Грає у тіло, б'є коліном, кидає по 200 шайб. У ЧУ прийшов гравець із ММА

На орбіті під назвою чемпіонат України з хокею ім'я нападника одеського «Шторма» Віктора Ніконова було на слуху хіба що у вузькому колі вболівальників та спеціалістів. Аж до минулого вікенду, поки 21-річний хлопець не «вистрілив» одразу двома шайбами, та ще й у ворота чинного чемпіона – «Сокола». І це після трирічної «академічної відпустки», коли уродженець Херсона охолонув до хокею і перекваліфікувався на бійця змішаних єдиноборств (ММА).

Завдяки дублю Ніконова «Шторм» граючи розібрався із «Соколом» (4:1) та зміцнив своє лідерство у турнірній таблиці. Коли пристрасті після матчу вщухли, герой матчу Віктор Ніконов погодився на ексклюзивне інтерв'ю сайту Sport.ua

– Вікторе, з прем'єрним дублем на дорослому рівні! Напевно, зайве запитувати про важливість цієї події у твоїй хокейній кар'єрі.
– Не те слово! Це круто! Після трирічної паузи у хокеї шайби у ворота чемпіонів країни – особливий випадок. Можете судити по сплеску моїх емоцій на льоду, як я радів голам, як кричав (посміхається). Однозначно цей дубль на сьогодні для мене найважливіший у кар'єрі хоча б тому, що він перший!

– До того ж у ворота 7-разового чемпіона країни та воротаря збірної України Богдана Дьяченка!
– Тим солодший післясмак у цієї перемоги (посміхається). Закинути такому воротареві двічі – непередавані та незабутні відчуття. Це дорогого варте.

– Захід на хет-трик був?
– Ні, якось не думав про це і такої мети не мав. Та й відвертих моментів не виникало. Хіба що треба було йти на п'ятак і цілеспрямовано «закопувати» шайбу. Але два голи в активі теж непогано. Дуже радий, що допоміг команді перемогти.

– Залишив собі якийсь атрибут на згадку?
– Можна було б шайбу попросити у суддів, але емоції захлеснули – не до неї було. Натомість після поєдинку партнери по команді вручили мені знаряддя-тризуб бога Посейдона, яке за традицією «Шторма» вручається найкращому гравцю матчу. Так що звання MVP для мене чудова пам'ять і мені цього достатньо.

– Чи багато компліментів почув на свою адресу після гри?
– Навіть під час матчу лунали вітальні репліки. Той самий воротар Едік Захарченко, коли я до нього під'їхав після другої шайби, кинув мені вслід: «Майстерюга». Потім уже привітали хлопці та родичі: мама, тато, бабуся, дідусь, тітка, а також моя дівчина Катя. Запам'яталося, як після гри до нас із Катею підійшов Олександр Васильович (Бобкін. – Прим. авт.) та гордо вимовив моїй дівчині: «Сьогодні Вітя – молодець!». Нічого видатного, але мені було дуже приємно це чути від головного тренера.

– Трійка нападу Ніконов – Алексюк – Стецюра грає у такому поєднанні з початку чемпіонату. Як тобі така «хімія» на льоду?
– Порозуміння в зоні суперника покращується з кожною грою, зв'язки відточуємо. Скажімо, у попередній топ-грі проти «Кепіталз» наша ланка закинула дві із трьох шайб. У ворота «Сокола» – ще гол, якщо не брати до уваги моє перше взяття воріт у більшості. Загалом, у мене круті партнери! Валентин Алексюк – досвідчений майстер, допомагає словом та ділом, вміє прикрити шайбу корпусом, дуже гарний біля бортів. Також винятковий і Стець (Сергій Стецюра). Він молодий, швидкий, із сильним кидком та шикарним дриблінгом.

– А в яких компонентах сильніший Віктор Ніконов? Як би ти охарактеризував себе?
– Іноді мені вдається непогано кидати по воротах. Непогано можу зіграти у «тіло», комфортно почуваюся у силовій боротьбі. Втім, іноді мені здається, що я здатний показати всього потроху, але поки що не на найвищому рівні. Є куди рости і куди прагнути. До сильних сторін, хіба що, можу віднести гру коліном (сміється).

– Ціную твій гумор. Це відсилання до нещодавньої зустрічі проти «Кепіталз», де ти спробував у бійці «відзначитися» недозволеним прийомом із карате – ударом коліна.
– Взагалі, це не з карате. У моєму арсеналі є тайський бокс і змішані єдиноборства (ММА).

