився довкола опонента, намагався не давати по собі влучати. Показував свій традиційний бокс, з яким не буває просто.

Проте, як тільки Еспіноза почав влучати, кубинець зламався. І морально, і фізично. У шостому раунді Рафаель пробив між рукавичок правий прямий. Рамірес подумав секунду, розвернувся, піднявши руки, та пішов до кута. Рефері не думав ані секунди – просигналізував про завершення поєдинку.

Робейсі Рамірес неначе сказав, що він більше не може цього терпіти. Що виглядало дивно, адже у першій зустрічі він витримав все, а цього «всього» було сильно більше, ніж у реванші.

Згодом кубинець пояснив, що після влучання він перестав бачити на одне око. Звичайно можна було порухатись, подивитись, можливо, все б відновилось. Тим більше, що згодом Робейсі вже все чудово бачив. Але як вирішив – так і вирішив.

Можливо, це і добре та правильно. Після поразки Рамірес поїхав до лікарні. Вже буде зрозуміло за результатами аналізів, чи не сталось там чогось занадто серйозного.

А Еспіноза, тим часом, вже двічі захистив титул чемпіона світу. Прийшов до поясу, як аутсайдер, а тепер вже чемпіон, з яким доводиться рахуватись. Тим більше, що у нього є не тільки сила та габарити. Він добре та вправно працює, чудово ріже кути, розумно атакує і має змогу завдавати багато ударів. А ще б’є досить точно та сильно, щоб прошити рукавички цілого дворазового переможця Олімпіади та перемогти його таким чином.

Що тепер?

Раміресу треба відштовхуватись від стану здоров’я. Але очевидно, що його професійна кар’єра пішла не так, як сподівались. Технічний кубинець з двома золотими медалями Олімпіади – це звучало крутіше, ніж те, що ми бачимо зараз.

Тим більше, що Робейсі має навички. Він добре боксує, з ним складно, він технічний. Йому в суперники сватали навіть Наою Іноуе, якщо той зібрався б переходити у наступний дивізіон. Але щось не йде у кубинця.

Звичайно, ще рано прощатись. Але фанати можуть бути нещадними до вже колишнього чемпіона. Все ж, він здався. А ще, якщо виявиться, що тривога була марною, Робейсі отримає багато хейту. І реноме доведеться довго відновлювати.

А от перед Еспінозою багато можливостей. Може битись тут та об’єднувати пояси. Це йому по силах. Та й почекати Іноуе, який, можливо, захоче перейти у новий дивізіон – ідея цікава. Просто уявіть цей поєдинок невеликого Наої проти гігантського Рафаеля.

Можна перейти у наступний дивізіон. Там суперники більші, але й Еспіноза набере сили та ваги. Зробити, наприклад, топовий мексиканський бій проти Емануеля Наваррете. На таке б прийшла дивитись велика арена.

І зовсім жодної гарантії, що Наваррете впорався б з таким опонентом.