Погачар пише історію, останній подіум Томаса. Підсумки Джиро д'Італія-2024

Погачар побив рекорд Бассо

Перед початком третього тижня Джиро-2024 перемога Тадея Погачара в загальному заліку ні в кого сумнівів уже не викликала. Інтрига була хіба що в тому, якою буде підсумкова перевага словенця над другим місцем. Чи поб'є він рекорд 21-го століття (9:18 Івана Бассо на Джиро-2006)? Чи перевалить перевага Погачара за 10 хвилин?

Місія була виконана рівно наполовину: капітан «UAE Emirates» рекорд Бассо перевершив, але до 10 хвилин зовсім трохи не дотягнув – 9 хвилин і 56 секунд у підсумку. Найбільша перевага переможця Джиро в загальному заліку з 1965 року, проте останнім Гран туром з перевагою переможця в більш ніж 10 хвилин залишається Тур де Франс-1984, коли Лоран Фіньйон виграв у Бернара Іно 10 хвилин і 34 секунди.

📊Timegap between 🥇and 🥈 in the final GC of a Grand Tour (since 2000):

9:56 - 🇮🇹’24 (🏆🇸🇮Pogačar)
9:18 - 🇮🇹’06 (🇮🇹Basso)
7:37 - 🇫🇷’14 (🇮🇹Nibali)
7:31 - 🇮🇹’01 (🇮🇹Simoni)
7:29 - 🇫🇷’23 (🇩🇰Vingegaard)
7:17 - 🇫🇷’02* (🇺🇸Armstrong)
7:06 - 🇮🇹’03 (🇮🇹Simoni)
6:44 - 🇫🇷’01* (🇺🇸Armstrong)

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) May 25, 2024

Чи міг Погачар подолати рубіж у 10 хвилин? Звісно, міг, проте не хотів робити це ціною надзусиль: він тримав у голові свою більш масштабну мету – захід на дубль Джиро+Тур. Останні новини шанси словенця точно не підвищують: Йонас Вінгегор був помічений на тренувальному зборі на Мальорці. При цьому Критеріум Дофіне данець точно пропустить, а в таборі «Visma Lease a Bike» продовжують раз у раз повторювати одне й те саме: Вінгегор поїде Тур, тільки якщо буде готовий до нього на 100%.

На третьому тижні нинішньої Джиро Погачар додав у свою скарбничку ще дві перемоги на етапах. При чому перша з них буквально сама прийшла в руки Тадею, хоча ні він, ні його команда цілеспрямовано на це не працювали. Однак на 16-му етапі до Санта Крістіни у певний момент «Movistar» вирішила роздати під атаку свого капітана, Ейнера Рубіо, і тим самим практично нейтралізувала відрив дня – Погачар не міг не скористатися таким подарунком і пішов в атаку. Можна лише поспівчувати Джуліо Пелліццарі, якого робота «Movistar» позбавила перемоги на етапі на дебютній Джиро.

Ну а 20-й етап з подвійним проходженням Монте Граппи Погачар вицілював від самого початку, і видав на ньому черговий космічний перфоманс: перемога атакою за 34 км до фінішу (значна частина з них – спуск до фінішу, але тим не менш), понад дві хвилини переваги над усіма суперниками і рекорд сходження на Монте Граппу: 51 хвилина і 42 секунди – аж на 57 секунд швидше, ніж Найро Кінтана у 2014 році у форматі розділки.

Погачар став лише четвертим гонщиком у 21-му столітті, який виграв на одному Гран турі 6 і більше етапів. До нього це вдавалося лише чистим спринтерам – Маріо Чіполліні, Алессандро Петаккі (двічі) та Марку Кевендішу. Генеральщики ж шести етапів на одному Гран турі не вигравали ще з першої половини 90-х:

📊🏆Last riders with 6+ stage-wins in a single GrandTour:
🇮🇹’24: 🇸🇮Pogačar (6)
🇫🇷'09: 🇬🇧Cavendish (6)
🇮🇹'04: 🇮🇹Petacchi (9!)
🇮🇹'03: 🇮🇹Petacchi (6)
🇮🇹'02: 🇮🇹Cipollini(6)
🇪🇸'94: 🇫🇷Jalabert (7)
🇪🇸'94: 🇨🇭Rominger (6)
🇪🇸'88: 🇳🇱Hermans (6)
🇮🇹'80: 🇮🇹Saronni (7)
🇫🇷'79: 🇫🇷Hinault (7)

