Наша фішка – друга половина дистанції. Лузан та Рибачок – про свій успіх

9 серпня скарбничка збірної України на Олімпійських іграх в Парижі поповнилася 11-ю нагородою. Віце-чемпіонками у каное-двійці на 500 м стали Людмила Лузан та Анастасія Рибачок, повторивши свій срібний успіх Токіо-2020.

Фінішувавши третіми у півфінальному заїзді, український екіпаж не був серед лідерів на першій половині дистанції у фіналі. Проте українська двійка видала такий фінішний спурт, що втриматися під його натиском зуміли лише чемпіонки Токіо-2020 Сюй Шисяо та Сунь Мен'я. Лузан та Рибачок 1,49 секунди поступилися представницям Китаю та на 0,04 випередили бронзових медалісток з Канади.

Розповідаючи про свій успіх у мікст-зоні, українські спортсменки зізналися, що навмисно причаїлися і не стали привертати до себе увагу перед вирішальним запливом, а вони не могли повірити, що їм це вдалося і перепитували одна одну чи це не сон:

Людмила Лузан: «Ми від самого початку домовилися, що ми ні на кого не дивимося і просто робимо свою роботу. Якщо всі виїжджають, проте ми не лідери, ми все одно робимо свою роботу і на фініші віддаємо все, що у нас є. Просто максимально все. Так і вийшло, ми це зробили. Дійсно, після 200 метрів я відчувала, як з кожним гребком ми наближаємося.

Коли ми їхали в Токіо, то це була така дитяча мрія. Хотілося перемагати і святкувати. Зараз ми відчували велику відповідальність перед нашими захисниками та всією Україною. Нам хотілося якнайкраще виступити, щоб підняти синьо-жовтий прапор у Парижі. Щоб про українців говорили, що ми незламні, що ми боремося і в будь-яких умовах ми будемо доводити, що Україна є і завжди буде. Ця медаль дуже важлива для нас, для нашої країни. І ми неймовірно щасливі та все ще не віримо».

Анастасія Рибачок: «Останні 200 метрів всі екіпажі завжди працюють, зціпивши зуби, терплять і догрібають, як можуть. А наша фішка – друга половина. Ми, навпаки, можемо злегка пройти першу половину, але додаємо максимально в другій, і це працює. Ми програли лише китаянкам, які є дуже сильними суперницями й програли менше, ніж в Токіо. Але знаєте, мене рік не було, Люда три роки без перепочинку працювала. В Україні – війна. За цих обставин, мені здається, ми зробили все, що могли.

Мені зараз взагалі хочеться просто плакати від щастя. Це мої другі Ігри. Мене посадили в двійку після декрету з розрахунком, що ми претендуватимемо на медаль. І так, хотілося всім довести, що це зробили не дарма. Віддячити, що в мене повірили і напарниця, і тренери, і мій чоловік з батьками. Для мене ця медаль – на вагу золота. Кілька наших знайомих, які зараз на фронті, та просто захисники – писали моєму чоловікові, що вони за нас вболівають, і це дуже мотивує і дає нам такої сили!»

Попереду в Людмили Лузан та Анастасії Рибачок – виступ в каное-одиночці на 200 м, де вони вже вийшли у півфінал. Спортсменки наголосили, що срібло додасть їм впевненості, адже тепер на них не буде такого великого тиску і вони не матимуть таких переживань, які можуть завадити показати все, на що вони здатні.