Головна суперзірка Парижа-2024. Леон Маршан став героєм домашньої Олімпіади

Леон Маршан говорив, що йому подобається тиша під водою. Цей момент, коли він закінчує коло, перевертає тіло, притискає ноги до стіни і спрямовується вперед. Там, унизу, він один, навіть якщо вся його країна і весь світ спостерігають за ним.

На 15 метрів у середу ввечері, вийшовши на фінальне коло 200-метрового запливу батерфляєм майже на цілу секунду пізніше за угорця Крістофа Мілака, Маршан занурився у воду, і це здалося йому вічністю. Тим часом у повітрі французи видавали такі звуки, яких ви ніколи не чули.

Очікування закінчилося, коли Маршан сплив на поверхню води, раптово опинившись майже на рівних із Мілаком. У тиші він ліквідував відставання. А потім на цьому шумі він кинувся до фінішу за першою з двох золотих медалей цього вечора, яка перетворила цього хлопця на того, кого так відчайдушно потребували ці Олімпійські ігри.

Кожному епосу потрібен герой, надлюдина, що спустилася з іншого світу зі здібностями, які ми не можемо осягнути, і непередаваним способом бути тим, чого всі хочуть, саме тоді, коли вони цього хочуть. Таким героєм Олімпійських ігор 2024 року в Парижі став Маршан.

Париж отримав право на проведення Ігор у вересні 2017 року. Маршану тоді було 15 років, він був підлітком-плавцем у Тулузі, 2000-літньому місті з теракотовими будинками, півмільйонним населенням і видом на Піренейські гори. Маршан був талантом, звісно, але ніхто не вважав його мега-богатирем, якому судилося стати обличчям цих Ігор.

Те, що він став саме таким, робить це відчуття ще більш щирим. Париж закохався в нього. Тією любов'ю, про яку співають у піснях. Ідеалістично. Шалено. І найголовніше – це кохання взаємне. Він – їх. Вони – його.

Спочатку була неділя, коли тисячі людей стояли у звивистій черзі за кілька годин до того, як «Ла Дефанс Арена» відчинила свої двері, в передчутті того, як Маршан боротиметься за золото у своєму головному виді – 400 комплексом. Опинившись всередині, вони отримали енергію, яка з передчуття перетворилася на щось зовсім інше. Серцебиття. Маршан підійшов до блоку, опустив голову і зрозумів, що перед ним. Пізніше він сказав: «Я розплющив очі, прислухався до того, що відбувається навколо». Заплив почався, і 22-річного спортсмена понесло вперед.

|
Getty Images/Global Images Ukraine. Леон Маршан

Маршан приплив до фінішу за 4:02.95, майже на шість секунд випередивши японця Томоюкі Мацусіту, який посів друге місце. Він побив олімпійський рекорд Майкла Фелпса, причому Фелпс дивився заплив зі студії телеканалу NBC. Це була не тільки перша золота медаль Маршана. Це була його перша олімпійська медаль у кар'єрі.

У вівторок вранці, після одноденної перерви на національне похмілля, Маршан повернувся в «Ла Дефанс», як лицар, який повернувся з походу. Натовп ледве стримував себе, сидячи на інших запливах на 200 м батерфляєм і 200 м брасом, чекаючи виходу Маршана. Шум почався, коли вони зрозуміли, що він уже в дорозі. Потім він вийшов із тунелю на майданчик басейну під гуркіт грому.

«Ле-Он!

Хлоп-хлоп-хлоп

Ле-Он!

Хлоп-хлоп-хлоп».

В обох запливах Маршан зробив достатньо, щоб продовжити боротьбу за медалі в середу.

Уболівальники почали сідати на потяги вже після обіду, щоб дістатися до західного передмістя Нантерра. На них чекало болісно довге очікування, щоб знову побачити, як пливе їхній кумир. Початок о 20:30 на стадіоні «Ла Дефанс». Один уболівальник із гігантською вирізкою обличчя Маршана сів у поїзд на станції Сен-Лазар о 15:30.

Натовп розрісся, коли арена відкрила свої двері за 90 хвилин до початку сесії. Перекупники пропонували квитки категорії С за 300 євро. Двоє незнайомців-одинаків зацікавилися, посперечалися, чи варто їм купувати їх разом, і погодилися на угоду. Один із них, Стефан, сказав: «Люди говорили мені, що я збожеволів, коли я сказав, що збираюся спробувати». До кінця вечора ці 300 євро здалися вигідною угодою, тому що дозволили побачити історію. Як і 1000 євро, які просили перекупники за квитки категорії А.

Через 54 хвилини після перемоги на дистанції 200 м батерфляєм Маршан повернувся на арену для церемонії вручення медалей. «Марсельєзу», національний гімн Франції, співали з ясними очима і на весь голос. Піднявшись на подіум, Маршан лише окинув поглядом простір і посміхнувся. Зійшовши з подіуму, коли Мілак і канадець Ілля Харун почали здійснювати коло пошани навколо басейну для традиційного привітання, Маршан вказав на найближчий кутовий вихід і вийшов.

