Шахтар став банальним та нецікавим

Та дива ніхто й не чекав. Ми всі розуміли, який зараз «Арсенал» і де зараз «Шахтар». Аби не 0:3, як у попередній грі з «Аталантою». І аби не 1:5, як у попередній виїзній грі проти «канонірів».

Усього лише 0:1. Та й той один – власне автогол. При цьому є навіть удар «помаранчево-чорних» у площину воріт суперника. Це перший такий удар із гри за три матчі. І останній поки що.

Виходить, що віце-чемпіон Англії на рідній арені ледь вимучив за фактом перемогу у чемпіона України. Чи можна радіти? Ну, чи можна не дуже засмучуватися? Адже можна ж, правда?

А ось це навряд. Тому що все насправді погано. На мій суб'єктивний погляд, команда Мікеля Артети у поєдинку проти «Шахтаря» зіграла у пів ноги. Я можу у зв'язку з цим помилятися. Але особисто у мене склалося саме таке враження.

Проте переможців не судять, як правило. І до цих переможців нам наразі справи немає. Нам є справа до тих, хто програв. І ці, котрі програли, запам'яталися, якщо за великим рахунком, то лише цим єдиним ударом у площину чужих воріт – дальнім пострілом Педрінью у вже компенсований час.

Можна ще за бажання згадати сейв Різника під час виконання одинадцятиметрового удару, але в тому випадку, якщо говорити об'єктивно, то варто віддати належне не так нашому голкіперу, як незграбності Троссарда.

Той момент нагадав ситуацію в дебюті зустрічі «Болонья» – «Шахтар», коли у шкурі невдахи-«каноніра» опинився «гірник» Судаков.

От і все. Більше у виконанні команди Маріно Пушича згадувати нема чого. «Потрібно віддати належне «Шахтарю»: вони хоробрі», - це післяматчеві слова головного тренера «Арсенала».

Якщо чесно, то ці слова Артети мені говорять не про констатацію, а радше про втіху. Мовляв, тримайтеся, ми знаємо, як вам важко зараз, але ви стараєтесь, і ви хороші.

Якось так. Біда в тому, що нічого іншого до цієї характеристики тренера суперників про нашу команду приліпити не вдасться. За всього бажання не вийде.

Так, «Шахтар» справді намагався. Не знаю, чи намагався не програти, але грати справді намагався. Наскільки міг. Наскільки може зараз.

Однак, як ми всі добре знаємо, немає такої професії – хороший хлопець. І за одне старання, за одну хоробрість турнірні бали не дають.

І ось далі ми приходимо до першооснови. До усвідомлення, точніше до констатації, що «Шахтар» зараз уже не прогресує. Більше того, «Шахтар» зараз регресує. Це моя особиста думка, проте забрати мої слова назад навряд чи хтось зможе мене переконати.

«Шахтар» став банальним, «Шахтар» став передбачуваним. «Шахтар» став нецікавим. Схоже, що Маріно Пушич вихлюпнув усі свої ідеї, всі свої емоції та нововведення у перші місяці роботи у донецькій команді.

Перемога над «Барселоною» у листопаді минулого року стала вінцем творчості боснійського хорвата на чолі «гірників». Далі розпочався незрозумілий регрес. І особисто мені складно згадати ще один подібний перфоманс у виконанні нинішнього наставника «Шахтаря» та його підопічних. Перемоги над «Оболонню» чи «Карпатами» не пропонувати: надто вже нерівні сили.

Восени минулого року призначення Пушича на тренерський місток «гірників» здавалося і порятунком, і одкровенням. Нині здається непорозумінням. Як призначення його попередника, ван Леувена.

«Я не був повністю задоволений грою з м'ячем у першому таймі» – це Пушич про першу половину гри проти «Арсенала». Авжеж, капітан Очевидність. «Шахтар» на той час практично не торкався м'яча. І хіба щось потім змінилося кардинально, якщо говорити про «тренерську руку»?

«Я побачив свою філософію, особливо в другому таймі». Його філософія – це єдиний удар у площину воріт, та й той у компенсований час?

Дивно. Якщо не сказати більше.

Хоча я усвідомлюю, що більшого зараз ніхто не скаже. Я – про «говорячі голови» донецького клубу. «Повна підтримка», «цілковита довіра», - буде щось на кшталт цього.

Та й нехай. Їм видніше. Та й господар – пан.

Тільки ситуація може вирішитися вже найближчим часом. Вирішитися сама собою. Радикально вирішитись.

Найближчої неділі – українське Класико. Наразі «Шахтар» відстає від «Динамо» на шість очок. Якщо команда Пушича програє команді Шовковського, то відставання стане не просто критичним, воно стане непереборним.

Власне, нічия теж мало чим може допомогти «помаранчево-чорним» з огляду на особливості нашого чемпіонату.

Тож у Пушича залишається єдиний шанс зберегти своє робоче місце – перемогти 27 жовтня.

Інакше свою філософію Маріно бачитиме вже в іншому місці.