– Звідки навички?
– Поки я був «на паузі» у хокеї, три роки займався цими видами спорту в Одесі. Що мене підштовхнуло? Чоловік має бути сильним! У 18 років прийняв рішення «з нуля» бити мішки по 5 годин на день і опановувати нові навички. Брав участь у боях на турнірах, а коли зрозумів, що вже в змозі постояти за себе, родину та друзів, то відійшов від активних занять та повернувся до хокею. Зараз, якщо «Шторм» не на виїзді, можу зрідка раз на тиждень взяти участь у спарингу для підтримки форми.

Не сказати, що я люблю битися на льоду, але коли проти мене чи моїх партнерів нахабно поводяться, тоді готовий вступитися і застосувати ті вміння, які я придбав у єдиноборствах. Так і сталося у київському поєдинку. А коліно у тій сутичці з опонентом у мене вилетіло рефлекторно.

– Незважаючи на молодість складу, «Шторм» приймає виклики суперника та вміє діяти у силовій манері.
– Це вимога нашого тренерського штабу. У нас вся команда так грає, бо Олександр Васильович не любить, коли гравець прокатується. Гра з «Кепіталз» показова в цьому плані. Коли з нами починали жорстко грати, ми їм відповідали тією самою монетою.

– Поясни, чому 2021 року кинув хокей у херсонському «Дніпрі»?
– Депресивний стан накотив. Пішов спад у грі. Мені не подобалося те, як я грав, що робив, перестав чогось прагнути, тому вирішив абстрагуватися і переключитися. Тоді я був підлітком, який не зміцнів ментально, психологічно та фізично. А зараз у мене зовсім інший підхід до справи та міцний моральний стан. За час паузи в хокеї я перечитав чимало книг на тему психології, впорядкував себе в плані дисципліни та звичок. Тому що спорт – потребує дисципліни. Особливо сподобалося видання «Атомні звички». Це до питання про те, щоб у побуті ти не змушував себе щось робити через силу, через не хочу, а все відбувалося згідно з твоїм графіком на підсвідомому рівні мислення. Наприклад, раніше я нічим певним не жертвував: якщо не хотів йти на додаткове тренування, то я не йду. А зараз я розумію, що без шліфування майстерності на додаткових заняттях прогресу можна і не дочекатися. Тому зараз у мене розписаний графік на кожен день: паралельно спорт та своє дозвілля.

– Цікаво, що обов'язкове є у твоїй програмі вдосконалення?
– Можу прокинутися і зрозуміти, що мені час попрацювати в залі, але обов'язково я маю вдосконалювати свій кидок, тому на щоденній основі йду в кидкову зону у Палаці спорту та «стріляю» по воротах по 200 разів у вільний час.

– І як ведеться облік кидків?
– Сам рахую про себе. Це мені подобається. Зрозуміло, що можуть бути плюс/мінус коливання у цифрах, але це невеликі відхилення від встановленої позначки.

– Треба ж! А як на тебе вийшов «Шторм» цим міжсезонням?
– Не клуб вийшов, а я сам виявив ініціативу. Якось на очі потрапив склад команди та знайомі особи в ньому, знайшов номер головного тренера і наважився запропонувати свої послуги. Олександр Васильович, звісно, ​​не повірив своїм вухам.

– Що сказав Бобкін?
– Насамперед те, що навіть у Маріо Лем'є не була така тривала пауза поза хокею, як у тебе (сміється). В результаті домовилися взяти мене на перегляд, до якого я почав готуватися з 27 травня – це день, коли я вперше за три роки став на ковзани з аматорами в Одесі. До речі, тому я й узяв ігровий номер «27». Дата перезапуску моєї кар'єри. Загалом, влітку тренувався як проклятий: кроси, станції з обтяжувачами, вправи у масках... Коротше, зробився легкоатлетом, щоб на землі почувати себе у добрій фізичній формі. Загалом так і вийшло. А на льоду потрібен час повернути навички, щоб руки згадали ключку. У результаті так і склалося затриматись у «Штормі».

– Які цілі сформував для себе на сезон?
– Отримувати задоволення від хокею, додавати в ігрових аспектах від матчу до матчу та допомагати команді йти до заповітної мети – чемпіонства! Чому б і ні? А ще хотілося б пробитись до складу збірної України на Всесвітню зимову Універсіаду-2025.

– «Шторм» вже переграв усіх прямих конкурентів і рухається дистанцією без поразок. Одеський клуб не зупинити?
– Ми добре стартували, але це лише п'ять ігор. Попереду – 25 зустрічей і маятник може хитнутися у зворотний бік. Не дай Боже травма в одного-двох гравців і ситуація зміниться. Візьміть той самий «Сокіл», лазарет якого заповнений. Коли всі травмовані повернуться, кияни знову постануть грізною силою. Списувати з рахунків нікого не збираємось. Злети та спади властиві кожній команді.