Віктор ЗАХАРОВ: «Принципові «заруби» завжди проти Кременчука»

Нападник «Сокола» та збірної України Віктор Захаров проводить ударний відрізок у сезоні-2024/25. У рамках чемпіонату України 30-річний лідер атак киян пропустив старт сезону через травму, а коли повернувся до складу, то почав забивати голи в кожній наступній грі: проти «Кепіталз», «Крижинки», «Дніпра», «Шторма», «Кременчука». У підсумку – 10 шайб у п'яти матчах! Виходить, за якісь два тижні «45» номер «соколят» розписався у воротах усіх команд-суперниць національної першості! Звідки такий приплив сил відчуває Захаров на цьому етапі? Сам гравець розповів про це в інтерв'ю сайту Sport.ua

– Вікторе, яке пояснення знаходиш своїй стабільності забивати в кожній зустрічі? Хто допоміг навести приціл до автоматизму після травми?
– На щастя, травма виявилася несерйозною – на старті сезону влетів у борт і трохи пошкодив ребра та плече. Два тижні не міг тренуватися і за цей час страшенно скучив за хокеєм. За час лікарняного сильно переживав за команду, адже, крім мене, багато хлопців «Сокола» потрапили в лазарет. Тому коли повернувся на лід до гри проти «Кепіталз», постарався максимально викластись та допомогти партнерам. Так і пішло-поїхало. Тепер чіпляємось за кожну гру, щоби перемагати. Мотивація у нас бетонна – повернути команду на першу позицію у турнірній таблиці!

– Раніше, чув, ти був забобонним гравцем – дотримувався прикмет, ритуалів до гри.
– За молодістю у мене були всякі «фішки», пов'язані з хокейним екіпіруванням, але чим старше стаю, тим менше цих прикмет залишається (посміхається). Коли звучить сирена тривоги, то якось не до них – думаєш про інше.

– Кому з п'яти воротарів суперників найважче було забити на цьому відрізку?
– Едуарду Захарченку зі «Шторму». Напевно тому, що ми мали тривалу серію без перемог в Одесі і тягнулася вона ще з часів виступу там херсонського «Дніпра». У Південній Пальмірі поступилися у всіх матчах минулого сезону. Та й цей розпочали з програша «Шторму», у тому числі на Кубок України. Тож дуже радий, що нам вдалося зламати неприємну традицію і в складному поєдинку здолати «Шторм» у гостях (4:3).

– Віктор Захаров має суперника, якого особливо хочеться засмучувати в чемпіонаті України на регулярній основі?
– Так вже в моїй кар'єрі складається, що завжди принципові «заруби» в мене формувалися у зустрічах проти «Кременчука». Так було і за моїх виступів в «Донбасі», так і зараз у формі рідного «Сокола».

– «Сокіл» видав серію із шести перемог поспіль. Команда Олега Шафаренка знову претендент на чемпіонство?
– Все одно ми поки що не показуємо 100 відсотків своїх можливостей, а претенденти на золото – це перші чотири команди у таблиці. Так само, як і минулого сезону. Шкода, решта колективів не дотягує до рівня плей-оф.

– Після непереконливого старту «Сокіл» піднявся на друге місце. Що стало поштовхом такого ривка?
– Не можу сказати, що в нас кардинально щось змінилося порівняно з минулим сезоном, але деякі коригування у підготовці та тренувальному процесі відбуваються. Наразі стали більше приділяти увагу такому компоненту, як єдиноборства. Занадто багато шайб втрачали та легко віддавали супернику, де можна було за неї реально поборотися. На тренуваннях почали більше працювати над виграними єдиноборствами біля бортів та при грі «один на один». Це дає результати.

Також не варто забувати, що до складу поступово повертаються хворі та травмовані, а також додають молоді хокеїсти. На них ми маємо велику надію. Коли наприкінці сезону розпочнуться головні матчі плей-оф, ми дуже розраховуємо, що хлопці діятимуть вже не як юнаки, а чоловіки. Зізнатись, на початку сезону я скептично ставився до групи молодих хокеїстів, але зараз змінив свою думку. У нас справді чудова молодь і за ними – майбутнє. Дай Боже їм здоров'я!

– Богдан Дьяченко розповідав, що йому нелегко відновлюватися в автобусі після важких матчів на виїзді. А ти як переносиш далекі подорожі після бойових зустрічей?
– Вже звик, тим більше, ми й до повномасштабної війни нечасто користувалися літаками всередині країни (посміхається). Звісно, подорож автобусом накладає свій відбиток, але у нас усі команди пересуваються таким чином. Та й не такі великі відстані між хокейними містами зараз. Ось зі збірною України ми справді помучилися навесні та влітку, коли добиралися добу до Литви та Латвії. Або я згадую свою казахстанську поїздку з Атирау до Рудного: 32 години в дорозі здавалися вічністю і це ще потягом, а не автобусом!

– Поки «Сокіл» грав заключний матч перед європаузою у Кременчуці, «Шторм» знищив «Крижинку», а Микита Сидоренко набрав 10 (5+5) очок за гру. Обговорювана подія для партнера зі збірної?
– Інформаційний привід є, отже, подія обговорюється (посміхається). Звичайно, статистика крута, Сидоренко вміє добре грати, забивати та віддавати, але такі результати, як 17:0, не додають краси та рейтингу нашому чемпіонату. Інша річ, якщо Микита закине п'ять шайб за збірну на чемпіонаті світу, тоді, гадаю, будь-який член команди зніме перед ним капелюха!

– До речі, які перспективи у збірної України на весняному ЧС-2025 у дивізіоні 1A у Румунії?
– Подивимося, в якій формі ми підійдемо до старту турніру, який склад зможемо зібрати... Суперники – Велика Британія, Італія, Японія, Польща та Румунія. Враховуючи, що до елітного дивізіону з нашої групи піднімаються дві команди, а не одна, то шанси є. У нас хороше молоде покоління, тож битимемося і «кусатимемося» в кожній зустрічі.

– Вже цього тижня (12–13 грудня) у національної збірної якраз два спаринги проти Польщі. Чекати від Віктора Захарова продовження гольового «банкету»?
– Обіцяти нічого не можу, а постаратися, звісно, постараюся!