ЛИСКУН: «У 4-му стрибку пішла вниз на живіт, а треба було вниз головою»

«Так само з 5-м стрибком: має бути вниз головою, а я пішла спиною»

06 серпня 2024, 07:23 | Оновлено 06 серпня 2024, 07:58

700

ЛИСКУН: «У 4-му стрибку пішла вниз на живіт, а треба було вниз головою» — Getty Images/Global Images Ukraine. Софія Лискун

Українська спортсменка Софія Лискун не зуміла пробитися у півфінал в стрибках у воду з 10-метрової вишки на Олімпіаді-2024.

За підсумком кваліфікації Лискун набрала 253.10 бала та посіла 25-те місце. Після кваліфікації Лискун оцінила свій виступ, а також розповіла, що завадило пройти у півфінал:

«Думала, що зможу потрапити у півфінал, але не вийшло. Буває таке. Фінішувала 25-ю, на минулій Олімпіаді була 29-ю, потрохи рухаюся вперед (сміється). Не вийшли 4-й та 5-й стрибки. Якби вийшов 4-й стрибок, мабуть, я б потрапила до півфіналу. Але так сталося.

Що пішло не так під час стрибків? У мене ще на розминці 4-й стрибок не дуже виходив. Але я думала, що ось зараз все буде добре. Але не пішло. Буває таке. 5-й стрибок – так само. У 4-му стрибку пішла вниз на живіт, а треба було вниз головою. Так само з 5-м стрибком: мав бути вниз головою, а я пішла спиною.

Ця програма була погоджена ще за декілька місяців до Олімпіади. Нічого не змінювалося, готувала ці стрибки, які й виконувала на Олімпіаді. Так, просто виконання підвело. Якби мені поставили не 4 бали, а 6 за 4-й та 5-й стрибок, то, може, теж потрапила б у півфінал. Але моя помилка коштувала мені півфіналу.

Сезон? У нас в Україні все пішло не так ще з 2022 року. І коли ми готуємося, і нам під час сирени треба бігти до підвалу, а тобі треба стрибати з 10-метрової вишки. Десь за два тижні перед приїздом сюди заходжу на 10-метрову вишку, й у нас починаються вибухи поруч із нашим районом. І що нам робити: спускаємося донизу, закінчується тренування, і лише знову приходимо – все по-новому.

Мабуть, так, проблема в тому, що тренуємося в Україні за умов вибухів. Десь на ментальному рівні. Для мене війна вже 10 років, бо я родом з Луганська, і те, що відбувається там – люди ж просто про це не говорять. У мене там залишилися бабуся, племінниця, і я на зв'язку з ними. І вони мені дзвонять і кажуть, що там відбувається. Всі кажуть, що в Луганську все добре, але насправді не все добре. Іноді теж прилітає, іноді хочеться закритися і не виходити нікуди».