Коли він повернувся, овація була схожа на подяку. Вдячність за те, що він уже зробив. І вдячність за те, що, здавалося, всі знали, що він ось-ось зробить. 2:05.85. Черговий олімпійський рекорд, встановлений завдяки чудовим останнім 50 метрам, коли натовп вболівав за нього в єдиному пориві.

Getty Images/Global Images Ukraine. Леон Маршан

«Думаю, саме тому я зміг виграти», – сказав пізніше Маршан. «Я взяв цю енергію».

Перший в історії плавець, який переміг на одних і тих самих Іграх на дистанціях 200 батерфляєм і брасом, вийшов із води.

Маршан вказав на людей. Люди відповіли йому тим самим.

Любов, якої давно не було.

Поява Маршана прийшла якраз у потрібний час і з усіх потрібних причин. Справа не тільки в результатах, часі, медалях. Справа в Маршані в усіх його проявах. Його батько, Ксав'є, плавав на чемпіонатах світу за Францію. Його мати, Селін Бонне, виступала за Францію на Олімпійських іграх.

Однак Леон не схожий на зірку, здатну затьмарити сонце. Він не такий високий, як Фелпс. Його руки не такі довгі, як у Раяна Лохте. Його зріст – 187 см, і, коли він стоїть поруч з іншими олімпійськими плавцями, він має, ну, відносно нормальний вигляд. Він сором'язливий, посміхається після запливів. У нього світле волосся.

Але потім він пливе. І коли Леон Маршан пливе, ви бачите щось інше, а французи відчувають щось інше. Він рухається у воді не як боєць, а як танцюрист. Кожна частина його тіла перебуває під контролем, ідеально паралельно дну басейна.

«Те, як він може рухати хребтом, – каже Гербі Бем, асистент головного тренера (а нині головний тренер) команди Arizona State під час перебування Маршана там, – це те, чого я ніколи не бачив раніше, до нього».

У кожній хорошій історії кохання є поворот: час, проведений у розлуці, коли стає зрозуміло, що сенс існування двох – у тому, щоб вони були разом.

Для Маршана цей час минув у Сполучених Штатах. Ніхто точно не знав, що робити з французом, коли він прибув до «Arizona State University» на навчальний рік 2021/2022. Він надіслав холодного листа перед Олімпійськими іграми 2021 року, сподіваючись тренуватися під керівництвом Боумана, легендарної людини, яка також допомогла виростити Фелпса.

Getty Images/Global Images Ukraine. Леон Маршан

«Коли він вирішив приїхати в ASU, він був хорошим плавцем, але не найкращим», – каже Бем. «Але потім було так: «О, чорт, цей хлопець кваліфікувався на Олімпійські ігри». А потім: «О, цей хлопець щойно посів шосте місце на Олімпіаді».

Джеймс Дон, тоді ще першокурсник з Арізони, на першому тренуванні плив на доріжці навпроти Маршана. У підсумку Дон плив по одній стороні басейну, прикувавши погляд до Маршана. Рухливість його щиколоток. Робота його ніг. Ергономічність рухів.

«Він створює приливну хвилю», – каже Дон. «Коли перебуваєш поруч із ним, відчуваєш, ніби пливеш по відкритій воді».

Три роки, проведені Маршаном в «Арізона Стейт», перетворили його на машину, але насамперед – забрали його з Франції. Ксав'є Маршан навчався в коледжі в Оберні, і Леону порадили виїхати за кордон, бути самостійним, рости. Темпе був очевидним вибором через Боумана.

Побічний ефект від того відрізка життя не можна було зрозуміти на самому початку, але зараз він очевидний. Найважливіші роки становлення Маршана, з 19 до 22 років, пройшли в пустелі уваги. Він перетворився з елітного плавця міжнародного рівня на суперзірку світового масштабу майже за 6000 миль від дому. В Аризонському державному університеті його впізнавали то тут, то там. Одного разу однокурсник з інформатики вирвав сторінку з блокнота і попросив його розписатися. Але нічого схожого на те, що було у Франції.

Ізольований від пасток слави, Маршан був вільний і міг зосередитися на роботі. Так він і вчинив. Єдина різниця між ним і його товаришами по команді полягала в тому, що на змагання з плавання він приходив із сумкою Louis Vuitton і в годиннику Omega. Обидві компанії підписали з ним спонсорські контракти, оскільки він став фаворитом на золоту медаль у 2024 році.

Це літо завжди було кінцевою точкою, вершиною. Маршан мав стати обличчям цих Олімпійських ігор. На початку цього тижня, коли Дон, сусід Маршана по кімнаті в Темпі, прибув до Парижа, заплативши за свій проїзд, щоб побачити змагання свого приятеля, його машина виїхала з аеропорту Шарля де Голля на шосе. Перше, що він побачив за вікном? Обличчя Леона на хмарочосі.

Ось із яким тиском зіткнувся Маршан на цих Іграх. Безперервна увага, яка несе в собі такий тягар, який ви й уявити собі не можете.

Але Маршан ніс його, жодного разу не моргнувши, не кажучи вже про те, щоб прогнутися. Наче його самого несли на руках.

Іноді тиша любить шум.

Брендан Квінн, The Athletic

Переклад і адаптація – Олег Дідух