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) May 25, 2024

Прийшов, побачив, переміг. Дебют Погачара на Джиро вийшов просто феноменальним. І той факт, що він їхав «Корса роза» вперше в кар'єрі, дозволив лідеру «UAE Emirates» ще раз вписати своє ім'я в історію велоспорту. Словенець став лише третім гонщиком в історії, який піднявся на подіум у своєму дебюті на кожному з трьох Гран турів. У 2019 році на Вуельті Погачар став другим, а свої дебютні Тур і Джиро взагалі виграв. До нього піднятися на подіум у своєму дебюті на кожному з Гран турів вдавалося тільки двом суперлегендам – Феліче Джимонді та Бернару Іно. Більш ніж гідна компанія, але Погачар вже до 25 років зібрав такий послужний список, що в такій компанії зовсім не виглядає випадковим гостем.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тадей Погачар

Таке тотальне домінування, які ми побачили у виконанні Погачара, багато хто списує на відносно слабке поле суперників – Тадей у боротьбі зі своїми опонентами був схожий на вовка, який увірвався до курника. Однак, коли дивишся на цифри потужності, які видавав словенець на Монте Граппі чи на 15-му етапі до Лівіньо, то розумієш, що це справді були космічні перфоманси.

Перфоманси, які не могли не викликати чергову хвилю розмов про допінг. Тема вже настільки заїжджена, що занурюватися в її обговорення вкотре бажання немає. Скажу лише одне: гонщики, які бояться бути спійманими, зазвичай намагаються не привертати до себе зайвої уваги і ведуть гонку трохи не так, як це робить Погачар.

Також зазначимо, що нинішня Джиро стала рекордною в історії «Корса роза» за середньою швидкістю – 41,87 км/год. Причому, рекордною з величезним відривом. Безумовно, частково це можна пояснити відносно простим маршрутом. Але лише частково – аж надто великий розрив.

📊💨🇮🇹Giro d’Italia 2024 was the fastest edition ever by a big margin with 41.87 km/h on average (N=107, 1909-2024).

41.87: 🇮🇹’24
↕️
40.11: 🇮🇹’13, 🇮🇹’18
40.06: 🇮🇹’16
39.86: 🇮🇹’17
39.87: 🇮🇹’22
39.71: 🇮🇹’10
39.63: 🇮🇹’15
39.52: 🇮🇹’21
39.39: 🇮🇹’21
39.24: 🇮🇹’19
39.24: 🇮🇹’23

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) May 27, 2024

Станом на цей момент Погачар за кар'єру здобув уже 77 перемог у професіоналах. Лише троє гонщиків в історії робили це в молодшому віці – Едді Меркс, Джузеппе Саронні та Фредді Мартенс. При цьому двоє останніх відомі тим, що дуже рано вийшли на пік кар'єри і дуже рано пішли на спад.

Дані Мартінес – ще одна невдача «Ineos Grenadiers»

Цікавою була боротьба за друге місце в загальному заліку Джиро між Даніелем Мартінесом і Герейнтом Томасом. Принциповість цієї боротьби полягала не в тому, що між другим і третім місцями існує якась колосальна різниця в плані престижу, а в тому, що це було протистояння Мартінеса проти його колишньої команди, «Ineos Grenadiers».

Останні два роки кар'єри колумбійця в британському колективі були повним провалом, і це друге місце – найкращий доказ того, що «Ineos Grenadiers» зробили велику помилку, відпустивши талановитого гонщика. А також чергова демонстрація того, що в самому британському колективі не все гаразд на стратегічному рівні.

Хтось може спробувати пояснити ці невдачі відходом багаторічного боса команди, Дейва Брейлсфорда, в структуру менеджменту «Манчестер Юнайтед». Але це, відверто кажучи, притягування за вуха і спроба підігнати розв'язання задачі під відповідь: проблеми «Ineos Grenadiers» почалися не сьогодні і не вчора, а ще за часів правління самого Брейлсфорда. Команда раз по раз втрачає талановитих гонщиків, які в інших проектах розкриваються набагато яскравіше, а підписувати суперзірок, незважаючи на найбільший бюджет у Світовому турі, не вдається: навіть за Пріможа Рогліча торік боротьбу було програно та, до того ж, усе тій же «Bora Hansgrohe», куди пішов і Мартінес.

