МАНДЗИН: «Естонський вітер заважав стріляти. Іноді я перемагав, іноді він»

Український спортсмен Віталій Мандзин зробив золотий дубль на чемпіонаті світу з літнього біатлону, піднявшись на найвищу сходинку подіуму в естонському Отепяя й після гонки переслідування.

– Вітаю із другою перемогою, що зараз відчуваєте?

– Дякую, дякую за вітання! Можливо зараз я поки до кінця не усвідомлюю всього, але відчуття наразі тільки приємні. Я дуже задоволений своїм результатом на чемпіонаті світу. Можливо, навіть не очікував, що буду так високо, та задоволений, що ми з командою змогли показати такий результат в Естонії.

– Деякі спортсмени говорять, що літні результати не важливі, не дуже важливі і літні змагання. Ви увійшли у топ-6 в першій гонці, потім вибороли два золота. Наскільки важливі для вас особисто ці старти, та як вони показують рівень підготовки?

– Літній чемпіонат, навіть коли він нам дає не тільки хороші емоції, показує результат зробленої влітку роботи. Для мене особисто літні старти мотивуючі, а надто після трьох місяців важкої роботи, яку ми зробили із командою. Постійні тренування, монотонна щоденна робота: психологічно це досить тяжко. А от такі яскраві емоції, такі позитивні моменти показують, що ми недарма працюємо і рухаємося у вірному напрямку. Так, можливо, це й не такий важливий старт, як зимою, та з нього можна винести якісь певні моменти, побачити плюси та мінуси. До того ж, це хороший досвід, тож потрібно робити аналіз і рухатись далі.

– Якщо проаналізувати цю гонку, то ми бачили, як досить потужно ви пройшли перші чотири кола, навіть незважаючи на той єдиний промах на першому вогневому. Навіть відігравали за часом у швидких норвежців. Та що сталося на останній стрільбі, коли ви тричі схибили?

– Чесно скажу, трохи соромно за ті три промахи, адже гонка була практично ідеальною. Вчинив якось по-дитячому, прикро дуже. Звісно, я бачив, що запас у мене достатній. На останньому колі їхав і думав, що, якби це була щільна боротьба за перше місце, я б її програв. Так, повторюсь, що дуже прикро за ті промахи, не так я планував пройти останній рубіж. Та всю гонку я не їхав із запасом, намагався відпрацьовувати кожен метр дистанції, розумів, що позаду мене хлопці можуть стріляти чисто і наздоганяти. До того ж, вони в групі їдуть, а я один, а це важче. Тож всю гонку я тримав високий темп і, приходячи на останню стрільбу, був вже трохи втомлений. Можливо психологічно десь не допрацював. Не можу записати ті промахи у плюс, та це – досвід, тож треба вносити корективи.

– Звісно, що тут штрафні кола менше – 75 метрів, їх можна швидше долати, і все ж, що відчували, про що думали, коли йшли на штраф, сподівалися, що часу достане, аби знов очолити гонку?

– Намагався кола ці пробігти якомога швидше, бо не орієнтувався, наскільки далеко чи близько від мене переслідувачі. Вже коли виходив зі стадіону озирнувся і нікого позаду не побачив. Звісно, на останньому колі я також намагався тримати хороший темп, та трішки збавив, бо вже розумів, що виграю цю гонку.

Читайте також:

Літній ЧС із біатлону. Мандзин завоював золото в персьюті юніорів

– Ви добре знаєте цю трасу. І все ж, чи допоміг тренувальний збір в Отепяя напередодні чемпіонату світу?

– Так, цю трасу я знаю, ми тут бігли і зимовий чемпіонат світу, і на зборах я тут був. До того ж на тренуваннях ми проходили такий формат гонки: п’ять кіл та чотири рубежі. Перед стартом я включив запис тренування, яке проводив. Я стартував першим, і це перший мій такий досвід у кар’єрі на такому високому рівні. Тож відчував подвійну відповідальність, та намагався робити свою роботу як вмію, думав, що йду у гонку не лідером, а просто під першим стартовим номером. Тож думаю, що цей збір в Естонії допоміг, бо ми були більш пристосовані до цих умов. Правда, не скажу, що потрібно багато часу, щоб пристосуватися до цієї траси.

– Так, вчора було золото, та сьогодні ж новий день і новий старт, на який ви виходили із значною перевагою, навіть не зважаючи на те, що цей час був поділений навпіл. Чи відчували тиск та відповідальність, адже вперше стартували під номером один?

– Я завжди намагаюсь вчорашній день залишати у минулому і жити сьогоднішнім. Можливо, й не до кінця це виходить, адже для мене таке вперше. Старався не думати про вчорашній старт, відкривав чистий аркуш нового дня, щоб писати нову історію свого життя.

– Тут, в Отепяя, ви завоювали медаль в естафеті ЮЧС, тут отримали свій особистій малий Кришталевий глобус, а тепер завоювали дві золоті нагороди. Чи можете сказати, що Отепяя – особливе для вас місце, де все вдається?

– Вперше я тут був у 2019 році, мені в Отепяя дуже сподобалося. Це невеличке затишне місце, але має крутий біатлонний комплекс. І справді це місце мені запам’яталося успішними для України гонками. Так, можу сказати, що це особливий для мене стадіон, хоча цей естонський вітер дуже заважає стріляти, та я намагаюсь із ним боротися. Інколи я його перемагаю, інколи він – мене (сміється).

– А які плани після чемпіонату світу?

– Ми їдемо буквально на тиждень додому, а далі продовжуватимемо літню підготовку, відправимося на збір до швейцарського Ленцерхайде.

– Чи хочете зараз щось сказати своїм вболівальникам?

– Хочу подякувати всім рідним, близьким, всім, хто підтримує мене, а іноді й не підтримує. Дякую нашим Збройним силам за те, що ми можемо бути присутніми тут, в Естонії, на чемпіонаті світу. Велике дякую всім! Зустрінемося взимку.