«Добре, що взагалі граємо». Ляпіна і Яценко – про виступ українок на ЧЄ

Жіноча національна команда України з гандболу вперше за десять років виступає в фінальній частині чемпіонату Європи. Виступає так само, як і на двох попередніх континентальних форумах: після двох матчів наші дівчата вже втратили шанси на вихід з групи. Українки поступилися 17:30 німкеням і 24:27 ісландкам. Відповідно третій матч проти команди Нідерландів, який відбудеться у вівторок, 3 грудня, починаючи з 19:00, для нас турнірного значення вже не має. Sport.ua поцікавився, як оцінюють такий результат легенди нашого гандболу, бронзові призерки Олімпіади-2004 Наталія Ляпіна і Олена Яценко.

«Результати очікувані, – бере слово Ляпіна. – Хотілося бачити у виконанні українок трохи вищу результативність і менше помилок. Але як є. Наша команда мала мало часу на те, щоб зіграти склад. Так, напередодні чемпіонату Європи були якісні спаринги проти словачок і угорок, але цього одначе недостатньо, щоб перемагати суперників на чемпіонаті Європи. Було б трохи легше, якби збірна мала базовий клуб, але майже всі наші гандболістки виступають за різні команди».

«Збираючись перед чемпіонатами світу чи Європи в кінці 90-х років минулого сторіччя чи на початку 2000-х, ми мали якісні спаринги вдома, на Кубку Турчина, – каже Олена Яценко. – До на приїздили команди Угорщини, Кореї, Бразилії, Китаю, рф. Кожен міг виграти в кожного. Це був гарний гарт перед офіційними поєдинками».

Також Олена Яценко підкреслює, що сучасні збірниці здебільшого виступають в не найсильніших клубах: «Коли ми вигравали Олімпійську бронзу, ми з Мариною Вергелюк представляли словенський «Крім», команду-переможницю Ліги чемпіонів, Олена Цигиця, Олена Радченко і Наталія Борисенко – македонський «Кометал». Натомість зараз українки в змаганнях рівня Ліги чемпіонів практично не грають. Крім того, я не впевнена, що представниці львівської «Галичанки» чи київського «Спартака» мають змогу в умовах обстрілів, відключень світла і повітряних тривог постійно тренуватися. Вважаю, що за таких умов наші дівчата героїні вже просто, бо потрапили на Євро».

«Українки потішили тим, що практично відігралися з різниці -7 у другому таймі матчу з ісландками, – відзначає Ляпіна. – Але треба враховувати, що суперниці теж добре розуміють наш рівень, і відштовхуючись від цього, мають змогу довіряти молодим гандболісткам. Для окремих наших гравчинь змагання такого рівня – перші в їхньому житті. Так, коли на майданчику знаходилися досвідчені гандболістки, картинка гри простежувалася. Але таких небагато. Того рівня гри, на якому можна виїжджати, нам бракує. Сучасний гандбол стає швидшим і правила змінюються саме під те, щоб робити гру динамічнішою. За також умов виростає цінність гравчинь, здатних самостійно розігнатися і забити. Такою була нині, на жаль, покійна Іра Глібко. Є такий потенціал і в гандболісток сучасної команди Ірини Компанієць і Тамари Смбатян. Дуже непогано виглядає гравець задньої лінії Валерія Нестеренко».

Разом з тим, Наталія Ляпіна дуже обережна в оцінці подальших перспектив нашої національної команди: «З одного боку, добре, що дівчата грають на чемпіонаті Європи і набираються досвіду. З іншого – наразі в майбутнє нашої збірної дивитися з оптимізмом важко. Бо я не бачу, за яких умов дівчата можуть збиратися частіше, проводити більше спарингів і збалансовувати гру. Так, крізь такі турніри, як чемпіонат Європи, дівчата мають змогу зарекомендувати себе і потрапити в топ-клуби. Але цього, щоб бути конкурентними на континентальних чи світових першостях, мало. Потрібна команда».