Getty Images/Global Images Ukraine. Даніель Мартінес

Чи була нинішня Джиро найкращим Гран туром у кар'єрі Мартінеса? Якщо судити виключно за результатом – то безсумнівно. Але не будемо забувати, що перший з трьох сезонів колумбійця в «Ineos Grenadiers» був дуже сильним, і на Джиро-2021 він замкнув топ-5 загального заліку. І зробив він це попри те, що працював на перемогу Егана Берналя в генеральній класифікації, а на третьому тижні в горах виглядав навіть сильнішим за свого співвітчизника. І, якщо врахувати всі ці фактори, то не виключено, що той перфоманс 3-річної давнини був більш вражаючим.

Ну а «Bora Hansgrohe» можна тільки поаплодувати. Німецька команда в нинішньому сезоні зробила олл-ін ставку на Тур де Франс, куди повезе всіх своїх головних зірок – Рогліча, Джея Хіндлі та Александра Власова. І навіть, по суті, резервним складом завоювала призове місце на Джиро, втративши на початку 3-тижневого марафону гонщика №2 в цьому складі – відкриття нинішнього сезону, Флоріана Ліповітца, який до сходження виглядав дуже непогано, і міг би й сам претендувати на високе місце в генеральній класифікації.

Ні для кого не секрет, що найближчим часом до «Bora Hansgrohe» в якості ще одного спонсора прийде австрійський гігант «Red Bull», що призведе до значного збільшення бюджету команди. З огляду на те, наскільки ефективно німецька команда нині працює, наскільки в неї гарне співвідношення бюджету до результатів, скільки гонщиків спрогресували в нинішньому сезоні, з новими фінансовими можливостями «Bora Hansgrohe» має всі шанси перетворитися на повноцінну третю силу у світовому велоспорті та на рівних боротися з «Visma Lease a Bike» і «UAE Emirates».

Останній подіум Томаса на Гран турах?

25 травня, за день до фінішу Джиро, Герейнт Томас відсвяткував свій 38-й день народження. Подарунок сам собі лідер «Ineos Grenadiers» підготував чудовий – третє місце в загальному заліку. Однак, враховуючи вік валлійця і те, як важко йому далося це призове місце в боротьбі з не найсильнішим полем суперників, є дуже серйозні підозри, що це був останній подіум для Томаса на Гран турах.

У віці 38 років і 1 дня Томас став шостим найстаршим призером Гран турів в історії:

📊Oldest riders at the GC podium of GrandTour:
41-328 | 🇺🇸Horner (🥇🇪🇸’13)
40-094 | 🇫🇷Poulidor (🥉🇫🇷’76)
39-143 | 🇪🇸Valverde (🥈🇪🇸’19)
38-252 | 🇮🇹Bartolomeo (🥉🇮🇹’28)
38-097 | 🇫🇷Poulidor (🥈🇫🇷’74)
38-001 | 🇬🇧Thomas (🥉🇮🇹’24)
37-066 | 🇫🇷Peraud (🥈🇫🇷’14)
37-003 | 🇬🇧Thomas (🥈🇮🇹’23)

— Cycling Statistics 📊 (@StatsOnCycling) May 26, 2024

На початку третього тижня потрапляння Герейнта в топ-3 взагалі виглядало під великим питанням. 16-й етап до Санта-Крістіни вийшов не дуже селективним – очна боротьба між грандами загального заліку, за великим рахунком, почалася тільки на 2-кілометровій стінці в кінці етапу. І на цьому короткому крутому пагорбі Томас виглядав дуже погано, програвши всім прямим конкурентам за загальним заліком.

Після цього здавалося, що лідер «Ineos Grenadiers» поплив, і невдача на етапі до Санта Крістіни була лише прологом до глибокої кризи на наступний день, коли на гонщиків чекав важкий етап до Пассо Брокон. А в ЗМІ поповзли чутки про те, що Томас захворів.

Однак Герейнт зумів не розвалитися і таки уникнув глибокого кризового дня на третьому тижні. Хоча на 20-му етапі на Монте Граппа валлієць знову виглядав не найкращим чином та опинився у другому уламку групи фаворитів після атаки Погачара. Антоніо Тібері ж опинився в першому осколку разом з Мартінесом, і це потенційно загрожувало Томасу втратою призового місця.

Getty Images/Global Images Ukraine. Герейнт Томас

Однак групі Тібері/Мартінеса розвинути свою перевагу не вдалося. Томасу пощастило, що поруч із ним опинився Бен О'Коннор із його вірним помічником, Валентеном Паре-Пентром. Разом вони зуміли втриматися на невеликому відставанні від Тібері та Мартінеса до вершини Монте Граппи, після чого два осколки возз'єдналися на довгому спуску до фінішу.

Ну і не можна не згадати про те, що заради збереження призового місця Томаса «Ineos Grenadiers» значною мірою довелося пожертвувати амбіціями Таймена Аренсмана в загальному заліку і його шансами на білу майку найкращого молодого гонщика. На деяких гірських етапах нідерландцю доводилося виконувати великий обсяг чорнової роботи, і значною мірою саме це вплинуло на результат його боротьби з Тібері за перемогу в молодіжному заліку.

В цілому ж Аренсман провів дуже гідний Гран тур. Так, на деяких гірських етапах, особливо на першому тижні, Таймен виглядав не найкращим чином, але при цьому проїхав дві дуже сильні розділки і додавав по ходу гонки, знову довівши, що з відновленням у нього все гаразд.

Найкращий Гран тур О'Коннора

Як і Дані Мартінес, Бен О'Коннор також провів свій, можливо, найкращий Гран тур у кар'єрі. І, як і у випадку з колумбійцем, порівнювати можна лише з гонкою 3-річної давнини. Щоправда, якщо у випадку Мартінеса йдеться про Джиро-2021, то у випадку з австралійцем – з Тур де Франс того ж року.

Тоді О'Коннор також фінішував четвертим у загальному заліку, щоправда, зробив це значною мірою завдяки форі в більш ніж 6 хвилин над прямими конкурентами, отриманій в переможному відриві на гірському етапі до Тіня. Без участі в тому відриві австралієць у підсумку опинився б лише в кінці топ-10 генеральної класифікації.

Перед стартом нинішньої Джиро О'Коннор вважався одним із топ-фаворитів, і це здавалося наслідком того, що здібності австралійця як багатоденника загалом трохи переоцінюють. Четверте місце, здавалося б, стало доказом, що до числа топ-фаворитів капітана «Decathlon Ag2r» записували не дарма. Однак сам виступ Бена в такій, досить слабкій за мірками Джиро компанії, відверто не вразив.

Getty Images/Global Images Ukraine. Бен О'Коннор

Слабкі сторони О'Коннора як багатоденника дуже впадають у вічі: слабка розділка, проблеми з відновленням і далеко не видатний гірський хід. З урахуванням усього цього ризикну припустити, що О'Коннор так ніколи в кар'єрі і не підніметься на подіум загального заліку Гран турів. Хіба що за дуже вдалого збігу обставин.

Обговорюючи О'Коннора, не можна не відзначити і виступ всієї його команди, «Decathlon Ag2r» – як на нинішній Джиро, так і загалом у нинішньому сезоні. Французький колектив у 2024 році дуже сильно додав, і на Джиро, крім четвертого місця О'Коннора, це також принесло їм дві перемоги на етапах – Валентен Паре-Пентр і Андреа Вендраме виграли 10-й і 19-й етапи з відриву відповідно, а вся «Decathlon Ag2r» впевнено, з перевагою в 44 хвилини перемогла в командному заліку.

Загалом же в нинішньому сезоні «Decathlon Ag2r» вже здобув 7 перемог на рівні Світового туру – це більше, ніж було у французів у будь-який із сезонів за останні 15 років. І це при тому, що надворі тільки кінець травня – сезон ще не дістався навіть до свого екватора! Володіючи одним з найскромніших бюджетів у Світовому турі, команда Венсана Лавеню без перебільшень є однією з найкращих у світі в нинішньому сезоні. Приголомшливе співвідношення витрачених коштів до результату!

Антоніо Тібері – нова італійська надія?

Після завершення кар'єри великого Вінченцо Нібалі в Італії на горизонті не було видно нових потенційних зірок супербагатоденок: на головну надію країни перетворився колишній грегарі «Мессінської акули», ветеран Дам'яно Карузо. Однак нинішня Джиро ознаменувала появу нової італійської надії серед генеральщиків – а, може, навіть не однієї.

Безумовно, йдеться про Антоніо Тібері. 22-річний гонщик «Bahrain Victorious» уперше всерйоз пішов на загальний залік Гран туру, і одразу дуже гідно: п'яте місце в генеральній класифікації та біла майка найкращого молодого гонщика. Непогано, враховуючи два проколи під час сходження на Оропу на другому етапі – без того невезіння Тібері був би в загальному заліку на четвертому місці на досить близькій відстані до топ-3.

Безумовно, покритикувати Антоніо на нинішній Джиро є за що. Досить відчутного кризового дня уникнути не вдалося (згадуємо 15-й етап до Лівіньо), в горах і в розділці також можна було очікувати трохи більшого, особливо на тлі багатообіцяючого виступу на Турі Альп.

Getty Images/Global Images Ukraine. Антоніо Тибері

Однак при цьому Тібері проявив себе не за роками стійким з психологічної точки зору гонщиком. На Джиро він приїхав як співкапітан «Bahrain Victorious» разом із Дам'яно Карузо. Однак через падіння досвідчений італієць дуже швидко випав з числа претендентів на загальний залік, і тягар лідерства цілком і повністю звалився на плечі Тібері. І екс-чемпіон світу в розділці серед юніорів впорався дуже гідно: не поплив у кризовий день на етапі до Лівіньо, проявляв сміливість і готовність атакувати, за що заслужив похвалу від самого Погачара. «Кохонес» у цього хлопця точно є.

Втім, про себе на нинішній Джиро заявив не тільки Тібері, а й два призера минулорічного Тур де ль'Авенір, Джуліо Пелліццарі з «VF Group Bardiani CSF» і Давіде Піганцолі з «Polti Kometa». Перший до старту нинішньої Джиро котирувався вище, проте в підсумку в загальному заліку посів дуже скромне 49-те місце, в той час як Піганцолі став 13-м. Однак крім як самого факту потрапляння в топ-15 загального заліку, гонщик «Polti Kometa» на нинішній Джиро більше, за великим рахунком, нічим і не запам'ятався, провівши дуже бліду і пасивну гонку.

Що стосується Пелліццарі, то він провів дуже яскраву гонку. Джуліо свідомо віддавав час на старті Джиро, щоб мати повну свободу дій, і після цього дійсно був дуже активним. Гонщик «VF Group Bardiani CSF» став другим у гірському заліку та був дуже близький до перемоги на 16-му етапі – на заваді стали лише дивні дії «Movistar», які вирішили роздати під атаку Ейнера Рубіо. Атаку, яка так і не відбулася, проте роздача підопічних Еусебіо Унсуе наблизила Погачара на відстань однієї атаки до Пелліццарі – словенець таким подарунком не міг не скористатися.

Незважаючи на більш низьке місце в загальному заліку, нинішню Джиро у виконанні Джуліо всі оцінили як набагато сильніший виступ, ніж той, що показав Піганцолі. Найбільш красномовна оцінка перфомансу Пелліццарі – запрошення в «Bora Hansgrohe». За інформацією ЗМІ, перехід італійця в німецьку команду наступного року – питання вже практично вирішене.

Мерлір закрив роти скептикам

Протягом всієї нинішньої Джиро багато говорилося про те, що у Тіма Мерліра, за всієї його спринтерської потужності і швидкості, є дуже великі проблеми з відновленням. Факти це твердження лише підкреслювали: всі свої перемоги на етапах Гран турів бельгієць здобував виключно на першому тижні. Так було на Джиро і Турі 2021 року, так було і на нинішній «Корса роза».

Виступи Мерліра в перші два тижні нинішньої Джиро цю тенденцію лише підтверджували. З кожним наступним етапом гонщик «Soudal Quick Step» виглядав дедалі слабшим. Однак на третьому тижні Тім зумів закрити роти скептикам, вигравши два спринтерських етапи з двох.

На 18-му етапі до Падови і йому, і Джонатану Мілану довелося вибиратися з досить глибоких позицій на останньому кілометрі, і в очній боротьбі Мерлір виявився сильнішим за свого дуельного суперника. Заключний етап у Римі бельгієць також виграв в очній боротьбі з Міланом, але там умови рівними не назвеш.

Getty Images/Global Images Ukraine. Тім Мерлір

Менш ніж за 10 км до фінішу у Мілана сталася поломка велосипеда, він зупинився і дуже довго чекав на свою технічку, після чого витратив багато зусиль на те, щоб повернутися в пелотон і вибратися в голову групи. Так, можна говорити про те, що Джонатан повернувся багато в чому завдяки досить відвертому сидінню за технічками, але зусиль на під'їзді до фінішу він точно витратив більше, ніж Мерлір.

До слова, Мілана пожаліли і карати не стали – хоча приводів було більш ніж достатньо. Якоюсь мірою навіть добре, що Джонатан у підсумку не перетнув фінішну лінію першим: тоді напевно були б протести з боку «Soudal Quick Step» і, ймовірно, релегація італійця на останнє місце в групі. Дуже не хотілося, щоб доля перемоги на заключному етапі Джиро вирішувалася не на трасі, а в суддівських кабінетах, і, на щастя, цього вдалося уникнути. Що стосується боротьби за цикламенову майку найкращого спринтера, то тут від рішення суддів по Мілану нічого не залежало – занадто великим було відставання Кейдена Гроувза.